№16(76)
31 серпня 2006 року
|
|
Дисциплінарна відповідальність суддів і запровадження інституту судових інспекторів К.ю.н., доцент кафедри конституційного і адміністративного права Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, президент ПФ «Юрімекс», Почесний президент ЮК Jurimex
Існуючий на сьогодні механізм дисциплінарної відповідальності суддів не працює як такий взагалі. Зараз його можна розглядати скоріше як інструмент зведення рахунків з "неслухняними" суддями, які не належно і не повно виконують вказівки "згори". Разом з тим, основна функція цього механізму – створення дієвого заходу для очищення судової системи від суддів, чий професійний або моральний рівень не відповідає високим вимогам, що висуваються суспільством. Цей намір часто лишається таким тільки на папері.
Прикладів можна навести багато. Так, у 2004 р. суддя Святошинського районного суду міста Києва прийняла рішення про визнання права власності на державне майно – багатоповерхову будівлю в місті Києві за приватним підприємством, без будь-якої приватизації і фактично безоплатно. При цьому орган, уповноважений державою управляти цим майном (НАН України) жодного разу не було повідомлено про цю справу. Про те, що ввірене йому державне майно вже не є державним (а за законом це просто неможливо), орган дізнався тільки з листа СБУ через рік після проведення суддею "приватизації". Це теж саме, що якби ви жили у власній квартирі, а завтра раптом дізнались, що ця квартира вже більш як рік вам не належить, оскільки без вашого відома судовим рішенням відчужена сусіду, який має добрі стосунки з місцевим судом.
Постає запитання: чи сумлінно діяла суддя, коли виносила рішення про безоплатну приватизацію державного майна? Чи дотримувалася вона прийнятої присяги? Запитання здебільшого риторичні. Проте на всі звернення до дисциплінарної комісії, що подавались президентом НАН України Б. Патоном, народними депутатами України та іншими особами, дисциплінарна комісія суддів відповідала формальними відписками, тоді як суддя, яка своїм рішенням фактично легалізувала крадіжку державного майна, і дотепер "справляє правосуддя", відчуваючи власну безкарність та недоторканність. Чи можна це назвати дієвим механізмом відповідальності суддів? Однозначно – ні.
Отже, існуючий механізм відповідальності суддів потребує реформування. Водночас, будь-які зміни в цій системі мають проводитись максимально виважено, адже цей механізм повинен стати каральною машиною для недобросовісних суддів, а не для суддів „неслухняних”. Запровадження інституту судових інспекторів може мати ефект тільки в тому випадку, якщо будуть введені максимально чіткі, прозорі і всім зрозумілі умови, за яких суддя підлягає притягненню до відповідальності. Окрім того, мають висуватись високі вимоги до самих інспекторів, які б могли відрізнити помилково прийняте рішення від відверто протизаконного, тобто це мають бути високоосвічені професіонали, чий рівень був би беззаперечним. Вважаю, що інспектори не повинні мати права приймати будь-які рішення стосовно суддів одноособово. Судовий інспектор повинен готувати лише попередні висновки щодо кожного епізоду, ці висновки мають ретельно перевірятись, а рішення стосовно суддів – прийматись винятково колегіально органом у системі судової гілки влади, до якого судді не включені. Крім того, на мою думку, ефективність цього нововведення підвищиться, якщо буде проводитись ротація кадрів інспекторів, позаяк посада інспектора не повинна бути безстроковою.
|
