№16(76)
31 серпня 2006 року
|
|
Відповідальність учасників судових процесів: шляхи вдосконалення механізму Юрист ЮФ «Магістр & Партнери»
Питання відповідальності учасників судових процесів слід розглядати з погляду забезпечення досягнення мети процесу – справедливого розгляду справи упродовж розумного строку. Досягнення цієї мети забезпечується судом у кожній конкретній справі шляхом проведення судового процесу згідно із встановленою законом процедурою. Відповідно, все, що заважає процесу, має усуватися судом, а особи, які не виконують свої обов’язки щодо забезпечення процесу або перешкоджають йому, повинні нести відповідальність.
Порушення учасників процесу загальновідомі: недобросовісне користування своїми правами (зазвичай для затягування процесу), невиконання вказівок суду, викладених в ухвалах (зокрема, щодо надання документів для розгляду справи).
Водночас, забезпечення відповідальності учасників процесу повністю залежить від основних сучасних проблем українського судочинства – якості роботи суддів та виконавчого провадження. Процесуальне законодавство вже містить деякі норми стосовно відповідальності учасників процесу, але не завжди вони застосовуються судами. А якщо застосовуються, то суди повністю залежать від, на жаль, неефективної системи виконавчого провадження.
Якщо ж розглядати питання відповідальності учасників процесу окремо, напрями вдосконалення можуть бути такими.
По-перше, надання судам більших можливостей для притягнення до відповідальності учасників процесу. Єдиної "каральної" норми, безпосередньо доступної зараз судам – ст. 185-3 КпАП – явно бракує. Необхідне розширення об’єктивної сторони правопорушення, збільшення розміру санкції, та, можливо, поширення відповідальності на юридичних осіб (особливо для цілей господарського процесу). Наприклад, бажано дозволити судам притягувати до відповідальності (штрафу) учасників судового процесу та/або їх представників за явні зловживання процесуальними правами, наприклад, багаторазове подання неналежних доказів або ідентичних клопотань (але в жодному разі не відмовляти у прийнятті клопотання, що іноді відбувається на практиці).
«Не слід зводити відповідальність лише до покарання»
По-друге, підвищення вартості судового процесу для недобросовісної сторони. Наприклад, є доцільним ширше тлумачення судами процесуальних витрат, які стягуються зі сторони, проти якої ухвалене рішення, особливо поняття "інших витрат, пов'язаних з розглядом справи". Наразі і законодавство, і практика тлумачать витрати дуже вузько, що фактично позбавляє учасників процесу можливості відшкодувати, наприклад, витрати на юридичні послуги.
Така новела має спрямовуватися на зменшення кількості і тривалості недобросовісних позовів, що подаються без об’єктивних підстав для їх задоволення. Тут доречно звернути увагу на нещодавні зміни в цивільному процесі Італії, де Верховний суд отримав право стягувати судові витрати зі сторони, котра „програла”, у подвійному розмірі у разі, якщо він вважатиме, що скарга на рішення була подана без реальних шансів на її задоволення і з метою відтягування остаточного вирішення справи.
При цьому не слід зводити відповідальність лише до покарання. Наприклад, якщо суди будуть частіше користуватися своїм правом не приймати докази, які не були вчасно подані без поважних причин, або розглядати справу у відсутності належно повідомленого учасника, це дисциплінуватиме учасників процесу.
|
