№23(83)
21 грудня 2006 року
|
|
Як застерегтися від рейдерства? Юрисконсульт ЮК «Нікітченко і Партнери»
Сьогодні важко відшукати тему, більш актуальну для спеціалізованих видань із бізнесової чи правничої проблематики, ніж прогресуюче поширення в Україні нових і нових технологій із відбору чужої власності. Вочевидь, рейдерські технології і практику вивчають, досліджують у прагненні віднайти нарешті заповітний рецепт ефективної протидії цьому небезпечному явищу. Не випадково традиційний Міжнародний форум „Право і демократія для України”, що відбувся в м. Києві 8 грудня ц.р змушений був розглядати цю проблему на окремій секції із робочою назвою «Рейдерство».
Утім, як показує практика, перспективою поширення рейдерства в Україні не менше переймається останнім часом і вітчизняний бізнес, котрий усе частіше демонструє прагнення спертися у боротьбі із рейдами на плече досвідчених правників. Свідченням тому, зокрема, став прес-ланч на тему «Роль ЗМІ у боротьбі із рейдерством», котрий було проведено на минулому тижні в кавярні «Кафка» за участі ІКГ «ВРТ-Group», АК «Арцингер і Партнери» та компанії «Дніпропетровський маслоекстракційний завод» (Бунге-Україна).
Переважна більшість учасників заходу дійшла висновку, що рейдерство наразі черпає силу із безсистемності корпоративного (акціонерного) права, чималих недоліків Цивільно-процесуального та Господарського-процесуального кодексів, корумпованості вітчизняного судочинства, а також певної інертності законодавця.
За коментарями редакція звернулася до учасників прес-ланчу керуючого партнера ІКГ «BPT-Group» Вадима Полякова та партнера АК «Арцингер і Партнери» Сергія Ігнатовського.
УСПІХ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ПРОЗОРОСТІ БІЗНЕСА
Сергій ІГНАТОВСЬКИЙ, партнер АК «Арцингер і Партнери»
Проблемою наших бізнесменів є те, що бізнес побудований не прозоро, непоодинокі випадки, коли сам власник не знає, чим володіє і на яких підставах. Саме тому, прозора структура бізнесу і зрозуміла система його роботи полегшує у майбутньому захист від атак рейдерів. Існує безліч методів боротьби з рейдом саме в правовому полі. Перш за все, треба вибудувати систему захисту заздалегідь. Це має бути правильна структура управління, мотивація менеджменту, правильна робота з міноритарними власниками акцій, підтримання позитивного ставлення останніх до мажоритарних акціонерів, прозора структура власності, а також відстоювання своєї позиції в судах із використанням усіх правових можливостей
ПЕРЕЙМАТИСЯ ТРЕБА ЗАЗДЕЛЕГІДЬ
Вадим ПОЛЯКОВ, керуючИЙ партнер ІКГ «BPT-Group»
Як відомо, захоплюють не підприємства, бо це лише інструмент володіння активами. Як правило метою рейдерства є конкретні об’єкти: земля, нерухомість, нематеріальні активи, торгові марки, контракти, унікальний трудовий колектив, технології. Тому система захисту має будуватися таким чином, щоб знизити ризик захвату найдорожчого об’єкту на підприємстві. Наприклад, були рейдерські атаки на компанію „Бунге-Україна”, нерухомість (Ред.: завод) якої знаходиться на 4 гектарах дорогої землі на Дніпровській Набережній в межах міста...
Отже, сутність захисту – це виявити, що у вашому підприємстві може цікавити нападника, і максимально цей актив убезпечити
В’ячеслав САМОХВАЛОВ:
«Безсистемність законів сприяє клонуванню корпоративних агресорів»
За роз’ясненням ряду аспектів і перспектив розв’язання проблеми редакція вирішила звернутися до одного з експертів у цій сфері – керуючого партнера правничої фірми Самохвалов та Партнери” В’ячеслава Самохвалова
– Пане В’ячеславе, в чому полягає відмінність рейдерства від звичайного недобросовісного поглинання?
– Рейдер є особою, що набуває прав на акціонерну компанію (підприємство) без отримання згоди її акціонерів, працівників, адміністрації, агресивно скуповуючи контрольний пакет акцій, і, зокрема, використовуючи в цих цілях процедуру купівлі на відкритих торгах. Саме таке трактування терміну „рейдер” і надає більшість економічних словників.
Утім, погодитися із даним формулюванням важно. Скупка акцій на відкритих торгах є одним із проявів легальної конкурентної боротьби й одним із головних правил ведення бізнесу. Це – прозора процедура для акціонерів і керівництва компанії. Тому придбання акцій на відкритих торгах слід віднести до поглинання.
Небажання більшості акціонерів (власника контрольного пакету акцій) бачити тримачем більше 30% уставного фонду компанії — небажане поглинання. Водночас, дії із придбання, що здійснюється при фактичному протистоянні сторони суб’єкту господарювання, акції якого скупаються, але проводяться в рамках чинного законодавства, є недобросовісним поглинанням. У свою чергу, рейдер у своїй діяльності керується менш прозорими та законними методами: підробка документів, підкуп суду, застосування сили, шантажу та тиску на людей.
– Схоже, рейдерство стає найбільш популярною темою для бізнесменів?
На сьогоднішній день більшість підприємців використовує термін „рейдер” у будь-якій ситуації, що пов’язана із корпоративним правом. Зокрема, особливо це стосується захисту акціонерних прав. Наприклад, прийшов великий бізнес, який відкрито придбав акції підприємства. Цілком зрозуміло з’явиться один-два невдоволених станом речей акціонерів, які спричинять конфлікт і розпочнуть корпоративну війну, називаючи дії поглинача рейдерським захопленням. Насправді ж придбання акцій не матиме ніякого відношення до рейдерства, – йдеться про звичайне поглинання.
Із цим, насправді, має справу більшість адвокатів, що працює в галузі акціонерного права. Сьогодні захисника прав власників цінних паперів можуть назвати рейдером, а завтра він буде вже антирейдером.
— Чи може законодавець якось зарадити проблемі з недобросовісними поглинаннями?
— Наразі Верховна Рада працює над ряд законопроектів, котрі можуть допомогти у протистоянні незаконним поглинанням. Як приклад можна навести проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (щодо корпоративних конфліктів) (№2431), винесений на розгляд парламенту народними депутатами П.О. Порошенком, В.П. Цушком, С.П. Клюєвим. Цим проектом, котрий було Верховною Радою схвалено в першому читанні, має, зокрема, бути внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та до Закону України “Про приватизацію державного майна”.
Відповідно до законопроекту суперечки щодо приватизації, а також спорам між акціонером/учасником товариства і господарським товариством (окрім трудових) розглядатимуться господарськими судами тільки за місцем фактичної реєстрації підприємства. Цим законопроектом також передбачається, що рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для іншого суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Дія нормативно-правового акту має помітно утруднити «брудну роботу» мисливців за чужим бізнесом, адже сьогодні головними й основними інструментами в сфері переділу власності є рішення судів різних інстанцій, дії судових виконавців, дії різних контролюючих органів, що направлені на фінансове та моральне виснаження підприємства.
— Ви кажете «утруднити», а хочеться почути «унеможливити». Здається, ви не дуже вірите в чудодійну силу нового закону?
— Унеможливлення використання для захоплення підприємств такого інструменту як розпорошування позовів може частково зменшити кількість рейдерських навал. Проте захист від одного способу нападу не може бути панацеєю, адже рейдер відразу ж придумає інший. Необхідний комплексний підхід, який включив би в себе зміни в нормативно-правових документах, якими наразі так успішно користуються рейдери (ЦПК, ГПК, корпоративне законодавство) в симбіозі з розкорумпуванням державних контролюючих органів та судової гілки влади. Водночас, необхідно ретельно проаналізувати всі можливі негативні наслідки кожного з цих документів, аби державний механізм не запрацював проти підприємця.
— Ви можете навести приклади подібних документів?
— Йдеться не про конкретний закон, а цілу низку нормативно-правових актів, «правильно» підібрані статті з яких в симбіозі створюють умови для реалізації плану рейдера з захоплення підприємства, наприклад у процесі його ліквідації.
Зокрема, п.2 ст. 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (остання поправка 16.03.06) називає однією із підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством, провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом. Це привід для зловживань з боку рейдерів, які можуть штучно моделювати діяльність, що суперечить статуту, тим самим ініціювати судове рішення про припинення юридичної особи.
Ліквідаційна комісія, що призначається в такому разі згідно із законом, не має чіткої регламентації процедури своєї роботи. Тому рейдер може «домовитися» із нею. У підсумку, підконтрольна агресору ліквідкомісія, керуючись п.2 ст.111 ЦК України, здійснює продаж майна юридичної особи рейдеру за суттєво заниженими цінами. Законодавчо завадити роботі такої схеми можна шляхом вдосконалення механізму оцінки майна підприємств, вироблення чіткої формули його оцінки та розпродаж власності підприємства. Це – лише один приклад. На жаль, подібну «маніпулятивну низку» можна побудувати також із сукупності й інших законів.
Корпоративні агресори досить успішно використовують підміну понять „корпоративний шантаж” і „захист акціонером-міноритарієм своїх прав”. Особливо це стосується створення громадського резонансу в пресі. Замовні матеріали або „свідчення” тільки на користь рейдера в очах суспільства істотно змінює „правоту” сторін, що певною мірою чинить тиск на суд. Довести зловживання правами і притягнути замовника до відповідальності практично неможливо. В кращому випадку вдасться звинуватити ЗМІ у наклепі й вимагати спростування недостовірної інформації.
|
