№18(78)
28 вересня 2006 року
|
|
Один день «правничого» комітету Репортаж із засідання Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України «Юридична газета», головний редактор
Як відомо, парламент суттєво збільшив кількість так званих „правових” комітетів. Їх відтепер стало рівно вдвічі більше – пропорційно зросла й зацікавленість громадськості у проблематиці, змісті та організації їх діяльності.
Журналістам газети нещодавно вдалося побувати на одному з перших засідань Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Нагадаємо, що до складу його керівництва входить чимало досвідчених юристів, котрі мають за своїми плечима не одну парламентську каденцію: голова Комітету – Володимир Стретович, фракція Блоку „Наша Україна”; перший заступник голови – Віктор Швець, фракція „Блок Юлії Тимошенко”; заступник голови – Святослав Піскун, фракція Партії регіонів; Заступник голови – Володимир Сівкович, фракція Партії регіонів; Секретар Комітету – Віктор Борщевський, фракція Комуністичної партії України.
Вашій увазі пропонується репортаж про перебіг обговорення членами комітету низки питань порядку денного.
Пильна увага ЗМІ до засідання простежувалася ще до його початку – вільними залишалися хіба що місця з іменними табличками членів парламентського комітету, яких у підсумку набралося десять «штиків».
Головуючий (зрозуміло, пан Стретович) розпочав урочисто: «Дев’ять народних депутатів, які потрібні для початку роботи комітету,…». Але не встиг закінчити, оскільки хтось із «комітетчиків» встиг миттєво заперечити – «десять!». Між тим пан Стретович після невеликої паузи, достатнього для того, аби кинути генеральський погляд на порушника субординації, ефектно завершив думку: «…ми маємо, – на засіданні присутні десять народних депутатів».
Диригентській майстерності головуючого, до речі слід віддати належне. Якби не епізодичні «включення» Володимира Миколайовича в процес подеколи більш ніж жвавого обговорення, воно, певно, могло б тривати принаймні ще кілька днів без жодної надії вирватися за межі проблематики найпершого ж питання.
Чи переплачує держава за юридичну освіту?
Перший пункт порядку денного передбачав розгляд доволі резонансної заяви, котру ще до початку роботи другої сесії ВРУ зробила Колегія Рахункової палати за результатами проведеного аудиту ефективності використання коштів Державного бюджету на підготовку фахівців з вищою освітою за юридичним напрямом вищими навчальними закладами освіти України ІІІ-ІV рівнів акредитації.
Нагадаємо, що за підсумками перевірки Рахункова палата («Юридична газета» вже згадувала про них у №14 від 27 липня 2006 р.) дійшла висновку, нібито система фінансування Міністерством освіти і науки підготовки фахівців із вищою юридичною освітою за держзамовленням не відповідає чинному законодавству і не сприяє ефективному використанню бюджетних коштів, адже кінцевий результат діяльності ВНЗ – підготовка та випуск таких фахівців, не залежить прямо від потреби держави в юристах та не забезпечує їх гарантованого працевлаштування.
Очікуване обговорення, втім, депутати почали із демонстрації неабияких сумнівів щодо потреби взагалі перейматися даним питанням. «Яке відношення має наш комітет до юридичної освіти?», – суворо поцікавився в присутніх Володимир Мойсик. Довелось головуючому незлобливо нагадувати колезі, що йдеться про заяву Рахункової палати, котрою наразі опікується комітет. Щоправда, подальший перебіг подій виявив чималу обізнаність депутатів у суті проблеми, а також щире бажання у ній досконально розібратися.
Рахункову палату на засіданні представляв заступник її голови Олександр Яременко. У короткій вступній промові він ще раз пройшовся по головним тезам резонансної заяви і, насамкінець, ще раз звинуватив Мінекономіки у недогляді за тим, як деякі міністерства потурають ажіотажному попиту населення в здобутті вищої юридичної освіти. «У минулому році за напрямком „Право” 29 вищих навчальних закладів (22 із них відносяться до Міністерства освіти і науки , 7 – МВС) понад визначені ліцензовані обсяги освітніх послуг (або без наявності визначених ліцензій) прийняли 1,8 тис. чоловік», – дорікнув пан Яременко на адресу представників згаданих у промові міністерств, присутніх на засіданні комітету.
Представники міністерств, зрозуміло, у боргу не залишились. Найбільшу підтримку в членів профільного комітету викликали аргументи харизматичного Станіслава Ніколаєнка – Міністра освіти і науки України, для котрого – чи не єдиного із запрошених – знайшлося місце за «комітетським» столом у кріслі відсутнього в той день Святослава Піскуна. З трибуни комітету міністр у свою чергу звинуватив аудиторів Рахункової палати у некомпетентності, відсутності наукового підходу до перевірки та популізмі. «Мене підмиває бажання написати подання до своєї фракції, щоб поставили питання про відповідальність цих людей, що робили перевірку», – попередив розгніваний міністр. «І будете праві!», – не втримався від репліки Віктор Швець.
Народні депутати в процесі обговорення поставили чимало запитань, більша частина з яких залишилася, на жаль, без відповіді. Петро Мельник, зокрема, ніяк не міг отримати у пана Яременка відповідь, чи перевірялася в процесі аудиту якість отриманої студентами вузів різних форм власності вищої юридичної освіти, а Володимир Сівкович наполегливо перепитував представника Мінекономіки, яким чином міністерство перевіряє умотивованість заявок, що надсилаються рештою відомств. «За якою методикою ви визначаєте, скільки треба студентів на рік?», – марно допитувався пан Сівкович в заступника МЕУ Людмили Мусіної, котрій у підсумку «дісталося» найбільше від членів профільного комітету. А насамкінець, депутат Віктор Борщевський висловив припущення, що Мінекономіки надалі має відмовитись від ролі «звичайного поштового ящика», де щороку складаються відповідні заявки міністерств. «Мінекономіки має достатньо фахівців, аби піддавати ці заявки ретельній і комплексній експертизі», – запевнив колег та журналістів народний депутат.
У підсумку, члени комітету дійшли висновку щодо необхідності більш детального вивчення ситуації із організацією системи держзамовлення на фахівців із вищою юридичною освітою, створили відповідну робочу групу та визначили відповідальних, котрі мають підготувати питання до одного із найближчих засідань комітету.
До розслідування інциденту із журналістом телеканалу СТБ
Розгляд наступного питання було обумовлено відповідною заявою до комітету від колективу журналістів СТБ. Після кількох реплік, у яких звучав відвертий сумнів щодо доречності обговорення питання за відсутності фігурантів у скандалі, депутати погодилися вислухати заяву, котру журналіст телеканалу Наталія Качан ефектно озвучила у телеоб’єктиви, віднайшовши місце між панами Стретовичем та Сівковичем. Журналіст СТБ закликала членів Комітету «захистити право журналіста і зробити відповідні висновки, вжити певні дії».
Цього разу найбільше дісталося представнику Міністерства внутрішніх справ України заступника міністра Лідії Порєчкіної. Неприховане роздратування в депутатів викликала видима неготовність пані Порєчкіної відповідати на поставлені ними запитання, в той час як спроби передати слово представнику департаменту, очевидно більш обізнаному в суті проблеми, наражалися на відверте обурення «комітетчиків». Особливо «нападав» на міністерство пан Швець. «Порядок в нашому МВС такий, що два місяці триває слідство!», – доволі різко зауважив член профільного комітету після одного з чергових виправдань представника міністерства.
Значно більшу поблажливість депутати виявили до першого заступника Генерального прокурора України Сергія Винокурова. Він пояснив присутнім, що представляє Генпрокурора відповідно до ще минулорічного розпорядження керівника цієї структури щодо організації співпраці з ВРУ. А журналістів закликав принаймні до завершення слідства утриматись від необґрунтованих заяв щодо його затягування, оскільки для з’ясування ситуації потрібно принаймні встановити повне коло осіб, присутніх під час інциденту. «Справа буде розглядатись у строки визначені законом. Зверніть увагу на те, що до цього часу ще не закінчилася експертиза», – підкреслив заступник Генпрокурора.
Депутати в результаті обговорення питання дійшли висновку щодо його повної непідготовленості. Віктор Швець запропонував доручити його розгляд кільком членам Комітету, котрі наступного засідання зможуть доповісти Комітетові не лише суть проблеми, але й запропонувати проект рішення «Я хочу, щоб у нас в Комітеті взяли за правило, спершу розглядати заяви підкомітетами, а потім вже доповідати на засіданні Комітету», – висловив побажання перший заступник голови комітету.
До питання про запровадження інституту «спеціальної конфіскації»
Вочевидь, найбільш відповідала «спеціалізації» комітету проблематика третього пункту порядку денного: «Про пропозиції Президента до Закону „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (реєстр. №0841 від 25.05.2006 р.).
Неабияка (хоча й коротка) дискусія в Комітеті розгорнулася навколо перспективи запровадження до вітчизняного Кримінального Кодексу інституту так званої «спеціальної конфіскації», передбаченої вищезгаданим проектом. Як з’ясувалося в ході обговорення, саме цей аспект посприяв відхиленню проекту Закону з боку Президента України. Заступник Міністра юстиції України Інна Ємельянова пояснила мотивацію відхилення проекту Закону тим , що, на думку глави держави, чинний Кримінальний Кодекс не узгоджується із запровадженням такого виду покарання, оскільки ст. 59 КК, котра пропонує визначення конфіскації, визначає, що конфіскація є лише у випадках, передбачених кодексом
Очевидне бажання віднайти компроміс між текстом Закону та пропозиціями Президента продемонстрував Володимир Мойсик, котрий запропонував замінити провокаційну назву покарання на більш нейтральну, наприклад, «вилучення». «Давайте запишемо якось інакше. Цієї норми раніше справді не було, проте фактично вона існувала», - аргументував свою пропозицію народний депутат.
Між тим пропозиція пана Мойсика зустріла рішучі заперечення з боку Сергія Винокурова. «Запровадження в Україні «спеціальної конфіскації» я вважаю неприйнятним. Хочу звернути увагу на те, що останнім часом як тенденція у більшості країн світу є відмова взагалі від такого поняття як конфіскація майна. ВРУ для того й існує, щоб „видумувати” закони. Проте, для чого у даному випадку?», – поцікавився в присутніх перший заступник Генерального прокурора. «Я згоден із тим, щоб „конфіскація майна” не була головним покаранням. Я маю на увазі конфіскацію маєтків, автомобілів, яхт тощо, а не знарядь злочинів», – змушений був виправдовуватись Володимир Мойсик.
Між тим і з даного питання конкретне рішення, на жаль, прийняти не вдалося, оскільки підсумкові пропозиції розвели народних депутатів при голосуванні порівну (5:5). Серед питань, відкладених до наступного засідання, опинилося ,зокрема, й обговорення проекту Положення про Громадську раду з питань забезпечення прав людини при даному Комітеті.
РАХУНКОВА ПАЛАТА НЕ В ЛАДАХ ІЗ АРИФМЕТИКОЮ
Петро Мельник,
ректор Національної академії Державної податкової служби
«Чи дійсно ви вважаєте, що якщо буде менше юристів –
це є кращим для нашої держави?»
Ніколи не буде багато в державі юристів чи економістів. Є в Україні орган, який уповноважений займатися перевіркою якості підготовки фахівців. Все це до запитання – кількість і якість. Якщо кількість, – вона повинна бути якісною. Є відповідні експертні ради, кваліфікаційна комісія, Міносвіти тощо. Всі відомства, і МВС і СБУ, Мінкультури тощо, ліцензуються через Міносвіти, інше питання, що ми маємо визнати, що сонце сходить не тільки на сході. Тому питання, що стосується ліцензійної справи треба закінчити і розкласти відповідним чином провідним вузам, які сьогодні готують юристів. Що стосується державного фінансування і державного працевлаштування, це держзамовлення чи право молодої людини мати юридичну освіту? Шановні, це право громадянина, і всі міністерства, Міносвіти, МВС, просто надаємо послуги з освіти.
Наприклад, узяти Університет м. Сан-Франциско, де 50% видатків на освіту фінансує держава, 25% – особа, що навчається. Але університет не відповідає за працевлаштування. Якщо ж ми ділимо вузи на державні і приватні, то ми повинні із шаною ставитися і до приватних вузів.
Як ректор НУДПСУ я випустив у цьому році на військовому факультеті 300 замість 250 студентів. Офіцерам плачу однакову зарплату, то – яка різниця? Чи це злочин перед державою? Арифметика і Рахункова палата – це не одне і те ж саме.
КРАЩЕ ЧИТАЙТЕ ЧИННЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Станіслав Ніколаєнко,
Міністр освіти України
«Ви що, від Берії дістали цю довідку?»
В мене довідка Рахункової палати викликала принаймні легке здивування, а якщо, чесно кажучи, то – шок. На другій сторінці, у третьому розділі ви пишете, що „немає механізму на відплатній основі між замовником і виконавцем готувати кадри”. Перегортаю сторінку, й читаю – „Чинне законодавство взагалі не передбачає процедури відшкодування витрат, які понесла держава на навчання відрахованих без поважних причин”. Дивлюсь Закон про освіту, як відраховуються студенти, Конституція як регулює це питання, ніхто ніде не каже, що треба відшкодовувати при відраховуванні студентів. Особа кілька років провчилася – відрахували – плати.
Ви мені нарахували 7 млн., а я повинен це зараз перед камерами розказувати. Скажіть, будь-ласка, виходячи із законодавства, як саме ви встановили цю цифру? Ну, нема законодавства про відшкодування в цьому випадку. Іде людина працювати, або ж ви пишете, що завдано збитків, бо 1300 чоловік пішли до приватних навчальні заклади. Я читаю ст. 43 Конституції, там написано, що ніхто не має права визначити місце його роботи чи навчання. Чого це заборонено іти вчитися до приватних вузів?
Ви що, від Берії дістали цю довідку, і тільки цифри вставляєте? Навіщо ви людей смішите? Я сьогодні із Симоненком мав дискусію (Голова РП – ред.), тут немає про що говорити, а тим паче, пояснювати. КПІ кожного другого студента виганяє, бо студенти не витримують математичного навантаження, а ви рахуєте збитки.
ЗАХИЩАТИ ЖУРНАЛІСТА ТРЕБА, ЯК І БУДЬ-ЯКУ ІНШУ ЛЮДИНУ
Сергій Винокуров,
перший заступник Генерального прокурора України
«Там є безліч своїх нюансів, протиріч, є люди,
зацікавлені у невстановленні об’єктивного стану речей»
Захищати журналіста треба, як і будь-яку іншу людину. У цій справі вже допитано десятки людей. Відомо, що там були працівники Печерського райвідділу, які дійсно були присутні в ході цих подій, але не бачили того, що відбувається, тому й не могли надати допомогу журналістам. Було опитано всіх працівників райвідділу: як офіцерів, так і строковиків. У ході розгляду, прокуратура дійшла висновку, що немає вини в діях працівників міліції, котрих було задіяно в охороні даної ділянки. Ясно одне, що там було декілька працівників міліції (строковики), які були при цьому інциденті, але їх особи ще треба встановити. Щодо цього інциденту, то слідство ще ведеться, проводиться експертиза.
Там є безліч своїх нюансів, протиріч, є люди, зацікавлені у невстановленні об’єктивного стану речей. Але ми знайдемо, доведемо цю ситуацію до кінця. До речі, у нас є офіційні дані про те, що міліція не фіксувала подію як треба, але ж прокуратура не є винною у тому.
Я Б ЗМІНИВ НАЗВУ НАШОГО КОМІТЕТУ…
Володимир Мойсик,
член Комітету:
«Засуджувати – не наша функція…»
Ми більше двох годин заслуховували два питання. Я задаюся запитанням: одну годину розглядали питання – яке відношення має підготовка юристів до законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, друга година – по розгляду конкретної кримінальної справи. Я б змінив назву нашого комітету після цього – Комітет „інформаційного забезпечення”, а не правоохоронної діяльності. Давайте із першого засідання не будемо цього робити. Це не є нашою справою, ми робимо ведмежу послугу журналістам. Такий шанований комітет, де сидять колишні заступники міністрів, прокурори… Ці два питання підготовлені не фахово.
Суть нашої роботи – законодавчо врегульовувати правоохоронну діяльність. І не варто влаштовувати тут концерти. Ми не маємо засуджувати міліцію, бо ми по суті є „адвокатами правоохоронних органів”. Ми для того й існуємо, аби контролювати і допомагати в роботі. А засудженням хай займаються на партійних з’їздах чи майданах.
ВИТЯГ ЗІ СТЕНОГРАМИ ЗАСІДАННЯ КОМІТЕТУ:
Петро Мельник: Чи включала перевірка питання щодо якості фахівців даного напрямку підготовки? І чи дійсно ви вважаєте, що якщо буде менше юристів – це є кращим для нашої держави? І якщо ідея перевірки не належить Рахунковій палаті, то звідки вона взялася?
Олександр Яременко: Безумовно, перевіряючи використання коштів на підготовку кадрів такого важливого напряму, ми говорили про якість підготовки. Скажіть будь-ласка, про яку якість підготовки фахівців можна говорити, якщо вуз, що готує юристів, економістів має одного кандидата економічних, юридичних наук, і то „почасовика”. Які кадри ми можемо підготувати?
Проте, це не стосується державних навчальних закладів, я маю на увазі інші. Ми говоримо, що підготувати фахівців можна лише в тих навчальних закладах, які мають відповідну базу, традиції, висококваліфікованих професорів. Я говорю про те, що ми повинні готувати висококваліфікованих фахівців: як юристів, так і економістів, однак ми повинні їх готувати у тих вузах, які мають найкращих фахівців, а не розпорошувати їх. Ми вже приходимо до того, що вузи сільськогосподарського напрямку готують юристів.
Володимир Сівкович: Якою була мета вашої перевірки? Якщо ви планували встановити: чи багато, чи мало було підготовлено юристів – із результатів перевірки цього не видно.
Володимир Стретович (Сівковичу): Встановлено, що в 2005 році, потребу в підготовці фахівців в прийомі було завищено на 5 тис. 290 осіб, що призвело до перевиплат із бюджету в розмірі 7 млн. грн. Квінтесенція є такою, що на держзамовлення було набрано з перевищенням вимог, встановлених постановою КМУ. При цьому ринок юристів не потребує такої кількості фахівців.
Володимир Сівкович: Виникає запитання, в яких вузах набрано фахівців із перевищенням вимог: у відомчих – МВС та ін., чи в академічних (Міносвіти тощо)? Якщо міліція набрала фахівців більше, оскільки нове керівництво звільнило за корупційні дії близько 19,5 тис. осіб на початку 2005 року, то ж йому треба набирати нові кадри!
Олександр Яременко: Необхідні потреби у кількості студентів визначає не МВС, а Міністерство економіки, яке формує державне замовлення. Тому і МВС і інші звертаються в Мінекономіки зі своїми пропозиціями виходячи з державних потреб, потім Мінекономіки їх формує, Уряд – приймає.
Петро Мельник: Ви в ході перевірки перевіряли відсоток ліцензій на підготовку фахівців за напрямком „Право”?
Олександр Яременко: В кожному вузі по-різному. Тут питання в іншому, коли ринок перенасичений фахівцями, завідомо зрозуміло, що більшість випускників не влаштуються на роботу за фахом. Ми що готуємо фахівців для того, щоб люди просто отримували вищу освіту, а потім не знали, що з нею робити?
Я хочу, щоб ми з вами сіли і обговорили пункти листа, і ви переконаєтесь, що більша частина їх вивірена.
«Ви просто забираєте час у Комітету,
присутніх народних депутатів і міністрів»
Володимир Сівкович: Рахункова палата не може так казати, – частину робити „хорошо”, а частину „плохо”. Тобто, або 100% вивірений документ, або взагалі не подавати. Ви просто забираєте час у Комітету, присутніх народних депутатів і міністрів.
|
