№17(77)
14 вересня 2006 року
|
|
Панове судді! Якби Ви знали, як хочеться, аби «люди всі шанобливо перед вами схиляли чоло»! Репортаж із засідання правничої секції IV Всесвітнього форуму українців Головний редактор «Юридичної газети», к. ю. н., магістр права (США), науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Київ, 19 серпня 2006 р. Правники українства світу в особі правничої секції форуму цього дня засідали в урочистому приміщенні „Могилянки” – залі вченої ради. Втім урочистості в обличчях чи темах учасників не було. Наукові доповіді відображали занепокоєність, виступи – неабияку стурбованість і навіть відчай. Говорили про конституційне будівництво, правове забезпечення державної мовної політики і євроатлантичної інтеграції України, реформу судівництва, захист українських громадян за кордоном, правове оформлення визнання вояків ОУН-УПА учасниками збройної боротьби за незалежність, правові аспекти чинності українсько-російських газових угод січня 2006 р. І говорили з болем у душі. Спостереження за кількагодинним дійством поневолі спонукало задуматися про місію правників, й зокрема суддів, в українстві: примножувати чи применшувати сум української душі? Зрештою, як нам видалося, конструктивізм переміг, хоча й з невеликою перевагою. Судіть самі.
Конституційне будівництво:
про «правову сваволю» і звернення громадян до КСУ
«Ми жили з Конституцією, але не за Конституцією», – сказав у науковій доповіді Микола Козюбра. Він назвав процедуру внесення конституційних змін шляхом ухвалення законопроекту №2222-ІV «брутальним порушенням Конституції». Проте колишній суддя КСУ не ратує за «конституційний реверс». Натомість, серед іншого, консервативний професор „Могилянки” пропонує зосередитися на вдосконаленні механізму реалізації основоположних прав і свобод людини Основного Закону. «… Введення в нашу Конституцію інституту конституційної скарги вже назрів», – наголосив він. І загалом учасники секції підкреслили: слід удосконалити механізм реалізації Конституції, зокрема, механізм стримувань і противаг.
Учасники секції зібралися у залі вченої ради „Могилянки”
Стабільність Конституції – привід для глибокого занепокоєння українських правників світу. З одного боку, учасники секції закликали суб’єктів права на звернення до КСУ ініціювати подання на предмет конституційності Закону №2222-ІV та Закону про заборону перегляду «політреформи». Подань наразі не було, проте деякі учасники секції запевнили: такі «готуються». З іншого боку, в кулуарах деякі учасники ставили зовсім не риторичне запитання: чи не призведе визнання Судом неконституційності змін до політико-правового хаосу, хто нестиме за це відповідальність? Зрозуміло одне: питання конституційності реформи, зокрема її чинності, лишається контроверсійним.
Менш контроверсійним є висновок про некоректність терміна «правова сваволя». Бо сваволя – це завжди неправо. Таку правову оцінку світове українське правництво готове дати діям політиків, які посягають на такі принципи, як верховенство права.
Справи зарубіжні та «відновлення справедливості»
Більш як 8 млн українських трудових мігрантів потребують додаткового правового захисту. Це – справа державної ваги, запевнили учасники секції. На часі «укладення міждержавних договорів з Іспанією, Португалією, ФРН і багатьма іншими країнами», – наголосили вони. Потрібні й більш конкретні кроки. Також назрів час для належного правового опрацювання проблеми виплати справедливих компенсацій українцям – жертвам примусової праці в таборах та місцях примусового утримання в колишньому СРСР.
Процеси євроатлантичної інтеграції України потребують оновленої правової регламентації, – підкреслила працівник МЗС України Зоряна Макаруха. При цьому не йдеться про зміну зовнішньополітичних орієнтирів, – запевнила вона учасників секції. Правове забезпечення набуття Україною членства в НАТО теж вимагає ухвалення низки нормативно-правових актів.
«Відновленням справедливості» назвали учасники секції заходи, спрямовані на правове забезпечення визнання і соціальний захист учасників національно-визвольного руху за здобуття незалежності України (зокрема, в 1939-1956 рр.). Вони привітали підготовку відповідного проекту нормативно-правового акта й закликали парламент схвалити законопроект як невідкладний і першочерговий.
Сум душі відомого поета і юриста Василя Шаройко зрозуміти нескладно
Не обійшли увагою учасники й правові аспекти українсько-російських газових угод від 4 січня 2006 р. Назвавши дії української делегації в ході переговорів на рівні керівників «Газпрому» та НАК «Нафтогазу України» в 2005-2006 рр. «непрофесійними», учасники критикували їх юридичний аспект. Юридично не було використано, а натомість втрачено «можливість врегулювання конфліктної ситуації через процедуру міжнародного арбітражу, як передбачено умовами відповідного контракту». Це уможливило б уникнення загострення відносин, переведення їх вирішення у правову площину, що, відтак, уможливило б підвищення політичної напруги і не призвело б до значних фінансових втрат. Українсько-російські відносини в цій сфері учасники визнали важливою складовою національної безпеки Української держави.
Реформування судівництва
Найбільше учасники дискутували з приводу реформи судівництва. Правнича секція загалом підтримала зусилля Національної Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (далі – НК), Мін’юсту, недержавних організацій, суддів України, спрямовані на вироблення та реалізацію концептуальних засад здійснення судово-правової реформи.
Роман Романов, член НК, роз’яснив деякі положення схваленої Указом Президента «Концепції вдосконалення судівництва». Концепція передбачає широкий комплекс заходів, здійснення яких посилить незалежність судової влади; підвищить статус професійного судді в Україні, престиж суддівської професії, відповідальність суддів тощо. Суддям піднімуть зарплати, але й вимоги до них будуть вищі.
Серед найбільш дискусійних питань – як стають суддями. «Усі знають, скільки треба заплати, аби стати суддею», – сказав учасник секції. Щоб «відпрацювати» гроші, судді беруть хабарі. І хоча різні учасники називали різні суми, вони були одностайні: цьому слід покласти край. Голова секції, в пилу дискусії, навіть запропонував ввести смертну кару як міру покарання суддів за хабарництво. Репліка відображає відчай і рішучість простого українця.
Деякі учасники переконливо висловлюватися за виборність суддів. Вони запевняли: суддів повинні обирати люди, щоб ті відчували відповідальність перед ними. Також нарешті має запрацювати інститут присяжних, адже влада, зокрема судова, належить народу, представниками якого і є присяжні. Утім пан Романов наче відрізав: «Ми вирішили, що вибори суддів проводити недоцільно». Віктор Шишкін навів довід про недоцільність впровадження інституту присяжних. Зокрема, на прикладі Російської Федерації, де присяжні виправдовували солдат, звинувачених у вбивствах у Чечні, й навпаки, визнавали винними чеченців, які вбивали росіян. Однак, по-перше, міф про те, що «прості» росіяни не виправдають чеченців нещодавно розвіяла справа Пола Хлєбнікова, і, по-друге, ніхто нікому не давав права визначати, чи бути інституту присяжних в Україні. Він передбачений і повинен діяти, проте наразі не діє.
Корумпованими є не лише суди, але й решта правоохоронної системи. «За мої вірші вони вбили мого сина, отруїли мою дружину», – каже 75-річний письменник і юрист Василь Шаройко. Цей сивочолий українець наче уособлював собою весь розпач українця у правоохоронній системі. Розслідування закрили, натякнув він, відзначивши, що, наче, на місці «все куплено». «Якщо б я був молодим, то виїхав би за кордон», – каже українець. Проте цей чоловік не здається й трансформує свій розпач у гарні вірші. В одному вірші з нової збірки, поет пише: «Хочу я, щоб жили ви щасливо, / все плодилось у вас і росло / І щоб люди усі шанобливо / Перед вами схиляли чоло!
Можливо, одного дня й в нашій Україні поважатимуть суддів більше за діла їхні, аніж за посади.
|
