№9(93)
01 марта 2007 года
|
|
Іван ЛОЗОВИЙ: «Наші вимоги не є завищеними»
- Пане Іване, наскільки ситуація із позовом до Міжнародного центру вирішення інвестиційних спорів є політичною?
- Ситуація навколо видавництва “Такі справи”, стосовно якої подано позов до міжнародного суду, є дійсно політичною. Виходячи з мотивів політичної доцільності і було реалізовано добре відому українцям акцію – податковий «наїзд» на це підприємство. Саме по собі політичне підґрунтя дій, вчинених проти “Таких справ”, є доказом їх протиправності. Достатньо перечитати прес-реліз ДПА від 27 березня 2002 р., який, до речі, й дотепер «висить» на веб-сайті ДПА без жодних виправлень чи спростувань, аби переконатися в політичних мотивах влади. Власне позов до міжнародного суду можна вважати політичним ще й тому, що в рішенні міжнародного трибуналу, якого очікуємо цьогоріч, має бути засуджено дії конкретних державних чиновників. І це добре.
- Деякі ЗМІ представляють «Такі справи» як структуру, що «влізла в політику» і за це поплатилася. Чи можна вважати вашого клієнта кишеньковим видавництвом якоїсь політичної сили?
- У певному розумінні «Такі справи» “влізли” в політику, коли надрукували брошуру для відомого опозиційного політика. Але згідно з Конституцією України та міжнародними нормами це – невід’ємне право кожного. Ті, хто звинувачують “Такі справи” у втручанні в політику, розкривають своє застаріле, совдепівське мислення, буцімто краще нам всім сидіти тихенько, десь в куточку, нікого не чіпати і тоді все буде гаразд. Я не прихильник такого підходу.
- Якщо український суд виніс рішення, згідно з яким спростовується звинувачення «Таких справ» у протиправній діяльності, навіщо було звертатися до міжнародної судової інстанції?
- Наші суди – “найсправедливіші” у світі – почасти змінюють власну думку. Так було і в цьому випадку. Невдовзі після винесення судового рішення про те, що звинувачення проти “Таких справ” не відповідають дійсності, державні органи добилися його скасування.
Слід зазначити, що Міжнародний центр вирішення інвестиційних спорів було свого часу створено саме з метою надати інвесторам можливість судитись в об’єктивному, професійному судовому форумі тоді, коли національні суди є неадекватними, або вважаються такими позивачами. Доцільність такого механізму обумовлена бажанням сприяти розвитку міжнародного інвестування, що є офіційною причиною створення цієї міжнародної судової інстанції.
- Низка експертів вважає, що позов у майже 75 млн є завищеним. І дійсно, важко повірити, що пересічне поліграфічне підприємство коштувало такі великі гроші. Чим ви мотивуєте подібну компенсацію?
- Обґрунтування суми позову проведено фахівцями Нідерландської аудиторської компанії “Нью-Маркетс”. Це – фахівці першого ґатунку. Керівник аналітичної групи Джерард Уйтендал сьогодні вже працює керівником „Делойт енд Туш” на території всієї Східної Європи. Згідно з висновками експертів “Нью-Маркетс” шкода, завдана видавництву “Такі справи”, становить $3 млн дол. прямих витрат, які підкріплені відповідними доказами, $12 млн дол. втраченої вигоди упродовж 10 років, що відповідає обсягам підприємства, і ще $15 млн дол. втраченої вигоди від неможливості виконання плану розширення на ринок виготовлення картонної упаковки.
Ще $30 млн дол. додаються на відшкодування моральних збитків, позаяк добре ім’я та репутація “Таких справ” заплямовано надовго. Можна лише уявити, як далеко від “Таких справ” побігли міжнародні клієнти чи українські замовники, котрі прочитали на веб-сайті ДПА звинувачення цього поліграфічного підприємства у «відмиванні брудних грошей».
У позові ставиться питання і про накладання штрафних санкцій у сумі 10 млн дол. США через умисний характер завданої шкоди. Подібні санкції зовсім виправдані в даній ситуації, хоча практика міжнародного арбітражу неоднозначно ставиться до такого виду компенсації.
- Після приходу нової влади політичний емігрант гендиректор «Таких справ» Олександр Данилов повернувся до України, проте ви збільшили суму позову приблизно на 10 млн дол. США. Чому?
- Сума позову збільшено тому, що, починаючи з літа 2005 р., щодо “Таких справ” і, зокрема Олександра Данилова, лунали погрози з боку чиновників. Пану Олександру погрожували „просувати” кримінальну справу, порушену стосовно нього, якщо “Такі справи” не заберуть свій позов із міжнародного суду. У нас є беззаперечні докази такого неправомірного тиску у вигляді аудіо-запису розмови з тоді в.о. Генерального прокурора паном Винокуровим. Відтак, Олександр був змушений ще раз виїхати з України.
За таку поведінку, зовсім не сумісну з принципом верховенства права, держава також має нести відповідальність. Так відбувається у цивілізованих країнах.
- Якщо Міжнародний центр вирішення інвестиційних спорів ухвалить рішення на вашу користь, які це матиме правові наслідки для конкретних українських чиновників?
- Рішення на нашу користь матиме негативні наслідки для певних українських чиновників. Ми назвали конкретні імена виконавців „наїзду” на “Такі справи”, детально описали їх протиправні дії. Якщо арбітражний трибунал засудить ці дії, це слугуватиме підставою для відповідальності конкретних чиновників в Україні. Арбітражний трибунал сформований згідно з міжнародною Конвенцією, яка має силу в Україні, і виносить рішення, що мають беззаперечну юридичну силу в Україні.
- Що, на вашу думку, має зробити держава, аби запобігти таким позовам?
- Для запобігання подібним позовам українській державі слід навести лад у себе вдома. Потрібно кардинально реформувати не лише податкову систему, а й систему державного управління загалом. Треба підвищити зарплату чиновникам, і карати тих, хто вчиняє корупційні дії. Це легке і, водночас, важке завдання. Важке тому, що потрібно змінювати спосіб роботи багатьох людей. Легке тому, що для цього потрібно лише набратися рішучості, оголосити план дій та виконувати його. Слід скасувати репресивні положення податкового законодавства, посилити контроль за діями контролюючих органів. У світі багато цивілізованих країн живе за правилами, які і нам треба запроваджувати в життя.
На жаль, наразі не відбувається жодного руху в цьому напрямі. Тому кількість міжнародних позовів проти України невпинно зростатиме, у черзі вже стоїть низка міжнародних компаній, які зіштовхнулись із українським ноу-хау в плані відносин влади та бізнесу.
Саме впродовж 2002-2003 рр., коли “Такі справи” були змушені відбиватись від „наїзду”, боротися за виживання, замість того, аби повноцінно працювати в поліграфічній сфері, ринок картонної упаковки зріс на 600%. У цьому випадку, як і в інших, “Такі справи” влучили у ціль, але шалений тиск влади заважав. Генеральний директор підприємства Олександр Данилов змушений був провести понад два роки за кордоном, голова підприємства Сергій Данилов підірвав здоров’я, бухгалтерія, працівники проходили перевірки, допити, обшуки тощо.
Спілкувався Микита ШМАТКО
|
