№1(85)
18 січня 2007 року
|
|
«Обов’язкове членство» в адвокатурі?
На питання редакції відповідають Олексій РЄЗНІКОВ (О.Р.), Олег МАКАРОВ (О.М.), Сергій ВЛАСЕНКО (С.В.) та Інна РАФАЛЬСЬКА (І.Р.), Данило КУРДЕЛЬЧУК (Д.К.), Володимир РИЖИЙ (В.Р.) та колега з Російської Федерації Дмітрій МАТВЄЄВ (адвокат «Адвокатское бюро Дмитрий Матвеев & Партнеры»).
- Чи не порушуватиме можлива норма про так зване «обов’язкове членство» в адвокатурі право на вільний вибір громадського об’єднання тощо?
О.Р. - Я проти обов’язкового членства. Вважаю, що потрібно знайти відмінність від участі в громадській організації і участі у офіційній неурядовій організації, самоврядній. І якщо адвокат порушує певні норми адвокатської етики, його в принципі в праві позбавити свідоцтва на право здійснення адвокатської діяльності. В даному випадку, якщо він буде членом організації з обов’язковим членством, його просто можна буде виключити з цієї організації з якихось інших підстав, наприклад, несплата членських внесків. І це буде автоматично означати, що він втрачатиме право на заняття адвокатською практикою. В цьому є колізія і протиріччя, тому я проти обов’язкового членства.”
О.М. - Мені здається, що на останніх заходах, де проводилися подібні дискусії, учасники дискусії з протилежними точками зору майже всі прийшли до одного і того ж - на сьогодні спір щодо обов’язкового і не обов’язкового членства прийшов уже в схоластичну площину. Тобто іде спір за формулювання. Вже всі відмовилися від втягування адвокатів в якусь громадську організацію, з іншого боку, виступають ті, хто обов’язкове членство визнають, що адвокатура має бути єдиною, і участь адвоката у діяльності адвокатури через реєстрацію і фіксацію свого робочого місця, через участь у адвокатському самоврядуванні – це і є спільність цієї громади. Питання стоїть в тому, як її організувати.
С. В. - На скільки мені відомо, то на сьогодні найбільш розвинутою з адвокатської точки зору державою є США. Тому ми маємо використовувати її досвід, й у підсумку маємо прийти до того, що всі члени професії будуть об’єднані у більш широке коло практикуючих юристів. Єдине питання, як на мене, - це питання термінології, друге – це питання часу: треба це робити революційним чи еволюційним шляхом.
І.Р. - Всі ми є членами однієї корпорації за ст. 1 Закону „Про адвокатуру”. І це не викликає жодних питань. Нам треба створити тільки органи самоуправління цієї корпорації, то зараз вирішується питання, якими вони мають бути. Пропозиції щодо створення додаткової юридичної особи, яка б мала обов’язкове членство, в цьому немає необхідності. Ті пропозиції, що є проекті Оніщука, є правильними, тільки там є проблема з певними функціями і положеннями, але принцип правильний.
Раніше ще за старою Конституцією ми мали адвокатуру як конституційний орган, там був окремий розділ „Адвокатура”, як і прокуратура і органи суддівства. І це була правильна позиція держави по відношенню до адвокатури. Зараз ми маємо ситуацію, коли адвокатура виключена із системи конституційних інституцій. Насамперед ми говоримо про те, що для того, щоб підсилити статус адвокатури і визначитися з її місцем треба зазначити, що це є конституційний орган.
Д.М. - На відміну від раніше існуючого порядку, коли існувало кілька колегій адвокатів, у кожну з яких можна було входити, зараз всі є членами адвокатської палати по регіонах, за суб'єктами РФ. Це – умова адвокатської діяльності. Адвокати РФ не вважають це порушенням з огляду на кілька причин. Якщо виходити зі статусу адвоката, то до нього пред'являються певні кваліфікаційні вимоги, це нормальна для всіх країн практика. Європейський Суд уже розглядав ці питання щодо порушень. Висновок один - порушень немає.
|
