№20(80)
26 жовтня 2006 року
|
|
«Юристів, які спеціалізуються на енергетичному праві, настільки мало, що навіть конкурувати між собою нам не доводиться», – Тамара АСТАХОВА, управляючий партнер «Юридичної компанії А.В.H.»
— Галузь енергетичного права нетипова для юристів. Чому ви обрали саме її?
— Насправді енергетична галузь дуже цікава, але, водночас, складна. Спробуйте прочитати “Правила користування електроенергією”... „Цікава” література накшталт Регламенту Верховної Ради. Коли я прийшла на роботу до “Київобленерго”, то спершу взагалі не розуміла, про що люди говорять. Мені здавалося, що навколо мене всі розмовляють іноземною мовою. Проте мене сприйняли як “свіжу кров”, оскільки я все сприйняла очима незаангажованого енергетичною специфікою юриста. В результаті вийшов непоганий тандем. Сьогодні триває процедура оформлення документів щодо призначення мене консультантом Комітету Верховної Ради з питань ПЕК.
— Чи не боїтесь ви конкуренції на ринку правового забезпечення енергетичної галузі?
— Сумніваюся, що комусь у найближчий час захочеться скласти нашій компанії конкуренцію. Сфера енергетики не набула поширення з-поміж правників. Юристів, які спеціалізуються на енергетичному праві, настільки мало, що навіть конкурувати між собою нам не доводиться. Фактично я знаю лише одного конкурента, всі інші несистемно та не завжди професійно займаються цією тематикою. Галузь – величезна, специфічна і, водночас, недосконала, що робить її не привабливою для юристів.
— Назвіть основні недоліки законодавства в галузі електроенергетики.
— Головний недолік не у відсутності повного переліку потрібних законів, а в якості чинних нормативних актів.
— Наприклад?
— Остання законодавча новела – Закон “Про теплову енергетику”, в якому чітко прописано, що діяльність в теплоенергетиці потребує ліцензування. Натомість порядок ліцензування Закон не визначає. Зрозуміло, що регуляторний орган у цій сфері – Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) - відмовляється видавати будь-які ліцензії, адже порядок їх видачі дотепер не прописаний. Виходить, що підприємства, котрі займаються виробництвом та постачанням теплової енергії, працюють без законних підстав. Недоопрацьоване законодавство створює правову колізію, та схоже на чорний гумор. Найбільша колізія, на мій погляд, у цій галузі сталася під час так званої великої корпоратизації, коли акціонувалася більшість державних підприємств, що працювали в сфері енергетики.
— З якими правовими проблемами тоді зіштовхнулися підприємства?
— Після цього етапу близько 90% підприємств лишилися без документів, що підтверджують право на майно, котре було передано їм як внесок до статутного фонду в процесі корпоратизації. А якщо відсутні документи на майно, – відсутні документи на землю, тобто не має можливості оформити ці права. А далі “ланцюг проблем”: відсутність підтвердження права на землю призводить до складнощів з експлуатацією виробничих потужностей, без документів підприємство не може адекватно здійснюватти розпорядження своїм майном як власник (наприклад, отримати кредит під його заставу). До речі, вартість оформлення землі складає в деяких випадках близько 6-8 млн грн.
— У чому проблема?
— Під час корпоратизації було передбачено порядок оцінки підприємства, та порядок формування статутного капіталу, проводилася інвентаризація майна, після чого складався акт оцінки цілісного майнового комплексу, яким визначалося, яке майно передається до статутного фонду, а детальний перелік такого майна повинен міститися у додатку-переліку майна з наказом про передачу відповідного майна до статутного фонду підприємства. Але дотепер багато підприємств не мають цього переліку, що говорить, насамперед, про несерйозне ставлення засновників (у даному випадку Мінпаливенерго) до цього питання. Був запропонований варіант, за якого підприємства, котрі не володіють таким переліком, мають замовити аудиторську перевірку, котра б мала підтвердити внесок до статутного фонду, що, на мій погляд не зовсім відповідає порядку, передбаченому законодавством. На прикладі металургійного підприємства “Криворіжсталь” ми побачили, до чого призводять помилки під час корпоратизації та приватизації.
— Парламентський комітет з питань будівництва і ЖКГ вніс на розгляд парламенту два законопроекти, що запроваджують тимчасовий мораторій на передачу в оренду, концесію або відчуження підприємств водо- і теплопостачання. Як ви ставитесь до такої ідеї?
— Я категорично проти запровадження тимчасового мораторію. Паралельно з подачею такої ідеї можна піднімати білий прапор із відмовою залучати будь-які інвестиції в житлово-комунальну сферу. За цією ідеєю прослідковується певний лобізм.
— Автори законопроекту пояснюють власне бажання заборонити концесію недосконалістю законодавчої бази у паливно-енергетичному комплексі. Заборона, на їх думку, має діяти до прийняття відповідних законів, які б регламентували цей процес.
— Цей метод не є правовим. Якщо ми хочемо розвиватися, нам потрібно рухатися в межах чинного правового поля. Звичайно, було б простіше заявити про колізії закону й накласти мораторій, ніж запропонувати зміни до законодавства та втілювати їх. У боротьбі за досконалість закону існують інші методи. Якщо авторам законопроекту відомий який-небудь договір оренди чи концесії, який слід визнати недійсним з причини його незаконності, то в такому разі вони мають право звернутися до суду й там довести його недійсність.
— Яка, на вашу думку, перспектива цих документів?
— Маю сумнів, що ВР підтримає цю законодавчу ініціативу. Тим більше, що концесії на сьогодні надається дуже велика увага. Нещодавно ми проводили Due Diligence для одного клієнта, що працює в галузі теплової енергетики. Я рекомендувала йому використовувати саме варіант концесії. Я впевнена, що концесія – найбільш прогресивний спосіб отримання майна в тимчасове користування.
— У чому прогрес?
— Насамперед, договір концесії передбачає переважне право викупу майна, чого не може передбачати договір оренди. Останні зміни до Закону “Про оренду державного та комунального майна” позбавили можливості включення до договору оренди права орендаря на викуп об’єкта оренди. Концесія цю перевагу передбачає. Концесія – це та ж оренда, проте, на мій погляд, вона більш надійна. Наприклад, якщо власник майна вирішить його продати, концесіонер може претендувати на це майно першим. Крім того, в Законі про концесію чітко вказано, що угоду не можна укласти менше ніж на 10 років. Тому, я впевнена, цей напрям потрібно розвивати.
— Два роки тому був прийнятий Закон, що регулює процес погашення заборгованості підприємств ПЕК. В якому стані перебуває його реалізація?
— Цей Закон передбачає достатньо нескладний механізм. Він був непоганим шансом для багатьох енергокомпаній. Суть зводилася до погашення взаємозаборгованостей між бюджетом та енергокомпаніями. Власне, механізм був не новим та зрозумілим. Принаймні мені як юристу він подобався, але на практиці Закон, по суті, не спрацював.
— Чому він не виявився ефективним на практиці?
— Він занадто динамічний, компанії просто не встигали провести заліки. Вже неодноразово строк дії Закону подовжували (останній раз цьогоріч), що позбавило його ефекту мобільності.
Державне підприємство „Енергоринок” створило Розрахунковий центр, до функції якого входить ведення реєстру підприємств, які беруть участь у процесі погашення заборгованості – велика кількість учасників, чималий обсяг інформації, та й сам Розрахунковий центр та порядок його роботи було втілено з запізненням. Як наслідок – динаміка втрачена, спрацював людський чинник.
— Які прагнення щодо вашої юридичної компанії?
— Не маю на меті створювати велику компанію, навіть за найвдалішого розвитку я не хочу, аби тут працювало занадто багато співробітників. Дуже часто я сама виступала як замовник юридичних послуг. Можу сказати, що я, на жаль, рідко отримувала справді якісні послуги. Так склалося, що внутрішній корпоративний юрист живе власною компанією, вчиняє кроки на запобігання виникненню небажаних проблем на підприємстві. Сторонній юрист інколи байдужий до цього. Я маю намір створити компанію, котра буде працювати зовні, проте за філософією іn house (домашнього) юриста. Не думаю, що для того щоб бути досконалими, нам потрібна необмежена кількість клієнтів: кількість замовників впливає на якість наданих послуг. Їх може бути не більше 30, проте ми завжди маємо бути задоволені один одним. Я хочу, аби мої клієнти отримували якісні послуги і в ході співпраці не думали про пошук нової юридичної фірми, яка, як це часто буває, доопрацьовує недоробки попередньої.
Розмову вела Марія Осіпчук
Довідка Юр газети:
Керуючий партнер компанії – Тамара Астахова, третейський суддя постійно діючого третейського суду, юрист із 11-річним досвідом роботи на посаді начальника юридичного департаменту великих компаній, як-от: „А.Е.С. Київобленерго”, підприємства групи SKODA, „КНАУФ”.
Партнер компанії – Олександр Богатирьов, кандидат економічних наук, депутат Київради, заступник голови постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.
„Юридична компанія А.В.Н.” створена у грудні 2005 р. У своїй корпоративній філософії компанія орієнтується не на кількість клієнтів, а на якість їхнього обслуговування і націлена на закріплення позицій у сегменті елітних і якісних юридичних послуг. Активно підтримує соціальні проекти.
Основні сфери спеціалізації компанії – корпоративне право, Due Diligence, M&A, цінні папери. Особливістю спеціалізації юристів компанії є правове забезпечення енергетичної галузі. Серед клієнтів „Юридичної компанії А.В.Н.” – великі закордонні і вітчизняні корпорації, виробничі й енергетичні компанії.
|
