№19(79)
12 жовтня 2006 року
|
|
Тези до теми: цивільне право Головний редактор «Юридичної газети», к. ю. н., магістр права (США), науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія".
- Цивільний кодекс України 2003 р. – перлина українських пандектистів і «права юристів» ХХІ ст., який утілив кращі ідеї цивілістичної науки. Проте ні 16 січня 2003 р., ні 1 січня 2004 р. (відповідно, дати прийняття і набуття чинності) шість книг і 1308 статей хоч і найбільшого в історії України кодексу глибинно не змінили норм співжиття суспільних інститутів країни. Не вірите? Перевірте. Моя бабуся в закарпатському селі як не керувалася, так і не керується кодексами і виписаними в них нормами. Натомість керується нормами співжиття, виробленими і усталеними, передусім, людьми, а не державою. «Живого права» українські пандектисти фундаментально не вивчали, втілюючи переважно думку. Слова Євгена Ерліха початку ХХ ст. ще актуальні: «Центр ваги розвитку права в наш час, як і в усі інші часи, знаходиться не в законодавстві, не в юриспруденції чи судочинстві, а в самому суспільстві». Значення ЦК не слід перебільшувати, як і не применшувати (зокрема, його природно-правову зорієнтованість, удосконалення регламентації дедалі складніших ринкових відносин).
- Протистояння наукових шкіл права. Вони були завжди. Втім те, що в деяких країнах приватноправові відносини регламентуються єдиним кодексом (цивільним – у Франції або «комерційним» (UCC) – у США) спонукає до думки про втрачений шанс. Господарський, сімейний та інші кодекси можна бути об’єднати, проте не сталося. Золотими буквами буде викарбовано на скрижалях української правової історії імена творців нових кодексів. А їх нездатність домовитися – вписано лише в примітки наукової періодики. Можливо, ще є шанс об’єднати, якщо не матеріальні, то процесуальні кодекси. Адже є поступ: творці ЦК 2003 р. розширили предмет цивільного законодавства у порівнянні з ЦК 1963 р., хоча, даруйте, зробили це позитивістично, вписавши відповідний припис у кодекс.
- Буржуазний і природно-правовий характер «другої конституції» України. Падіння, марксистською мовою, комунізму з ідеєю відсутності приватної власності, становлення буржуазного суспільства в сучасній Україні не це є, думається, основними здобутками творців ЦК. Зрештою, вони лише майстерно усталили істотні зміни суспільного устрою країни (й у цьому вони якраз не пандектисти). Погодимося з відомим львівським теоретиком права сучасності: ЦК «вперше в українській історії надав «природним» (антропним, загальносоціальним, позадержавним) правам і свободам людини безпосереднього юридичного значення, визнав їх напряму діючим джерелом суб’єктивних юридичних прав і обов’язків у певних суспільних відносинах». І хоча професійна правосвідомість наразі більшості вітчизняних юристів-практиків освітньо і досвідно сформовано на засадах позитивістського праворозуміння, вони поступово волею-неволею професійно реалізовуватимуть дві на перший погляд діаметрально протилежні філософсько-правові доктрини.
|
