№21(81)
09 листопада 2006 року
|
|
Професійна відповідальність правника: чи страхуватися і як перестрахуватися (американський досвід) Головний редактор «Юридичної газети», к. ю. н., магістр права (США), науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Страхування професійної відповідальності (тут маємо на увазі цивільно-правову відповідальність) правника – актуальна тема для українського правника. Зріє усвідомлення необхідності страхування професійної відповідальності (далі – ПВ) як професійного обов’язку. Водночас, юристи розуміють і потребу у запобіганні ризиків ПВ. У розвиток розпочатого в юридичній пресі обговорення, пропонується стислий виклад частини досвіду країни зі зразковим досвідом приватної юрпрактики, в якій страхування ПВ та запобігання шкоди визнано професійним обов’язком правника.
Страхування заради відповідальності та клієнта
У США важливим аспектом ПВ правника є здатність й навіть вимога проявляти чуйність до «кращих інтересів» клієнта. Опікуються цим не тільки правники індивідуально, а й, що показово, правничі організації правників. Провідну роль у цьому процесі відіграє Американська асоціація юристів (ААЮ) на федеральному рівні та суди й бар-організації як регуляторні установи – на рівні штатів. Відтак, вироблено ряд стандартів, які погоджуються або зобов’язуються дотримуватися правники. Вони спрямовані на запобігання та відшкодування збитків від неякісної практики права чи надання правових послуг.
Повідомлення про наявність/відсутність страховки – норма
Опублікування інформації про те, чи застраховані послуги правника, стає нормою практики права в США. Зазначену норму схвалено за зразком Типової норми (Model Court Rule on Insurance Disclosure), визначеної ААЮ в 2004 р. За даними ААЮ, станом на вересень 2006 р. 20 штатів запровадили типове правило. З них частина, що складає меншість, зобов’язує правників повідомляти про страховку безпосереднього клієнта. Так, наприклад, у Нью-Гемпширі правники зобов’язуються повідомити клієнта в момент укладення договору про надання юрпослуг у разі, якщо юрист не має страхового покриття на суму, принаймні, $100 000 за «страховий випадок» або $300 000 загалом, а також повідомити клієнта в разі анулювання страховки. Причому повідомлення слід робити письмово й письмово його має підтверджувати клієнт. Більшість юрисдикцій зобов’язують повідомляти в суди найвищої інстанції, які, у свою чергу, інформують громадськість. Додамо, що чимало штатів нині розглядають можливість запровадження подібної норми.
Недотримання припису норми чи подання недостовірної інформації – підстава для застосування відповідних дисциплінарних заходів.
Підкреслимо, що йдеться щодо обов’язку повідомляти про наявність страховки, а не обов’язковість її наявності. Рекомендована норма також не встановлює мінімальних чи максимальних сум страхового покриття.
Запобігання, або як оминути 10 «капканів»
Запобігання відповідальності – найкращий спосіб її мінімізації. В цьому зв’язку стисло (у власній інтерпретації) представимо деякі рекомендації Комітету ААЮ з ПВ щодо запобігання таких випадків. Іншими словами, йдеться про те, як обійти «капкани», запобігти підставам цивільно-правової відповідальності правника. - Пропуск дедлайнів. Календарні (стокові) помилки – з-поміж головних причин претензій. Типові вади: неправильне зазначення, встановлення дат, відсутність календарного плану справи, затримки до останнього моменту в поданні документів тощо. Рекомендація: запровадження спеціального календаря ведення справ (індивідуально та для практики (фірми) колективно). До речі, обійти «капкан» може допомогти спеціальне програмне забезпечення, однак лише ним не обійтися, потрібен індивідуальний комплексний підхід.
- Стрес та зловживання спиртним тощо. Один юрист із зазначеними проблемами здатен зруйнувати репутацію фірми, «збагативши» її судово-претензійну практику. Недоліки: бездіяльність в управлінні фірмою, неуважність і байдужість колег. Рекомендації: поліпшення атмосфери відкритого, але конфіденційного та конструктивного обговорення та розв’язання проблем; уважність до розподілу обсягів завдань (робіт) (їх надмірність для «непідготовлених» чи «схильних до зривів» може спричинити негативні наслідки); виявлення симптомів зловживання спиртним та іншими речовинами; професійна допомога у випадку психологічних зривів та зловживання спиртним тощо.
- Неякісні стосунки з клієнтом. Незадоволений клієнт – сигнал претензій. Неякісні, погані стосунки з клієнтом можуть блискавично перерости в позов. Вади: дії правника без погодження з клієнтом, непоінформованість клієнта про перебіг справи, невідповідність указівкам клієнта. Рекомендації: керівництво здоровим глуздом у спілкуванні з клієнтом; інформування клієнта усно та письмово про мету та завдання представництва, умови оплати послуг, обов’язки сторін; уважність до інтересів клієнта (врахуйте його інтерес позасудового розв’язання питання); підтримання добрих стосунків з клієнтом («повертати» телефонні дзвінки, не пропускати зустрічі тощо); привітність та дружність обслуговуючого персоналу фірми.
- Неефективний скрінінг клієнта. Отримавши копію позовної заяви, юрист нерідко скаже собі: «Я знав, не треба було брати цього клієнта». Недолік: неякісний відбір клієнта. Рекомендації: прислухайтеся до власного «чуття», перевіривши його за допомогою спеціальної процедури перевірки відповідно до встановлених стандартів. Пам’ятайте (в США): за клієнта, приведеного на фірму, відповідальний кожний юрист (партнер) фірми. Слід і самому собі поставити низку запитань та відповісти на них (наприклад: чи є в мене достатньо часу на справи цього клієнта? чи маю я кваліфікацію на ведення справ клієнта? якщо йдеться про гонорар за результатами ведення справи, чи маю я достатньо коштів для ведення (доведення) справи?).
- Неналежність вивчення обставин та правового аналізу клієнта. За даними ААЮ, підставами для більше 40% позовів до юристів стає неналежно проведене вивчення обставин справи та права, тобто змістовні огріхи. Рекомендації: належність методики вивчення та аналізу справ та права; підвищення кваліфікації та ознайомлення з новелами законодавства.
- Конфлікт інтересів і справ. Такі можуть виникати у багатьох ситуаціях. На фірмі чи в юриста мають існувати стандартні правила перевірки потенційних конфліктів. У випадку значної кількості справ (клієнтів) слід запровадити спеціальне програмне забезпечення. Практикою вироблено типові правила перевірки, дотримання яких може убезпечити чи зменшити ризик претензій.
- Неналежна участь в економічних інтересах клієнта. Участь правника в економічних інтересах клієнта – потенційна підстава для конфлікту інтересів. У у перспективі – й претензій. Рекомендації: не обіймати в структурах клієнта керівних посад, не купувати акцій підприємства клієнта, не приймати акцій замість гонорарів за надані послуги тощо. Краще утриматися від «ласого» шматочка, щоб згодом не втратити апетит назавжди.
- Відсутність належного документування роботи. Часом відсутність порядку в веденні документів може призвести до серйозних претензій. Рекомендації: запровадьте систему реєстру всіх документів, листів тощо. Це також сприятиме уникненню лишніх запитань у майбутньому (у разі зміни юристами місця роботи тощо).
- Надмірна завзятість у витребуванні оплати. Спори щодо оплати юрпослуг складають значну частину «містків» до позовів проти юриста. Зазвичай юрист подає позов до клієнта, а останній у відповідь – подає зустрічний позов з претензією до якості послуг. Почасти виставлення остаточного рахунку стає поштовхом до позову. Рекомендації: не беріть клієнта, який не може дозволити собі ваших послуг; укладіть письмовий договір щодо оплати послуг; виставляйте рахунки щомісячно; деталізуйте опис виконаних робіт; регулярно (щоденно, щотижнево) фіксуйте «відроблені» години; переглядайте рахунки; надсилайте клієнту копії всіх важливих документів, письмово тримайте його в курсі головних подій у веденні справи; вчасно реагуйте на сплачені рахунки; ніколи не позивайтеся стосовно несплачених гонорарів (іноді краще врегулювати спір мирно або навіть забути про гроші); віддавайте перевагу («збирайте») попередній оплаті; поручіть колезі-юристу перегляд файлів та виставлених на клієнта рахунків, коли йдеться про, на перший погляд, завищений рахунок; поточно віддавайте перевагу спілкуванню з клієнтом особисто, телефоном (радше ніж письмово); якщо таки вирішили «зібрати» з клієнта недоотримані гроші, доручіть це фахівцю (зокрема, з огляду на потребу захисту інтересів клієнта, які краще може захистити третя сторона).
- Невіра в те, що з вами судитимуться. Попри численність позовів до правників й широке висвітлення теми в пресі, чимало колег думає, що це їх ніколи не торкнеться або «пронесе». Ймовірність того, що проти вас подадуть позов сьогодні в США складає від 4% до 17% – залежно від юрисдикції та галузі практики. Можливо, вам і поталанить уникнути участі зазначених відсотків, але краще бути насторожі, вдаючись до запобіжних заходів.
Тези до теми: страхування
к. ю. н., магістр права (США), науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент ФПвН НаУКМА і КУП НАН України, редактор «Юргазети»
- «Страх» і «страхування» – однокореневі слова. Етимологія підказує: страхувати будинок чи майно – це коли хто за страх його віддає. Мабуть, тому в нас й ідея страхування має певний негативний контекст. Для порівняння: англійське «insurance» та німецьке «versicherung» можна буквально перекласти як «запевнення». Відтак, страхувати будинок у такій постановці означатиме одержати запевнення в тому, що в разі «біди» втрату будинку буде компенсовано. Можливо, слід змінити слово «страхування» на більш приємне. Його зміна коштуватиме дорого, але в перспективі може принести колосальні прибутки зацікавленим особам.
- Страхування цивільно-правової відповідальності правника як професійний обов’язок. Поступово серед українського правництва зріє усвідомлення необхідності страхування цивільно-правової відповідальності правника. Це відображається як у рекомендаціях, так і в імперативних приписах. Приватний нотаріус, а це, передусім, правник, уже зобов’язаний законом мати «договір службового страхування», є новели про обов’язковість страхування всіх нотаріусів. Один з проектів нового Закону про адвокатуру називає страхування «цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну клієнту у зв’язку з наданням правової допомоги» професійним обов’язком адвоката. Низка провідних українських юрфірм оголосили про застрахованість власних юрпослуг. Часті претензії до юристів, котрі дедалі вище оцінюють власні послуги, створюють передумови для окремого напряму претензійної юрпрактики.
|
