№19(79)
12 жовтня 2006 року
|
|
Юридичні клініки: що заважає? «Юридична газета»
Початок жовтня несподівано виявив та загострив проблему, витоки котрої було закладено ще Указом Президента країни про правову освіту населення, а також рекомендаціями Всеукраїнської міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти. Адже саме ними було свого часу задекларовано запровадження у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівня акредитації, котрі практикують надання юридичної освіти, так званих юридичних клінік. Передбачалося, що неабиякий досвід, котрий протягом останніх років «волонтери» цієї справи набували в організації вітчизняних юрклінік, пошириться на всі заклади вищої юридичної освіти.
Системне запровадження юридичних клінік мало дозволити, з одного боку, – майбутнім правникам – розвинути та закріпити на практиці свої знання, а з іншого – звичайним громадянам – отримати доступну і професійну допомогу юриста. Адже відповідно до Положення про юридичні клініки в університетах, котре було розроблено у Міносвіті і затверджено в серпні ц.р. спеціальним наказом міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка, студенти старших курсів мали надавати консультації усім бажаючим під керівництвом своїх висококваліфікованих викладачів – науковців і практиків.
Між тим, упровадження цієї справді перспективної справи за непоодинокими повідомленнями з ряду вітчизняних вузів наразі стикається із низкою непередбачуваних проблем: брак приміщень, достатньої мотивації, а, іноді й звичайної інформації.
За роз’ясненням причин подібного «пробуксовування» у запровадженні в українських вузах юридичних клінік редакція вирішила звернутися до визнаного експерта у цій галузі, автора спеціальних наукових робіт з організації юридичних клінік. – юриста ЮФ "Делойт і Туш Україна" Сергія Молібога.
|
