|
«Пройде легко», — екс-міністр фінансів Виктор Пинзеник характеризує зміст та перспективи проекту держбюджету на 2007 р.
— Найцікавіша новація, закладена авторами проекту держбюджету-2007, – ідея відновити видачу кредитів під державні гарантії. Як ви ставитеся до такого рішення?
— Страшне, трагічне для країни рішення. Ніколи бюджет, зокрема цьогорічний, не давав гарантії щодо комерційних кредитів. У бюджеті-2006 є пряма заборона на такі кредити у ст. 15. Ця норма, що дозволяє надавати державні гарантії за кредитами приватним структурам, з’явилась вперше за сім років. До цього часу існувала заборона на видачу кредитів за таким принципом. Крім деяких винятків. Наприклад, у Державної служби автомобільних доріг рахунок знаходиться в Державному казначействі. Договором про надання урядових гарантій передбачалося право забирати гроші з цього рахунку, якщо кредит не виплачувався.
У структурі проекту держбюджету є рядок: „18 млрд грн — інші кредити”. Це переважно кошти, що будуть відшкодовувати кредити, надані під гарантії уряду. Країну втягують у борг. Крім того, вперше в бюджеті з’являється норма, за якою видатки не розписані.
— Наприклад?
— Наприклад, капітальні видатки в регіоні. Ви не знайдете, хто і під які програми отримує кошти. Видатки на розвиток соціальної інфраструктури – ви вперше не побачите в бюджеті, хто і на які цілі отримує ці видатки. Це створення світлого майбутнього для власного бізнесу. Парадокс полягає в тому, що світле майбутнє будує унікальний у світовій практиці політичний альянс: союз капіталістів, комуністів й соціалістів.
— У будь-якому разі дефіцит у 2,6% ВВП ще не критичний. Заборгувати не встигнемо...
— Він стане критичним за 2-3 роки. За офіційними розрахунками, до 2010 р. ВВП планується на рівні 940 млрд грн. Борг на той час має збільшитися до 20% ВВП. Це — 188 млрд грн. Сьогодні борг країни становить 74 млрд грн, тобто до 2010 р. державний борг виросте в 2,5 раза.
Перші розрахунки вартості обслуговування боргу засвідчують: тільки на погашення відсотків з бюджету щорічно піде 19 млрд грн. Ось який шлях прокладають країні.
Для порівняння: Міносвіти наступного року одержить 10 млрд грн, Мінкультури - 0,8 млрд грн, Міністерство охорони здоров’я - 4 млрд грн. Але є ще одна цифра: 188 млрд грн. Ділимо її на 5,05 і виходить $37 млрд. При цьому валютні резерви країни - $19 млрд. Така авантюрна, небезпечна політика у 1998 р. обернулася для країни дефолтом.
— Чи можна уникнути нових боргів, покриваючи дефіцит за рахунок приватизаційних коштів? Чи дадуть об'єкти, що запропоновані до продажу в 2007 р., очікувані урядом 10 млрд грн?
— Не дадуть. До того ж у країні відроджується ручна приватизація. Сьогодні в умовах конкурсного продажу знову пишуть, що право купити об'єкт має не той, хто дав вищу ціну, а той, хто відповідає уже виписаним під нього конкретним умовам.
— Кошти, виручені від продажу держвласності, Кабмін пропонує спрямувати на фінансування пріоритетних галузей. Чи правильно, на вашу думку, прив'язувати доходи від приватизації до конкретних інвестиційних витрат?
— Така прив’язка — жахлива річ. Приміром, у проекті бюджету-2007, зокрема, записано: «фінансування витрат у межах фактичних доходів від приватизації». Є така програма «Здешевлення кредитів для села» - 653 млн грн. Цих грошей має вистачити, щоб залучити 8-9 млрд грн кредитів. Якщо в січні надійде тільки 10 млн грн від приватизації, тоді профінансують. А кредит лише на рік! Що робити в лютому місяці, якщо кошти від приватизації не надійшли? Така прив’язаність унеможливлює фінансування програми. Ноу-хау: нема приватизації — нема фінансування. Постійне змагання: одні дірки закривають, інші — відкривають.
Достатньо не отримати заплановану суму прибутку від якось податку, щоб не профінансувати прив'язані до цих доходів статті витрат.
До речі, ніхто не звернув увагу на абсурдність ситуації: уперше за 15 років ще до прийняття бюджету Верховна Рада прийняла кошторис власних витрат. Тобто грошей ще немає, але депутати своє вже „відхватили”.
— Чи помітили ви у проекті держбюджету видаткові статті, не підтверджені конкретними програмами?
— Я ніколи це не відстежував.
— Чому?
— У нас немає логіки в державних програмах. Я розумію, коли існує лише п’ять пріоритетних програм. Якщо ж у країні їх 400, це рівнозначно, коли дражнять запахом маленького шматка масла. Країна не живе майбутнім, стратегії руху уперед не існує. Більше того, за нинішньої процедури прийняття бюджету її ніколи не буде. Як ви думаєте, де найбільше поправок до проекту держбюджету?
— У видатковій частині?
— Так. А статті?
— Капітальні вкладення?
— ...Якщо подивитися, там буде кілька сторінок поправок: побудувати туалет в селі А району В області С. Все це — поправки депутатів. Подивимося на логіку майбутнього. Ми (попередній уряд. – Авт.) озвучували логіку зниження податків. Ми їх зробили? Наполовину. Не тому що ми не хотіли, а тому що депутати не сприйняли цю ідею й не довели її до кінця. Ми відразу заявили, що за один рік знизити податки неможливо. У 2007 р. депутати вже не захотіли продовжувати нашу стратегію.
— Перший віце-прем’єр Микола Азаров декларує проект державного бюджету як документ інвестиційно-інноваційного спрямування. Якою, на вашу думку, є ідеологія цього бюджету?
— Кожен із державних бюджетів останніх років мав власну ідеологію. Наприклад, головною метою держбюджету минулого року було запобігання обвалу економіці. Критично розбалансований бюджет, що нам лишився в спадщину від попереднього уряду (Віктора Януковича. – Авт.), міг призвести до такого жалюгідного результату. Проте ми знайшли рішення, убезпечивши суспільство від неприємних сюрпризів. Відшукавши додатковий бюджетний ресурс, скасувавши дискримінаційні податкові пільги, нам вдалося скоротити дефіцит бюджету, закладений нашими попередниками з 8% до 1,8%. Крім того, цілями держбюджету-2005, як і держбюджету-2006, було створення рівних умов оподаткування, зменшення дефіциту Пенсійного фонду, подолання бідності, боротьба з корупцією.
— Повернімося до проекту держбюджету на наступний рік...
— Якщо говорити про держбюджет-2007, то це — бухгалтерський документ. У ньому цілей немає, крім однієї, котра не афішується його розробниками.
— Що це за ціль?
— Будівництво доброго світлого майбутнього для обраних бізнесових структур.
— Чи є у вас підстави, аби так говорити?
— Проектом бюджету наступного року уряд планує посилити податковий тиск. Відбувається маніпуляція цифрами. Приміром, у бюджеті-2006 закладено 3 млрд грн клірингу (система взаємних розрахунків. – Авт.). Тобто підприємства з теплозабезпечення мають борги за газ перед постачальниками, газовики, у свою чергу, заборгували перед бюджетом. Уряд за рахунок бюджетних коштів компенсує різницю в ціні для підприємств паливно-енергетичного комплексу, вони повертають борги газовикам, ті - у бюджет. Така компенсаційна схема не коштує бюджету жодної копійки. Однак у наступному році кліринг не передбачений. Це зниження податкового тиску?
Не змінюються й податкові ставки. Так, знижується збір із купівлі валюти з 1,3% до 1,0%. Це — мінус 600 млн грн. Проте податок на доходи фізичних осіб зросте з 13% до 15%, що додасть 4 млрд грн (без урахування 12% ПДВ на продукцію сільського господарства). Додайте сюди ідею запровадження ПДВ-рахунків і уявіть рівень податкового навантаження на економіку.
— Однак повертаються податкові пільги...
— Так, для обраних структур.
— Для вільних економічних зон існує дві пільги: звільнення від ПДВ при ввезені імпортного устаткування й звільнення від податку на прибуток при будівництві нових підприємств та їх модернізації. Чи вдасться, на вашу думку, уникнути зловживань?
— Важко сказати, в якому вигляді ця норма буде записана в остаточному варіанті держбюджету. Сьогодні в документі зазначено: поновити всі існуючі раніше вільні економічні зони. Плюс — відкрити нові спеціальні режими їх функціонування. Судячи із заяв представників уряду, бюджетом наступного року уряд планує масштабно поновити такі зони.
— З метою запобігання зловживанням та маніпуляціям із бюджетними коштами уряд планує виписати окремий законопроект щодо функціонування ВЕЗів, ТПРів та територій пріоритетного розвитку. Чи вирішить окремий законопроект проблему контролю пільг?
— Ні. Наведу вам простий приклад з реального життя, коли умовний контроль не працює. Людині надали пільгу на придбання машин. Скільки, скажіть, їй потрібно цих машин? Одна. А вона щодня ввозить у середньому 13 штук, на місяць - 400. У результаті без відповідних податків до бюджету вона завозить 10,5 тис. машин. Із 12 проданих «Майбахів», 6 — завіз саме такий пільговик. А хто ці люди, котрі скористалися замість нього пільгами?
— А хто?
— Я їх не знаю.
— Це вже, напевно, проблема контролю.
— А хіба можна побудувати країну на тотальному контролі? Навіть у Йосифа Сталіна були вільнодумні. Якщо сьогодні ви опублікуєте список цих 10,5 тис. машин, завтра спекуляції почнуться навколо інших. Діра може виникнути на кожному етапі ланцюга. Щоб ні в кого не було спокуси – всі мають працювати за однаковими правилами. В такому разі контролювати потрібно буде лише відхилення. А розмови про те, що можливо щось контролювати в нерівних умовах оподаткування — обман суспільства. Контролювати пільги неможливо, бо складно визначити, в якому місці «прорве».
— Які перспективи прийняття такого бюджету?
— Документ пройде легко. При голосуванні за проект держбюджету-2007 вперше у світовій практиці виявилося, що найстабільніший альянс — між капіталістами, комуністами і соціалістами. І одні, і другі, і треті будують «світле майбутнє». Для «своїх». До речі, ніколи за всю бюджетну історію депутати КПУ не голосували за бюджет. Сьогодні вони стали активними поборниками підтримки багатих.
— Наскільки реальним є сценарій, за яким представники КПУ та СПУ підтримують бюджет тільки тому, що ПР тримає їхні статті, наприклад, аграрні «на гачку»?
— На жаль, такий сценарій можливий – одержання голосів за роздачу слонів.
— Чи скористається Президент, на вашу думку, правом вето на такий документ?
— Думаю, що під Новий рік не прийматимуть бюджет. Проте я допускаю, що навмисне затягуватимуть процес, для того щоб із гаслами: «Родіна в небезпеці!», давити на Президента з вимогою підписати цей бюджет.
Розмову вела Світлана КРЮКОВА
ПЕРСОНА:
Віктор Михайлович Пинзеник — колишній міністр фінансів в урядах Юлії Тимошенко та Юрія Еханурова.
Народився 15 квітня 1954 р. у с. Смологовиця Іршавського р-ну Закарпатської обл.
У 1975 р. закінчив економічний факультет Львівського державного університету.
У 1989 р. — докторантура МДУ ім. М. Ломоносова.
З 27 жовтня 1992 р. по 13 квітня 1993 р. — міністр економіки України.
З 27 жовтня 1992 р. по 30 серпня 1993 р. — віце-прем'єр-міністр України.
З жовтня 1994 р. по серпень 1996 р. — перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр з питань економічної реформи.
Голова партії «Реформи і порядок» із 1997 р.
|
