№13(73)
14 липня 2006 року
|
|
Справа «Хамдана проти Рамсфельда» Головний редактор «Юридичної газети», к. ю. н., магістр права (США), науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія".
КОЛИШНІЙ ВОДІЙ ОСАМИ БІН-ЛАДЕНА ДОМАГАЄТЬСЯ ВИЗНАННЯ НЕПРАВОМІРНИМ ЗАПРОВАДЖЕНОГО ПРЕЗИДЕНТОМ БУШОМ ВІЙСЬКОВОГО ТРИБУНАЛУ В ГУАНТАНОМО
Вашингтон. 29 червня 2006 р. – Верховний Суд США, голосами 5 до 3, виніс рішення у справі «Хамдан проти Рамсфельда», визнавши, що «військова комісія» (неофіційна назва – «військові трибунали»), яка розглядає справу Хамдана є неправомірною, не відповідає вимогах Женевських конвенцій та Уніфікованого кодексу США про військове правосуддя. Відтак визнано, що Президент США Джордж Буш перевищив свої повноваження, ініціювавши військові трибунали на військово-морській базі в Гуантанамо. Як відомо, трибунали розглядають справи військовополонених, переважно з Афганістану та Іраку. Унаслідок рішення має бути призупинено судовий розгляд справ, порушених щодо 10 полонених. Поки що невідомою залишається «судова доля» інших більш як 450 затриманих, багатьом з яких не висунуто звинувачення більше 4 років. Справа Хамдана, розгляд якої в різних інстанціях тривав більше 3 років, одна з кількох резонансних справ про правовий статус затриманих Збройними силами США. Історія справи Хамдана та інших
10 листопада 2003 р. ВС США ухвалив, що розглядатиме справу, за заявою військовополонених афганців, які заперечували правомірність свого утримання під вартою в таборі в Гуантанамо. 10 січня 2004 р. 175 членів обох палат парламенту Великої Британії направили подання amici curae, підтримуючи права затриманих на доступ до судової системи США (радше ніж розгляд їх справ військовими трибуналами). 28 червня 2004 р. ВС США ухвалив, що «військополонені», зокрема ті, що утримуються в Гуантанамо, можуть оспорювати своє затримання і водночас утримуватися без обвинувачення або судового розгляду. 28 березня 2006 р. ВС США провів судові слухання й 29 червня 2006 р. виніс рішення у справі Хамдана.
Між тим, 8 листопада 2004 р. Федеральний окружний суд округу Колумбія призупинив розгляд справи щодо Хамдана, яку розглядав військовий трибунал. 34-річний громадянин Ємена Салім Ахмед Хамдан, колишній водій Осами Бін-Ладена, мав стати першим утримуваним гуантанамської бази, справа якого мала розглядатися трибуналом. У липні 2004 р. його було обвинувачено в змові з метою вчинення терористичних актів і віддано під трибунал, запроваджений Наказом військової комісії № 1 від 21 березня 2002 р. Хамдан подав апеляцію на засадах habeas corpus, стверджуючи, що його утримували без «належної процедури» (due process).
Федеральний суддя Джеймс Робертсон, розглядаючи справу одноособово, постановив, що США не спромоглося створити «компетентний суд», аби встановити, чи підпадає Хамдан під дію статусу «військовополоненого» відповідно до положень Женевських конвенцій. Зокрема частиною другою статті 5 третьої Женевської конвенції («Про поводження з військовополоненими)) встановлюється, що «у випадку, якщо стосовно осіб, які брали ту чи іншу участь у військових діях і опинилися в руках противника, виникає питання про їх приналежність до однієї з категорій, перерахованих у статті 4 [категорії військовополонених], такі особи будуть користуватися покровительством даної Конвенції до того часу, поки їх положення не буде визначено компетентним судом».
Справи Хамдан і Хамді
Справу про статус Хамдана відтак було спрямовано на розгляд спеціальної установи (Трибунал з перегляду статусу військовополонених). Зроблено це було зважаючи ще й на прецедент в справі Верховного Суду США «Хамді проти Рамсфельда» (2004).
Верховний суд у справі Хамді скасував рішення про відмову в розгляді петиції на засадах habeas corpus, подану від імені Ясера Есама Хамді, громадянина США, якого утримавали під вартою невизначений строк зважаючи на його статус «неправомірного комбатанта». Суд визнав повноваження уряду затримувати й утримувати «неправомірних комбатантів», але ухвалив, що затримані, які є громадяними США, повинні мати можливість оспорювати своє затримання перед неупередженим суддею.
Трибунал з перегляду статусу Хамдана вирішив утримувати його під вартою у США як такого, що має статус «ворожого комбатанта».
15 липня 2005 р. апеляційний федеральний суд у складі трьох суддів скасував рішення судді Робертсона.У рішенні вказувалося, що «військова комісія», як така, може вважатися «компетентним судом». До складу суду входив і суддя Джон Робертс. Рішення суду було винесено за день до того, як Президент Буш номінував його на вакантну посаду Голови ВС США. Кандидатуру Робертса згодом було затверджено, але справу Хамдана у ВС США він не розглядав.
Згідно з рішенням Верховного Суду військові трибунали не були запроваджені (уповноважені) жодним актом Конгресу. Крім того, на думку Суду, «президент не має всеохоплюючого мандату на запровадження військомих комісій в будь-якому випадку на власний розсуд».
Суд також не висловив своєї думки щодо того, чи є в президента повноваження запроваджувати подібні трибунали.
Рішення Верховного Суду дає лише гіпотетичний шанс Хамдану на розгляд його справи звичайним, цивільним, а не військовим суд. Рішення суду не передбачає закриття справ щодо 10 осіб, які знаходилися під трибуналом.
Реакція на рішення суду – США залишається правовою держвою
Рішення Суду викликало неоднозначні оцінки. Його переважно привітали лідери європейських держав, представники правозахисних організацій, Ради ООН з прав людини. Як відомо, ряд європейських лідерів раніше критикували дії уряду США в Гуантанамо.
Нинішнє рішення вселяє віру в те, що США залишаються правовою державою. Ця справа демонструє, що система «стримувань і противаг» у США функціонує.
Разом з тим, представники республіканської партії в Конгресі планують «протягнути» рішення про запровадження «військових трибуналів» через законодавний орган.
Наразі рішення Верховного Суду стало першою серйозною перемогою правозахисту, які вимагають закриття табору військовополонених у Гуантаномо.
Довідка «Юр.газети»: Женевські конвенції
«Женевські конвенції» – це узагальнююча назва чотирьох конвенцій, прийнятих у різний час й переглянутих з наступним схваленням у 1949 р. на дипломатичних конференціях у Женеві. Конвенції закладають основи гуманітарного права. Це, зокрема: Женевська конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі; Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях; Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни; Женевська конвенція про поводження з військовополоненими. Крім чотирьох конвенцій опісля схвалено три Протоколи (І і ІІ– 1977; ІІІ – 2005). США ратифікували зазначені конвенції 2 серпня 1955 р., але не ратифікували Протоколи. Україна ратифікувала конвенції згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 3 липня 1954 р. (з низкою застережень, які було знято згідно з Законом України, підписаним Президентом В. Ющенко 8 лютого 2006 р.), а також Протоколи – (І і ІІ – 1999, ІІІ – 2006).
|
