№22(82)
23 листопада 2006 року
|
|
Тези до теми: житлове право Головний редактор «Юридичної газети», к. ю. н., магістр права (США), науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія".
1. Інтерес до житла та зниження наукового інтересу до житлового права. Нині майже всі цікавляться житлом, водночас, в юридичній науці до житлового права втрачається інтерес. Доказ: жодної, якщо не помиляюся, захищеної докторської дисертації (готується, щоправда, одна) і лише кілька кандидатських. Й то завдяки тому, що, так би мовити, цивільне право поступово «вступає в житлові права». Не останньою причиною є й ступор із прийняттям нового Житлового кодексу, який чимало нинішніх юристів називають «совєтським пережитком», реінкарнації якого пророкують долю «новонародженого дитя». Водночас, досвід провінційного й некорпоративного юриста (і досвід з особистого життя останнього), а також юридичних клінік у великих містах доводить, що саме житлові питання посідають провідні місця у рейтингу сфер юрпрактики. Отож, хочеться вірити, й поновлення наукового інтересу до житлового права – це питання часу.
2. Потреба в фахівцях з житлового права зростатиме. Днями це засвідчив і лондонський часопис з житлового права (Journal of Housing Law) видавництва Sweet & Maxwell, який опублікував статтю Ендрю Ардена (Arden). Автор висловлює стурбованість ситуацією з практикою у цій галузі. Виявляється, що і у Сполученому Королівстві скорочується число приватно практикуючих юристів у сфері житлового права. Таку ситуацію автор називає ризиковою. Виходом, думає він, є реформування практики надання правової допомоги. Саме цим і має, передусім, опікуватися новостворений проект спеціальної Правової комісії Сполученого Королівства. Автор вказує на низку істотних правових, моральних та фінансових причин, з яких житлове право лишатиметься важливою сферою теорії та практики права.
3. Юридичний офіс як житло юриста. Зараз у США нью-йоркські юристи жваво обговорюють тезу одного відомого юриста стосовно якого було виявлено, що він стабільно «виставляв рахунки» на 3200 годин на рік. Це – майже 9 годин при 7-денному робочому тижні (включно з вихідними та святковими) та більше 12 (при 5-денному). Одні кажуть, зокрема, з власного досвіду, що це реально; інші, погоджуються, що можливо, якщо «приписувати» години; хтось стверджує, що ні. Мене ж ця дискусія наштовхнула на думку, що для багатьох юристів офіс (переважно свій) є «житлом юриста». Зважаючи на те, що чимало юристів постійно проводять більшість часу в офісі, вони довели їх придатність для постійного проживання. А за ЦК України житлом вважається «житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них» (ст. 379 „Поняття житла”). Принагідно пропоную ініціювати введення цього терміна в законодавство й регламентувати порядок використання «юридичного житла». Відтак, із керівництвом (партнерами) юристам спілкуватися буде легше, й позбавити такого «житла», за Конституцією України, не можна буде інакше як на підставі закону за рішенням суду. А в суді з такою думкою теж можуть погодитися з огляду на викладені міркування.
|
