№1(85)
18 січня 2007 року
|
|
Юристи! «Хто з нас не списував?» Головний редактор «Юридичної газети», к. ю. н., магістр права (США), науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія".
«Хто з нас не списував?», – риторично запитує Марія Дмитрук присутніх, з-поміж яких, зокрема, 5 поважних українських адвокатів: І. Рафальська, Г. Ковбасинська, В. Кисіль, Д. Грищенко, В. Рижий та Д. Курдильчук. Ті дещо ніяковіють і, деякі з них, посміхаючись, наче погоджуються. Принаймні, із запитанням. «Ретельніший добір до адвокатури вдосконалить і дотримання правил адвокатської етики», – продовжує колега Марії Тетяна Опанасюк.
У такому стилі, коли напередодні Дня адвокатури студенти-правники 6 провідних юридичних вишів столиці мали шанс аргументовано висловити власну думку старшим колегам, у Києво-Могилянській академії відбулася непересічна подія – студентські дебати на тему: «Адвокатура в Україні: стан та перспективи розвитку». Дебати, організовані Київською міською організацією Союзу юристів України за сприяння низки державних і приватних організацій, проходили за «американським форматом парламентських дебатів».
Команди за жеребом було розділено на пари, кожна з яких отримала роль «уряду» чи «опозиції». Упродовж 40 хвилин кожного раунду вони дебатували начебто перед парламентом, не знаючи наперед своєї ролі, але знаючи тему дебатів і варіант змісту трьох резолюцій. Перша: як змінити чинний Закон України «Про адвокатуру», друга – як створити ефективну систему адвокатського самоврядування, третя – як знайти ефективний спосіб дотримання етичних правил адвокатської діяльності. «Прем’єр-міністр», «член уряду», «лідер опозиції» та «член опозиції» почергового виголошували промови з резолюції.
Що ж пропонували студенти? Вони пропонували змінити чинний Закон України «Про адвокатуру» в частині підвищення освітньо-кваліфікаційних вимог до адвокатів. Зокрема, пропонувалася вимога додаткового року навчання для кандидатів у адвокати. Однак опоненти зуміли довести, що підвищення освітніх вимог (ще один рік у магістратурі) автоматично не гарантує підвищення ефективності адвокатури.
Ініціативу створення ефективної системи адвокатського самоврядування шляхом створення органу, який би представляв інтереси всіх адвокатів, було піддано сумніву як поспішну та таку, що здійснюється шляхом державного примусу. Крім того, студенти піддали сумніву й ту обставину, що, ставши адвокатом, особа без її на то волі фактично стає членом організації, що виключає диспозитивність власного вибору. Обидві запропоновані моделі з різних законопроектів є, по-суті, ідентичними: вони передбачають створення адвокатури, що не надаватиме адвокатам права вибору: вступати чи не вступати в певну «адвокатську» структуру. Різниця полягає у тому, що за першою моделлю особа ставатиме членом того, що називатиметься «адвокатура», за другою – так званої «палати». У проектах команд був й альтернативний варіант створення профспілки адвокатів з колективним та індивідуальним членством. Адже, зважаючи на реалії, адвокати лишатимуться лояльними певним громадським організаціям. Зрештою, результат дискусії щодо системи адвокатського самоврядування неочевидний, проте зрозуміло, що лише законодавчим шляхом це питання не вирішити.
Дискутували команди й про ефективний спосіб дотримання етичних правил адвокатської діяльності. Одна команда бачила цей спосіб у запровадженні нових правил етики. Тоді як друга – в трансформації норм етики в норми деонтології та вдосконаленні – шляхом тлумачення та підвищення вимог до особи (особистості) кандидата в адвокати – дотримання вже існуючих. Відтак, студенти запропонували слідкувати за дотриманням етики вже зі студентської лави; списування, плагіат є проявами нечесності, котрі несумісні з вимогами до особистих якостей майбутнього адвоката. Студенти також акцентували увагу на тому, що порушення правил адвокатської етики слід розглядати не вузько, тобто як порушення правил одним конкретним адвокатом, а широко – тобто порушення правил адвокатом як представником адвокатури, що, відповідно, підриває довіру до інституту адвокатури. Тому інтереси «захисту» такого адвоката від відповідальності мають, безумовно, поступитися інтересу захисту довіри до адвокатури. Винятки неприпустимі.
Щодо результатів дебатів, то цікавим є той факт, що в усіх парах перемогла опозиція. Один із членів журі звернув на це увагу, наводячи аналогію з можливим розвитком політичної ситуації в країні. Мені ж подумалося інше: мабуть, це означає, що уряд апріорі не здатний належно сприяти реформі адвокатури, оскільки незацікавлений в «адвокатській опозиції». Адже традиційно адвокатура стояла на сторожі прав людини в опозиції до держави, що на них зазіхала. І, врешті-решт, реформа адвокатури – це справа самої адвокатури, відтак, дебати мають не більш як інструментальну цінність, виявляючи й кристалізуючи позиції сторін.
Результати дебатів: Команда «Гратос адвокатос» із «Могилянки» (М. Дмитрук, Т. Опанасюк, І. Федорци) перемогла команду «Патріоти» з «Шевченка» (А. Москаленко, А. Дворєнкова). Дівчата з «Юстиції» Національного Соломонового університету (І. Рудник, Ю. Бурцева) обійшли хлопців із команди «Адвокати» Академії адвокатури (Б. Дутковський, В. Агриса), а хлопці з «Magisters» з КУП (Р. Шурдук, В. Косенко) – команду „Щелкунчик” Національної академії управління (В. Мавійчук, В. Клаус). Всі учасники – члени команд і журі – отримали від організаторів цінні подарунки. За результатами індивідуального рейтингу Романа Шурдука визнано «найкращим промовцем турніру». Спеціально відзначено й Інну Дудник.
|
