№1(85)
18 січня 2007 року
|
|
Як адвокатові належно укласти угоду про правову допомогу та мати справу з потенційним клієнтом к.ю.н., професор Донецького університету економіки та права
Укладенню угоди з надання правових послуг передує знайомство, з'ясування обставин справи та інших питань, що мають неабияке значення для майбутнього співробітництва. До укладення угоди між адвокатом та відвідувачем не існує правових взаємин. Коли ж усі питання з'ясовано та сторони погодилися на подальше співробітництво, укладається угода між адвокатом та майбутнім клієнтом із надання правових послуг у конкретній справі. Після підписання угоди в адвоката з'являється клієнт. З цього моменту сторони угоди набувають певних прав та обов'язків.
Визначення і сторони угоди
Правилами адвокатської етики (ст. 4), ухваленими ВККА 1 жовтня 1999 р. (далі – Правила), угода про надання правової допомоги трактується як договір (контракт), згідно з яким одна сторона – адвокат, котрий практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання, що бере на себе доручення іншої сторони – клієнта (або його представника) з надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона – клієнт (або його представник) зобов'язується сплатити гонорар адвоката за надання правової допомоги, а також у випадку необхідності фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди.
Угодою можуть передбачатися й інші умови надання юридичної допомоги, але до часу її підписання. Це може бути певне поле діяльності, далі якого адвокатові втручатися не слід, певна частина захисту в групі адвокатів тощо.
Відповідно до Правил гонорар – це передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії з надання правової допомоги. Гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних із виконанням угоди.
За нинішніх умов, коли адвокат вільно визначає гонорар за надання правової допомоги, він позбавлений якихось обмежень. Головним контролером тут є чіткий розрахунок, здоровий глузд, людяність та совість. Саме ці критерії звільняють адвоката від спокус та неадекватних апетитів.
Щодо визначення Правилами терміна «клієнт», то, на погляд автора, воно потребує незначного уточнення. Клієнт, зазначається в Правилах, – це особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або якій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством.
Почасти особа, котра підписує угоду, не є безпосереднім суб'єктом порушених прав. Така особа турбується про права та інтереси іншої особи, котра за певних умов не брала участі в укладенні угоди. На думку автора, клієнтом вважається особа, яка підписала угоду з надання правових послуг із захисту прав, свобод чи представництва законних інтересів особі, визначеній даною угодою, а також сама особа, якій дані послуги мають надаватися безпосередньо за цією угодою.
У тих випадках, коли майбутній підзахисний утримується під вартою, в ролі клієнта-представника майбутнього підзахисного можуть виступати родичі, дружина, близькі чи знайомі. Згідно із законодавством така угода буде дійсною лише за наявності згоди самого підзахисного.
З моменту підписання угоди адвокат не має права відмовитись від захисту, розірвати її в односторонньому порядку без поважних причин.
Обсяг правової допомоги
Надання адвокатом правової допомоги у кримінальному судочинстві має кілька аспектів, зокрема, такі: (1) участь у справі з моменту арешту чи першого допиту; (2) захист прав та інтересів підозрюваного, обвинувачуваного на досудовому слідстві; (3) захист прав та інтересів підсудного в судових інстанціях усіх рівнів; (4) представництво інтересів потерпілого.
Угода з надання правової допомоги на стадії досудового слідства укладається з самим підозрюваним, обвинувачуваним чи його представниками, коли останній не утримується під вартою або з особами, названими в ч. 1 ст. 47 КПК. До таких законодавство відносить родичів чи інших осіб, котрі діють за дорученням чи на прохання підозрюваного, обвинувачуваного.
Характер та зміст процедури укладення угоди з самим суб'єктом права на захист, тобто з підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним суттєво відрізняється від укладення угоди з іншими особами, котрі мають на це право.
У першому випадку адвокат має справу з особою, яка більше за інших знає обставини та ступінь власної винуватості в діянні, що інкримінується. Сам підозрюваний, обвинувачуваний чи підсудний більш тверезо ставиться до перспектив справи, можливого розвитку подій, може надати інформацію, корисну для використання в процесі захисту від обвинувачення або навпаки, яких обставин не слід торкатися чи категорично відмовитись. Тобто вже на стадії укладення угоди адвокат „зондує грунт” щодо можливостей повноцінного здійснення своїх процесуальних обов'язків.
Під час укладення угоди з іншими особами адвокат позбавлений такої можливості. Тут місце ділової інформації здебільшого підміняється емоціями та припущеннями. Часом плани та побажання осіб, котрі укладають угоду, зовсім не співпадають з побажаннями самого об'єкта захисту.
Зустрічаючи потенційного клієнта
Перша, розвідувальна зустріч із потенційним клієнтом повинна виявити істинні наміри останнього, наскільки вони законодавчо обгрунтовані та морально зважені. Стосунки з останнім бажано будувати на таких засадах:
1. Повне з'ясування мети, яку ставить перед собою клієнт. Що ним керує: мотиви справедливості, захист законних інтересів, жадоба помсти, бажання за будь-яку ціну довести власну правоту? Зазначені нюанси характеризують самого клієнта, виявлять деякі моменти психології цієї людини, підкажуть можливі «сюрпризи» майбутньої поведінки. Врешті-решт, це дозволить адвокатові вирішити для себе самого, чи прийнятною для нього є особиста позиція клієнта, чи вбачає він сенс та здоровий глузд у меті потенціального клієнта. Оцінка мети клієнта, її законності та моральності, меж його намірів та поваги до доказів дозволять адвокату прийняти правильне рішення щодо поглиблення стосунків із ним.
2. Адекватне усвідомлення та оцінка характеру (правомірності та моральності) побажань та вимог клієнта. Найчастіше відбувається так, що згадані критерії співпадають. Але практика свідчить, що бувають і розбіжності між правовим підґрунтям вимог клієнта та їхньою моральністю. Візьмемо за приклад позов про розподіл майна між подружжям. Згідно із законом подружжя користуються рівним правом на спільно нажите майно. Але трапляється так, що один із подружжя (почасти дружина) лишається з дітьми, відчуває гостру потребу в коштах на утримання та виховання дітей. Інший - свідомо прагне погіршити стан колишнього чоловіка чи жінки з якихось не дуже моральних мотивів. Виникає конфлікт між правовим підґрунтям та моральними мотивами. З'ясування цього питання надасть уявлення про психологію клієнта, його життєві настанови та принципи.
Водночас, не слід забувати, що почасти нещасний вигляд одного з подружжя - це добре закамуфльовані нещирість та підступність однієї з сторін, ретельно підготовлений та вміло спланований сценарій. Тому, обговорюючи питання укладення угоди, треба діяти зважено та не поспішати.
3. Обгрунтованість вимог. Якщо клієнт оперує доказами, що не викликають сумніву, послуговується коректними паперами та свідченнями, можна скласти уяву про порядність людини, його стійкі психологічні настанови. Навпаки, нерозбірливість у методах доведення власних вимог, використання сумнівних доказів, підробок тощо, – все це дає підстави для висновку про несумлінність та неохайність потенційного клієнта.
Нерідко буває так, що майбутній клієнт вже відвідав кількох адвокатів, наслухався всіляких порад, зокрема, не дуже компетентних та порядних фахівців, внаслідок чого у нього виникли необгрунтовані законом претензії чи вимоги до супротивної сторони. Тут потрібна копітка робота із роз'яснення відвідувачеві реальних можливостей вирішення його справи. Хай буде гірка, але все ж таки правда. При цьому не слід гаяти час на критику попередніх консультантів та порадників - це невдячна справа.
4. Прозорість та чистота відносин із клієнтом. Не секрет, що частенько потенційний клієнт підшукує адвоката з «корисними» зв'язками з-поміж слідчих та суддів. У таких випадках йдеться не стільки про кваліфікований захист інтересів, як про так зване «вирішення» справи на "іншій" основі. І нічого гріха таїти, поки існує попит, то був, є і буде прошарок адвокатів, які охоче приймають подібні пропозиції. Це відбувається ще й тому, що існує не менший прошарок слідчих та суддів, котрі сидять з протягненою рукою і, відповідно, чекають «пропозицій».
Слід виховати у собі стійкий психологічний імунітет на будь-які спокуси, на легке збагачення за рахунок власної совісті, та налаштуватися на все життя вчасно промовляти тверде "ні" всіляким сумнівним пропозиціям, яких>буде безліч.
Ніхто не знає, чи зникнуть коли-небудь з тіла судочинства плями хабарництва, але маємо надію, що настане час, коли кількість таких ганебних явищ стане мізерною...
Отже, подібні пропозиції слід відкидати зразу ж, не вступаючи навіть в обговорення. Така позиція вивірена практикою і виправдана. Якщо людина прийшла до адвоката з певною метою, вона буде добиватися здійснення свого задуму за будь-яких обставин. Неясність у стосунках з такими клієнтами, неточно розтлумачене чи неправильно зрозуміле клієнтом слово може породити негативні наслідки. Особливо це стосується фінансових розрахунків.
Іноді адвокат, попри абсолютну безперспективність справи для клієнта, завершує співбесіду таким словесним пасажем: „справа не має жодної перспективи, але, коли ви дуже наполягаєте, можемо спробувати, може що і вийде...”. Це свідомо порочний прийом «зачепити» клієнта, знявши з себе відповідальність за майбутню поразку - я, мовляв, вас попереджав, але ж ви наполягли... Така кінцівка тільки «підігріває» відвідувача і останній втягується в безперспективну боротьбу.
Згодом, коли справа програна, а гроші безнадійно втрачені, клієнт пригадає адвокатові все, зокрема, необгрунтовано сплачений гонорар.
Висновки
Таким чином, укладення угоди з надання правових послуг – це не технічний момент, а важлива та відповідальна подія. Укладаючи угоду, адвокат бере на себе обов'язки та відповідальність, характер та ціна якої залежить від адвоката. Саме від адвоката залежить характер та атмосфера стосунків між ним та клієнтом.
|
