|
Сергій Демченко: «Це слід було зробити ще рік тому…»
Сергій Демченко: «У жодному разі не слід втрачати напрацьованих переваг діючої в Україні системи господарських судів»
- Пане Сергію! Яким є Ваше ставлення до цього законопроекту?
- Винесення цього питання на рівень ВРУ є абсолютно обґрунтованим з огляду на історію судової практики, вимоги теорії права, а також потреби господарювання.
Як відомо, господарські суди завжди розглядали справи, де однією зі сторін виступав суб’єкт підприємницької діяльності, а іншою – орган державної влади або місцевого самоврядування. Лише зі створенням адмінсудів, цю категорію справ було передано до іншої компетенції. При цьому господарські суди і досі продовжують розглядати подібні справи як у першій, так і в апеляційній інстанції, і тільки на рівні касації такі справи розглядаються адміністративною юрисдикцією – Вищим адміністративним судом. Проблема полягає в тому, що конкретний спір, конкретна справа розглядається в двох інстанціях одним судом, у той час як у третій – іншим. Світова громадськість не розуміє мотивацію цього положення попри всі наші пояснення.
Окрім того, господарськими судами вже напрацьовано чималу судову практику. Хоча існують певні протиріччя в законодавстві, саме дієва судова практика допомагає їх унеможливити. За умови уважного підходу до розгляду кожної справи саме в суді знаходять виходи зі спірних ситуацій на засадах справедливості. Будь-який заплутаний закон не є перешкодою для прийняття справедливого рішення. А для справедливого вирішення спору слід виявити і довести дійсний стан відносин між сторонами.
- Представники ВАСУ, між тим, вважають, що із подібними змінами не слід поспішати. Може й справді слід краще вивчити ситуацію?
- Несвоєчасність постановки резонансного питання авторами законопроекту може полягати лише в тому, що слід було це зробити ще рік тому
До речі, пані Богатирьова в минулому році вносила відповідний законопроект щодо внесення змін до кодексу адміністративного судочинства. Щоправда, ця зміна вміщалася всього в одному рядку, проте була досить місткою – повертала господарським судам їх колишню компетенцію щодо розгляду справ із господарських правовідносин, а адмінсудам – адміністративно-правові правовідносини.
- Чи не трапиться так, що із поверненням цієї категорії справ до господарських судів адміністративні суди залишаться без роботи?
- Я так не думаю. Справа полягає в тому, що створення адміністративних судів свого часу мало на меті захистити інтереси конкретного громадянина від державної сваволі в особі його органів, і в особі посадових осіб, що працюють у цих органах. Проте незрозуміло, чому так вийшло, що в адміністративно-процесуальному кодексі саме цю категорію справ і було пропущено. Треба терміново передати до адміністративних судів справи щодо адміністративного кодексу, застосування адміністративної відповідальності. Адміністративні справи, коли порушником виступає держава, а потерпілим – громадянин (і навпаки) і мають вирішуватись однією юрисдикцією – адміністративним судом.
Адміністративні суди наразі забезпечені кваліфікованими суддями, проте про повну функціональність судів ще рано говорити. Існують проблеми фінансового, матеріально-технічного характеру, мабуть саме через ці проблеми в системі апеляційних судів працює лише найвища – касаційна інстанція.
- За повідомленням прес-служби ВАСУ його фахівці готують наразі зауваження до законопроекту № 2146, котрі протягом найближчого часу планують направити до Верховної Ради.
- На мою думку, йдеться про очевидний конфлікт інтересів: з одного боку системи адмінсудів, а з іншого – господарських. Аргументи можуть бути різні. Утім, яке рішення прийме Верховна Рада, так – і буде.
- Останнім часом багато дедалі частіше згадують про ідею об’єднання господарських судів із судами загальної юрисдикції. Як Ви ставитеся до такого проекту?
- Така думка досить довго блукає в правовому колі. Народив цю думку, якщо мені не зраджує пам’ять, Сергій Головатий і деякі його консультанти. Мені здається, що ми шукаємо істину в надбудові, хоча вона – в базисі (в основі).
Якщо виходити із базисних правовідносин, то напевно треба спочатку осмислити, який кодекс потрібно писати. Якщо цивільний – то наскільки він буде відповідати цим базисним правовідносинам. Я маю на увазі те, що знаходиться на поверхні – база капіталу. Відомою є формула, котра закінчується літеру Д із позначкою 1, що символізує більші гроші, отримані з обігу. Цілком природно, що і законодавство слід формувати у такий же спосіб, – аби воно приносило найбільший дохід з обігу. Так от, – на сьогоднішній день я задаюся питанням: чи сприяють господарський і цивільний кодекси в такому вигляді, якими вони є, цьому обігу, – чи відповідають вони економічним потребам суспільства?
- Яким же Ви бачите вихід із такої ситуації?
- Я вважаю, що в жодному разі не слід втрачати напрацьованих століттями об’єктивних переваг діючої в Україні системи господарських судів (в інших державах – комерційних, арбітражних судів), зокрема, практично, і теоретично обґрунтовану спрощеність процесуального розгляду справи. Чим простішим є процес, – тим швидше вирішуються справи, тим швидше позначаються правові відносини між учасниками спору, і тим швидше рухаються відносини – гроші-товар-гроші-товар, тобто обіг капіталу.
Саме в системі господарських судів судовий процес рухається швидше, ніж в інших. Головним чином через те, що затягування процесу не є вигідним обом сторонам, оскільки це посилює ризик не тільки втрати прибутку, але й можливого банкрутства.
Цивільно-процесуальний кодекс є виправдано ускладненим. Оскільки його учасниками як правило виступають фізичні особи, і доведення того чи іншого постулату, причин тієї чи іншої поведінки людини, відбувається шляхом показань свідків, залучення тієї чи іншої інформації, яка раніше ніде не фіксувалася. Згадайте либонь про періоди воєн. Адже довести факт перебування особи у полоні або укладення шлюбу без письмових доказів доволі складно.
Водночас, господарський процес, за своєю суттю, є економічним, він передбачає документальне фіксування. І ніхто не має ніяких перепон, ані технічних, ані інтелектуальних, для того, щоб укласти договір, отримати довіреність на отримання товару тощо. В таких справах показання свідків не відіграють великої ролі. І суддя – один, не три – розкладає перед собою папери, дивиться на них – і через 5 хвилин може прийняти правильне і справедливе рішення. Саме через наявність фіксуючих засобів – письмових доказів – немає потреби в ускладненні процесу.
Розмову вела Ірина ПІЗИК, «Юридична газета»
|
