№1(37)
07 лютого 2005 року
|
|
Правова освіта населення – не лише знати, але й вміти Головний редактор «Юридичної газети», к. ю. н., магістр права (США), науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Чергове засідання Всеукраїнської міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення
Новітня епоха – це і епоха права. Ним урегульовуються складні соціальні відносини, задаються мінімальні нормативи суспільного життя, забезпечується сталість суспільного розвитку, виховується нове покоління, твориться добро та справедливість. Для втілення цього в життя необхідно, аби не лише фахівці-юристи, але й кожна людина була освічена в праві, щоб кожний не лише знав, але й умів застосовувати правові знання. Задля цього і реалізується Національна програма правової освіти населення в Україні.
Наприкінці минулого року в Міністерстві освіти і науки України відбулося чергове засідання Всеукраїнської міжвідомчої координаційно-методичної ради (МКМР) з правової освіти населення. Начальники обласних управлінь юстиції, відповідальні посадові особи з міністерств юстиції та осві-ти і науки, органів місцевої влади та самоврядування, вчителі та інші члени МКМР під головуван-ням міністра юстиції Олександра Лавриновича обговорили три питання. Перше: про забезпечення реалізації положень Національної програми правової освіти населення Міністерством освіти і науки; та стан викладання правознавства у загальноосвітніх навчальних закладах м. Києва. Друге: про реалізацію рекомендацій Всеукраїнської МКМР, прийнятих у 2004 р. Третє: про затвер-дження плану роботи Всеукраїнської МКМР на 2005 р.
ЕТАПИ ПРАВОВОЇ ОСВІТИ
Учасники засідання були одностайні в тому, що правова освіта має бути безперервною й роз-починатися у дошкільних навчальних закладах, де діти отримують початкові знання про норми по-ведінки, установки щодо їх дотримання, виховується повага до батьків, вихователів, ровесників, лю-дей похилого віку тощо.
Продовжуватися правова освіта повинна в загальноосвітніх навчальних закладах. Тут є, так би мовити, дві «колії». Перша – загальна, якою рухаються більшість учнів, друга – спеціальна, або про-фільна, яка надає можливість учням поглиблено вивчати право.
Відповідно до Держстандартів у початковій школі елементи правової освіти мають інтегрува-тися у предмети інваріантної, тобто неправової складової. Зокрема, на думку нинішніх функціонерів, включатися у зміст курсу «Я і Україна» (1-3 клас), «Етика» (5-6 клас), «Людина і світ», «Історія України», «Всесвітня історія», «Економіка», «Географія». Нещодавно, переймаючи іноземний до-свід, започатковано вивчення курсу «Практичне право» (Street Law) для учнів 8-х класів. У 9-х кла-сах традиційно обов'язковим є вивчення курсу «Основи правознавства», що є стрижнем формуван-ня правової освіченості школярів. Міносвіти постійно працює над удосконаленням навчально-методичного забезпечення курсу. Так, учителям рекомендується до використання дві програми, чо-тири підручники для 9 класу, чотири програми для поглибленого вивчення правознавства.
У старшій профільній школі рекомендується вивчення низки курсів за вибором. Зокрема, «Права людини», «Історія держави і права України», «Історія держави і права зарубіжних країн», «Міжнародне гуманітарне право», «Злочини проти особи», «Злочини проти власності», «Екологічне законодавство» тощо, які мають на меті ознайомити учнів з головними постатями та подіями проце-су утвердження демократії, прав людини. Загалом, на думку Міносвіти, започатковується «правовий блок дисциплін для загальноосвітніх навчальних закладів, що повинен повною мірою відповідати сучасним вимогам правової освіти».
ГОЛОВНІ ПРОБЛЕМИ
Які проблеми загальноосвітньої правової освіти? Їх чимало, з яких виділимо три.
По-перше, проблема методична. За визнанням МКМР, «не достатньо розроблено систему міжпредметних зв'язків, потребує поліпшення виділених елементів правової освіти в інших курсах, необхідність удосконалення правових принципів щодо викладання предметів у початковій школі». Існує й більш конкретна проблема. Так, курс «Основи правознавства» викладається у 9-х класах (у 10-х класах – згідно з Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів для ос-новної та старшої школи у 12-річній школі). У класах правового та економічного профілю – за но-вою системою у 10-12 класах (6 годин на тиждень).
Виникає запитання: як забезпечити набуття правових знань у 10-12 класах звичайних, не профільних, загальноосвітніх шкіл, в яких курс «Основ правознавства» більше не викладається? Адже власне у цьому віці школярі вже мають певний власний «правовий досвід» та здатні активно сприймати та засвоювати правові знання та навички. Крім того, залишається відкритим питання про обсяги правових знань, які необхідно засвоїти. Як наголосив Олександр Лавринович, важливим є і «засвоєння норм звичаєвого права як невід'ємних норм буття людини». До речі, вивчення українського звичаєвого права правознавцями триває.
«Шкільна правова освіта» повинна орієнтуватися не лише на освоєння знань. Як підкреслила у виступі на засіданні МКМР Т. Ремех (вчитель-методист Києво-Печерського ліцею «Лідер» №171), школярі повинні «не лише знати, але й вміти» застосовувати правові знання. Звідси не випадковим є і запровадження курсу «Практичне право». На нашу думку, слід вести мову не лише про засвоєння певного обсягу знань, але й навичків, які можна застосувати на практиці. Адже їм доведеться стикатися й вирішувати правові питання у власному житті і виступати згодом поши-рювачами правової освіти з-поміж інших.
По-друге, проблема кадрова. Реалізація шкільної правової освіти неможлива без кваліфіко-ваних кадрів – профільних вчителів. Наразі, вказує МКМР, «викладання правознавства забезпе-чують переважно вчителі історії« і це – «основний недолік». Так, наприклад, у м. Києві ви-кладання основ правознавства в загальноосвітніх навчальних закладах здійснюють 1045 вчителів, з яких 390 – викладачі історії та права, інші – викладачі історії. До того ж програмою педагогічних ВНЗ, що займаються підготовкою вчителів правознавства, передбачено близько 400 годин на ви-вчення правових дисциплін та 4000 годин – історичних. Як відомо, кілька юридичних навчальних закладів здійснює підготовку викладачів права (Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, Львівський національний університет ім. І. Франка тощо). Утім часто, здобувши освіту, фахівці не бажають йти працювати в школу. Шанси ж нинішніх вчителів одержати юридичну освіту з педагогічним нахилом невеликі. Адже друга вища освіта у нас платна і мало хто з вчителів у змозі оплатити її зі шкільної зарплати. Необхідна державна підтримка, зокрема фінансова, тим більше, що база є – це, принаймні, близько 200 юридичних навчальних закладів. Наразі ж цю проблему вирішують переважно за допомогою семінарів-практикумів, інших форм поетапного підвищення кваліфікації вчителів.
По-третє, проблема інформаційного забезпечення. Поки правознавці продовжують сперечати-ся про те, що таке право, школярі продовжують його вивчати таким, яким його їм уявляють. І ними право, передусім, сприймається інформативно – у формі нормативно-правових актів, уявлень про справедливість, конкретних правових ситуацій та підходів до їх вивчення, дискусій про право, ви-кладених у літературі, зокрема художній.
В умовах динамічного законотворчого процесу та практики права потребує вдосконалення механізм надання загальноосвітнім навчальним закладам систематизованої, і, особливо, оперативної правової інформації. Тут істотно посприяло б широке використання Інтернету як комунікаційного засобу та джерела інформації, а також запровадження спеціальних веб-сайтів чи порталів з правової освіти, які б регулярно оновлювалися і якими могли б всі скористатися.
Про ненадуманість цієї проблеми свідчить приклад, наведений на засіданні МКМР Л. Лохою (вчителем правознавства ліцею №100 «Поділ» Подільського району м. Києва, заслуженим вчителем України). Йдеться про потребу інформування школярів про нещодавно схвалені зміни до Конституції України.
СТОЛИЧНІ ДОСЯГНЕННЯ
Чи є на що рівнятися у викладанні правознавства у загальноосвітніх навчальних закладах? Станом на кінець 2004 р. у місті функціонувало 525 загальноосвітніх навчальних закладів (се-ред яких 31 ліцей, 43 гімназії, 95 спеціалізована школа), в яких навчається 274252 учнів. Курс «Осно-ви правознавства» вивчається учнями 9-х класів обсягом 1,5 години на тиждень. Як свідчить досвід, такий обсяг замалий навіть для вивчення основ існуючих галузей права України. На думку виклада-чів права, для успішного засвоєння курсу правознавства потрібно відвести не менше 2 годин на ти-ждень, а в класах з поглибленим вивченням права – 4 години. Отже, МКМР рекомендувала Мінос-віти внести відповідні зміни.
У м. Києві діють 21 юридичних профільних класи, в яких навчається 1287 учнів. З юри-дичним профілем – Фінансово-правовий та Юридичний ліцей Національної академії МВС (Соло-м'янський район) та Економіко-правовий ліцей (Деснянський район). У столиці також діє низка на-вчальних закладів, в яких правознавство вивчається з 1 класу (наприклад, Київська гімназія східних мов № 1 Святошинського району, програма якої побудована з урахуванням вікових та психологіч-них особливостей школярів). Позитивним є досвід викладання у 8-х класах 16 шкіл Києва курсу «Практичне право», викладається й розроблений юридичною клінікою Київського інституту МВС України спецкурс правової просвіти «Практичне право: протидія насильству». Ці курси мають і пре-вентивний характер. Загалом правове виховання учнів урізноманітнюється за допомогою традицій-них і нетрадиційних методів навчання, зокрема, дискусій, вечорів запитань і відповідей, навчально-пізнавальних ігор.
Виступи та презентації доповідачів на засіданні МКМР справили позитивне враження: зроб-лено чимало, позитивний досвід, на який можна рівнятися, є. Запитання, втім, лишається: чи змо-жуть і, якщо так, то яким чином нестоличні загальноосвітні навчальні заклади, досягнути й тримати «столичний рівень»?
ОСВІТА ШИРОКОГО ЗАГАЛУ
Слід наголосити, що важливо, аби «шкільне питання» правової освіти не затінило «основне питання» – яким чином має здійснюватися «правова освіта» тих широких верст населення, які вже закінчили навчальні заклади, і які складають переважну кількість населення?
Загалом існують різноманітні способи правового інформування, а відтак, і освіти. Тут необ-хідно згадати про роль бібліотек; друкованих та електронних ЗМІ, про зустрічі з представниками «служителів Феміди» тощо. Доцільно розглянути можливість запровадження з ініціативи Мініс-терства юстиції «Днів/тижня юстиції», які б дозволили широкому загалу познайомитися з роботою відповідних установ «судової влади», багатоманітним правовим життям, частиною якого є і їхнє життя. Такий захід нещодавно успішно проведено у ФРН (див. Німецька юстиція проводить день відкритих дверей//«Юридична газета», 4 листопада 2004 р.). Прикладом вже перейнятого досвіду є юридичні клініки, кількість яких, за даними заступника голови МКМР, заступника міністра юстиції України Лідії Горбунової, у 2004 р. зросла з 35 до 40; їх діяльність можна було б пов'язати з навчальним процесом, заходами правової просвіти, орієнтувати на більшу аудиторію. Можна проводити, наприклад, регулярні покази фільмів на правову тематику. Це було б корисним для учнів, адже образне сприйняття у них більш розвинуте, аніж абстрактне, умоглядне, з допомогою якого традиційно осягають право. За кордоном, наприклад у ФРН, істотно впливають на правову освіченість та виховання молоді популярні спеціальні програми, які побудовані у формі умовних судових процесів, на яких предметом розглядів стають різноманітні актуальні справи. У США набули поширення відвідування органів юстиції, зокрема «місць позбавлення волі», що справляє неабияке враження на молодь. Також функціонують спеціальні телевізійні канали (наприклад, Court-TV), які широко висвітлюють правові питання та транслюють в прямому ефірі судові засідання. В Україні поступово складаються передумови для створення подібного каналу. Тим більше, що останніми роками в Україні інтенсивно розвивається правова журналістика. Такий канал міг би бути на користь як спеціалістам, так і пересічному громадянину, зокрема молоді, школярам.
За результатами засідання МКМР Міністерству освіти і науки України рекомендовано «протягом І кварталу 2005 р. затвердити склад та організувати робочу групу з питань змісту та обсягів викладання правознавства, поетапного запровадження вивчення правознавства у зага-льноосвітніх навчальних закладах, починаючи з початкової школи». Крім того, рекомендується ор-ганізувати «робочу групу для підготовки нормативно-правових актів, які б регулювали питання інтегрування юридичних клінік у навчальний процес вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації, що здійснюють підготовку юристів.
Наступне засідання МКМР планується провести в квітні 2005 р. у м. Рівне. Предметом обговорення на ньому стане, окрім забезпечення реалізації положень Національної програми, стан підготовки юридичних кадрів у навчальних закладах та рівень викладання право-знавства у загальноосвітніх навчальних закладах Одеської області.
Наразі можна констатувати, що робота у сфері правової освіти населення триває, й зокрема в сфері загальноосвітньої правової освіти, проблеми залишаються, але з-поміж педагогів маємо досвідчені кадри, які працюють з ентузіазмом. Зростаюче суспільне значення права закладає пе-редумови для подальшого поступу та, водночас, зумовлює потребу підвищення рівня правової культури, поваги до права, подолання правового нігілізму – процеси, в яких правова освіта населен-ня посідає чільне місце.
|
