№13(73)
14 липня 2006 року
|
|
Інформаційний образ сучасного юриста: 7 критичних рис Головний редактор «Юридичної газети», к. ю. н., магістр права (США), науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Портативний комп’ютер на долоні, миттєвий доступ до баз нормативно-правових актів (далі – НПА), «правнича бібліотека в кишені» – тисячі правничих книг і шаблонів документів, сучасний мобільний телефон з інтернет-доступом, диктофоном і відеозображенням – усе це атрибути сучасного юриста, що вирізняють його від юриста минулого. Ні, вони не роблять його кращим, натомість – озброєним. Це наче в битві: зброя не замінить мистецтва ведення бою, але краща озброєність – почасти вирішальний чинник для перемоги над рівносильним суперником.
Кібернетичний юрист
Стверджувати, що нинішній юрист є кіборг-юристом – це певне перебільшення. Юрист у невеликому місті на Закарпатті, у французьких Ельзазі та Лотарингії, американському Вісконсіні спілкується з клієнтами переважно віч-на-віч. Водночас, не буде перебільшенням твердження про те, що життя в кібернетичному просторі або використання інформаційних технологій – необхідні атрибути організації юридичної практики. І дійсно, великі юридичні фірми зростають і стають успішними не в останній мірі завдяки інформаційним технологіям. Підготовка документів на комп’ютері, спілкування з клієнтом електронною поштою, доступ до баз даних НПА, менеджмент справ клієнтів, їх рахунків тощо – без цього картина організації юрбізнесу на сьогодні неповна. Інформаційні технології нині істотно впливають на його організацію.
Інформаційні технології заманюють юристів у віртуальну реальність. І вони ладні зваблюватися. Ця особлива реальність, відмінна від матеріальної, з якою ми звикли мати справу, дедалі частіше стає середовищем юриста. Сучасний юрист левову частку часу проводить за комп’ютером, значну – онлайн. У кібернетичному просторі йому дедалі важче розмежувати професійну і приватну сфери, і він оселяється в ньому. Чати, конференції, блоги (blawgs – відкриті сайти юридичної тематики) стають формами співжиття сучасного юриста. До речі, віртуальна реальність пасує такій рисі натури юриста, як прагнення триматися і спілкуватися на відстані. Аби тільки не перетворитися на кіборга, лишатися людино-юристом.
Мешканець правового інформаційного простору
У літературі виокремлюють кілька елементів цього різновиду простору: мережа, інтерактивне спілкування, електронні текстові засоби.
Мережі уможливлюють отримання, опрацювання, зберігання і обмін інформацією та даними, долають проблеми відстані та обсягу, заощаджують час і зусилля. Комп’ютер, який не з’єднаний з мережею, «продвинутий» юрист вважає мертвим. Інтерактивне спілкування уможливлює активніший і різноманітніший обмін інформацією. На відміну від «спілкування» з друкованим НПА чи з книгою, юрист в інфопросторі має більше можливостей: шукати, змінювати, передавати текст тощо. Електронні текстові засоби розширюють можливості опрацювання текстової правової інформації (у порівнянні з друкованою). Можливе створення систематизованих правових систем, які краще задовольняють потреби юриста різних гілок юрпрофесії.
У правовому інфопросторі юрист діє у кількох субсередовищах і ролях. Він працює в мережі з колегами, отримує інформацію з інших джерел, спілкується на професійних форумах, виступаючи в ролях виконавця робіт, клієнта, порадника, просто колеги чи випадкового «подорожнього» інфопростору.
Той, хто долає невпевненість
Знання актуального статусу НПА має значну цінність. Донедавна (а то й сьогодні) зустрічаються ситуації, коли юристи посилаються на застарілу редакцію правових положень чи навіть нечинний НПА. Не те, що такий юрист не знає закон, він не знає, що його змінено. І це можливо зрозуміти: НПА змінюються нині настільки часто, що це непросто відслідкувати. Такої неприємної ситуації прагне уникнути будь-який юрист, особливо суддя. Адже результатом стане помилка, виправлення якої може коштувати часу, зусиль і навіть кар’єри. Вихід – постійно перевірятися. Більшість нинішніх юристів пригадують часи, коли вони від руки або в друкованій формі вносили доповнення або зміни до НПА.
Нині завдяки доступності баз даних НПА, які оновлюються, ситуація інша. Цей тягар (за плату) взяли на себе провайдери юрінформації. Проте чимало юристів продовжують віддавати перевагу друкованим НПА. Це вбачається зручнішим і доступнішим у користуванні. Відтак, текст документа може «застарівати». Тому треба постійно перевіряти актуальний статус тексту НПА. Для цього, знову ж таки, не обійтися без правових баз даних.
Раб інформаційних технологій і заручник правових баз даних
А що ви робитимете, якщо світло вимкнуть на тривалий час саме тоді, коли потрібно терміново підготувати проект складної позовної заяви? А якщо зламається комп’ютер? Чи письмовий редактор програми, якою користуєтеся? Ваш провайдер припинить оновлення правової бази, і замінити його буде ніким? А якщо не зможете «вийти» в Інтернет? Зламається біллінгова система?
Відчуваєте свою залежність від інформаційних технологій?
Суб’єкти юрбізнесу перестають бути інформаційно самодостатніми. Інформаційний аспект їхнього функціонування, і навіть успіх, здебільшого залежить від інших. Наприклад, провайдерів правових баз даних, виробників програмного забезпечення.
Кожний юрист, щонайменше раз, мав ситуацію втрати даних через технічні проблеми.
Йдеться, за великим рахунком, про інформаційну безпеку. Невипадково великі держустанови і провідні юрфірми вкладають чималі кошти в її забезпечення. Вони теж облаштовують власні бібліотеки і організовують бази даних, інтранети (внутрішні мережі). Саме вони покликані забезпечити інформаційну стабільність – необхідний аспект самодостатності функціонування юрдіяльності.
Попри ризик, юрист таки обирає інформаційно-технологічну залежність. Прагнення до зручності, бажання бути ефективним даються взнаки. Листування електронною, а не звичайною, поштою чи навіть факсом заощаджує час, кошти і зусилля. Підготовка документів за допомогою програмних редакторів стала нормою. Навіть «консервативні» судді, для котрих вершиною колись була електронна друкарська машинка, «переходять» на комп’ютери. Дедалі більшою, відтак, стає і залежність від інфотехнологій.
Продавець рафінованої правової інформації
Якщо ви вмієте логічно думати, маєте доступ до бази НПА, то ви можете займатися юридичним бізнесом у формі консультування. Останнє неможливе без «нормативно-правової» інформації. Ви купуєте або отримуєте її безоплатно і, опрацювавши, набагато дорожче продаєте результат праці. У певному сенсі чимало юристів це – звичайні торговці юридичною інформацією. До них звертається стурбований своїм питанням громадянин чи бізнесмен, який не має часу розібратися, але має для цього гроші. Юрист знає, що і де шукати, і яким чином опрацювати. Звісно, чимала частка роботи припадає на опрацювання й переробку правової інформації та даних. Але, зрештою, юрист у певному розумінні лишається продавцем правової інформації.
Порушник права інтелектуальної власності
Сучасний український юрист – парадоксальна істота. Він береться за справу про порушення права інтелектуальної власності та, водночас, пише позовну заяву за допомогою «піратської» програми. Він із радістю (з фінансових міркувань) береться представляти інтереси виробника програмного забезпечення і, водночас, сам порушує права іншого виробника. У державній установі, покликаній слідкувати за дотриманням законності чи справедливо вирішувати спори за законом нерідко (як нерідко – встановити могло б дослідження чи розслідування) ніхто не слідкує, чи дотримуються його охоронці законності в частині використання програмного забезпечення. Парадокс – юрист порушує закон – норма нашого життя!
Які причини цього і який вихід із ситуації? Причини загальновідомі: відсутність коштів і небажання платити чи переплачувати. Тим паче, коли те саме можна отримати задарма чи дешевше. Справа у необхідності протидії порушенням (засудження одного-двох юристів справило б враження на інших). Проте навряд чи це вирішить проблему. Адже її вирішення – процес зміни внутрішнього переконання і його утвердження.
Завтрашній юрист – інформатизований юрист
Комп’ютерна грамотність – нині така ж обов’язкова кваліфікаційна ознака юриста, як і його мінімальна професійна компетентність. Її відсутність чи низький рівень зменшує шанси вдалого працевлаштування. Вимоги до кандидатів на заповнення вакансій включають володіння поширеними комп’ютерними програмами, базами НПА, Інтернетом тощо. Таким чином, завтрашній юрист не тільки має знатися на комп’ютерах, але й бути інформаційно-технологічно обізнаним, тобто користуватися новітніми інформаційними технологіями.
|
