|
Юрист, як актор, помирає сходячи з помосту Смерть юриста провідної юрфірми пов’язують з годинним перевантаженням Головний редактор «Юридичної газети», к. ю. н., магістр права (США), науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Навряд чи юрист юрфірми мріє померти на роботі, як актор – на сцені. Проте місце смерті зазвичай не обирають. Цей 27-річний юрист зустрів свою останню мить в офісній будівлі юрфірми. Всіх обставин смерті наразі не з’ясовано, проте є підозри, що перевантаження на роботі – обставина, котра могла наблизити трагічну розв’язку.
Раптова смерть колеги – шок для всіх співробітників. Подія закарбовується в пам’яті. Проте не в пам’яті юрфірми. Мабуть, для неї – це економічно шкідливо, бо негативно впливає на імідж, підприємницький дух. Інакше важко пояснити, чому ця трагічна подія жодним чином не відображена на корпоративному сайті юрфірми. Однак пам'ять людська лишається.
Смерть цього юриста нагадала мені смерть Назара Коваленка у 2000 р. Він працював у київському офісі однієї з провідних західних юрфірм. Невдовзі як Назар залишив фірму, з ним трапився нещасний випадок за кордоном. Терміново була потрібна фінансова допомога, щоб транспортувати його на Батьківщину. Наскільки мені відомо, тодішнє керівництво фірми допомогти відмовилося, наче натякаючи: «це вже не наші справи». Таке не забувається, як, мабуть, і цей випадок зі смертю юриста.
Перебіг подій життя талановитого випускника Оксфорду не передвіщав трагічності. Навпаки. 24-річний Метью Кортні у 2004 р. влаштувався стажистом в одну з провідних міжнародних юрфірм світу, третю за величиною юридичну контору Лондона – Freshfields Bruckhaus Deringer. У серпні 2006 р. він здобув статус соліситора й продовжив працювати в фірмі в департаменті інтелектуальної власності.
Метью помер 9 лютого близько 23:30. Поліція назвала його смерть «такою, що не пояснюється, але не підозрілою». Як засвідчить невдовзі коронерське розслідування, смерть настала від черепно-мозкової травми та пошкодження грудної клітини. Безпосередньою причиною смерті стало падіння зі сходів на сьомому поверсі будівлі, які вели до ресторану. Тіло опинилося на 2 поверсі ресторанної зали.
Не виключається, що Кортні покінчив життя самогубством, кинувшись униз.
Незадовго перед смертю «його бачили на шостому поверсі, коли він розмовляв по мобільному», - сказав коронер. Розслідування завершиться у середині березня.
Припускають, що перевантаження на роботі могло стати трагічним чинником. Незадовго до смерті фірма зменшила Кортні навантаження й це могло бути «проблемою», – сказав в інтерв’ю лондонському часопису Times батько юриста. «Ми розмовляли з Метью за 24 години до його смерті й він сказав, що працює допізна; але підозри про щось надзвичайне не було», – додав батько.
Не виключається також, що падіння могло стати нещасним випадком.
Проте ця подія напряму пов’язана з юридичним життям Кортні.
Смерть Кортні, якого називали «надзвичайно перспективним» юристом, шокувала співробітників фірми Freshfields, у 28 світових офісах якої працюють більше 2 400 юристів. Представники фірми відвідали батьків Метью, аби висловити свої співчуття.
50-годинний робочий тиждень, як мінімум, є стандартом для початківця Freshfields. Речник юрфірми, зосередившись на співчутті батькам, друзям і колегам, відмовилася коментувати питання годинного навантаження екс-юриста.
Насправді 16-годинний робочий день – нерідкість для корпоративного юриста юрфірми, життя якого підпорядковане потребам клієнтів юрфірми. Мотив юриста – висока зарплата та перспектива партнерства, що, зрештою, теж означає гроші – просто набагато більші.
Коментуючи подію, моя колега Г. Бегум із лондонського The Lawyer, наводить результати аналізу, які я поділяю. Дискутуючи з друзями-юристами з фірм, вони вирізнили 4 типи найманих юристів – асоціатів. Перший – це щасливчики з «дрім-джоб» у провідній юрфірмі, які початково фантастично проводять час і набувають досвід. Однак довгі години праці переконують: така «юридична практика» – не для них. Як наслідок – зміна заняття «по душі», але з істотно меншою зарплатою й мірою гордості. Друга – це нещасні юристи, які не бачать виходу із ситуації. Третя – це задоволені роботою юристи, яким байдуже партнерство. Й остання група – це амбіційні й щасливі від роботи юристи, які ладні видавити з себе кишки заради партнерства в юрфірмі.
Саме до другої групи, мабуть, належав Кортні. Зрештою, він і залишив юрфірму. Але дехто, й таких чимало, продовжують працювати. Ця група є найбільш проблемною й, аби впоратися з нею, юрфірми останнім часом запроваджують альтернативні кар’єрні можливості.
|
