№22(82)
23 листопада 2006 року
|
|
«СБУ проти ПП «Україна молода»: суд визнав правоту позивача «Юридична газета»
Шевченківський суд нарешті підбив підсумки багатомісячному резонансному судовому процесу, початок котрому було покладено появою у пресі низки публікацій на сторінках газети „України молодої” про діяльність СБУ та діяльність ряду її керівників. Нагадаємо, що йдеться, зокрема, про статті журналістів Богдана Переяславця «СБУ в тенетах скандалів» (№ 104 (2891) та Віри Чорної : "Під дахом СБУ"(№ 114 (2901), «Служба безпеки України? На службу кланам і Москві здає Службу безпеки України її керівник Ігор Дріжчаний» (№ 98 (2885), які на думку їх фігурантів містили недостовірні відомості.
Як відомо, Ігор Дріжчаний та Володимир Радченко як фізичні особи, а також Служба безпеки України звернулися із відповідними позовами до суду з вимогою спростувати поширені на сторінках видання недостовірні відомості. Відтак, позови було об’єднано в одне провадження. Ще 28 липня 2006 р. у Шевченківському районному суді міста Києва відбулося попереднє слухання справи під умовною назвою „СБУ проти „України молодої”. Інтереси позивачів І. Дріжчаного та В. Радченка, зокрема, представляли юристи ЮФ „Магістри і Партнери” на чолі з адвокатом Олексієм Рєзніковим, а СБУ – представники Управління правового забезпечення цієї структури. Із боку відповідача на попереднє слухання не з’явився ніхто, утім, оскільки закон допускає розгляд справи на даному етапі у відсутності відповідача, це не стало перепоною для її розгляду.
На початку липневого слухання справи представник позивача заявив клопотання про витребування доказів, зокрема, про надання відомостей стосовно місць проживання авторів статей в „Україні молодій” Віри Чорної та Богдана Переяславця. В разі встановлення, що ці прізвища є псевдонімами, газета мала повідомити дійсні імена і прізвища авторів вищезгаданих статей.
Олексій Рєзніков наголосив, що у резонансних матеріалах керівники СБУ звинувачувалися в діях, які кваліфікуються за Кримінальним кодексом. У такому разі, підкреслив він, виникає необхідність перевірити наведені у публікаціях «факти», а також те, чи містяться в діяннях посадовців СБУ ознаки злочину. Він зазначив, що в зв’язку з цим Генпрокуратурою було проведено перевірку з направленням її результатів позивачу. „Журналісти газети в своїх публікаціях посилаються про незаперечні докази, які в них є. Сьогодні в суді я не бачу ні тих доказів, ні навіть самих журналістів „України молодої”, – прокоментував відсутність позивача в суді пан Рєзников.
Заступник начальника Управління правового забезпечення СБУ Олег Єрмаков, у свою чергу, зазначив, що представлені в публікаціях відомості про те, що працівниками спецслужби було здійснено несанкціоноване проникнення в головний комп’ютер СБУ і отримано два мільйони файлів „з інформацією щодо багатьох відомих в Україні людей”, є перекручуванням фактів. «Насправді, Управління внутрішньої безпеки СБУ не тільки виявило несанкціонований доступ в базу даних, але й запобігло продажу секретної інформації», – зауважив у суді пан Єрмаков.
Протягом наступних засідань представники відповідача прагнули довести, що вищезгадана спірна інформація має характер оціночних суджень, які апріорі не можуть бути доведені, посилаючись на низку рішень Європейського суду. Між тим, представники позивачів наполягали, що у позовних заявах йдеться не про оціночні судження, а лише про необхідність спростування недостовірних фактів.
Як відомо, 13 листопада відбулось останнє судове засідання, на якому було проголошене рішення щодо задоволення позовних вимог. За коментарем редакція звернулася до представника панів Дріжчаного та Радченка – адвоката Олексія Рєзникова.
«Тягар доведення закон покладає на відповідача»
Олексій РЄЗНІКОВ
На жаль, представники ПП "Україна молода" тяжіли до штучного затягування розгляду справи. Зокрема, ними в ході процесу було оскаржено ухвалу про витребування відомостей про Віру Чорну та Богдана Переяславця.
Із цією ж метою представники позивача намагалися переконати суд, що йдеться про шкоду, завдану честі, гідності та діловій репутації позивачів, котру вони мали відповідно нібито довести й аргументувати. Але ж позовні заяви вимагали зовсім іншого – спростування поширюваних на сторінках видання недостовірних відомостей. Доречно нагадати, що відповідно до закону негативна інформація вважається неправдивою, якщо особа, що її розповсюджує, не доведе зворотного. Відтак, тягар доведення закон покладає на відповідача. Доказів достовірності цієї інформації відповідач не навів. Відтак, суд зобов’язав "Україну молоду" її спростувати.
|
