|
«Найближчим часом комітет збирається проаналізувати зловживання у Печерському суді», - Андрій ПОРТНОВ, народний депутат, заступник голови Комітету ВРУ з питань правосуддя, - про перспективи судової реформи в Україні та плани комітету ВР щодо боротьби із корупцією
— Андрію Володимировичу, з чого, на Вашу думку, слід розпочинати продовження судової реформи?
— Перша – й найвагоміша – проблема в судовій системі полягає в зменшенні впливу представників виконавчої влади на суддів. Її вирішення потягне за собою повний вихід судової системи з-під впливу, насамперед, Президента. Йдеться про внесення змін до законів „Про статус суддів”, “Про судоустрій” тощо.
На мою думку, потрібно повністю відняти у Президента та підлеглих йому структур право взагалі будь-яким чином впливати на призначення суддів та голів судів. Особливого значення та ваги це набуває, коли суддя призначається на посаду вперше. Судді, призначені указом Президента, як правило, розуміють, кому вони зобов’язані. В українській ментальності на рівні підсвідомості закладається почуття вдячності за допомогу. Інше питання полягає в тому, кому віддати повноваження з призначення суддів. Їх не можна віддавати парламенту, оскільки парламент – це не 450 депутатів, а кілька політичних сил, що контролюються певними лідерами. Тобто це означає, що судова система може потрапити під вплив двох-трьох політиків. Цим має займатися або Верховний Суд, або органи судового самоврядування.
— Сьогодні тим не менше більше говорять про залежність судової системи від інших чинників, зокрема від корупції. Чи маєте Ви особисто якісь політичні рецепти, як її запобігти?
— Слово „запобігти” я взагалі не хочу вживати, оскільки повністю позбавитись корупції неможливо.
— Тоді „зменшити”. Яким чином усе ж таки?
— Зменшити корупцію можна якраз через процедуру деполітизації роботи вищих суддів. Політизація – це повний вплив на судовий корпус та залежність голів судів від політиків. У свою чергу, це впливає на виконання замовлень головами судів та суддями, котрих призначає влада.
Достатньо згадати про сюжет, розвиток котрого ми спостерігали у Печерському суді впродовж 2005 р. Секретаріат Президента ставить завдання, котре реалізовується через голову суду. Головуючий у процесі, в свою чергу, призначається за три дні до початку процесу. Він знає, що він зобов’язаний зробити, а далі він формує перелік з двох-трьох суддів, котрі повністю виконують його доручення.
Судді, котрі часто розглядають приватизаційні спори, як правило, виконують замовлення голів судів, які, в свою чергу, працюють на замовлення виконавчої влади.
— А яким чином Ваш комітет планує боротися із цим явищем?
— Ми маємо намір запропонувати механізм позбавлення голів судів права розписувати справи серед суддів. Справа в тому, що Цивільно-процесуальний кодекс не передбачає процедуру черговості. Таким чином, слід запропонувати запровадження алфавітного порядку роздачі робочих планів із подвійною фіксацією. Справа передається тільки через листоношу, ніякого особистого контакту, якщо це не судове засідання. А далі – чіткий розпис та фіксація у листоноші, коли прийшла справа.
Якщо запрацює такий механізм, звичайні судді найменше потраплятимуть під вплив голів судів, оскільки на них розписуватимуться звичайні справи, котрі сам голова на них ніколи не розпише. Як приклад, найближчим часом комітет збирається проаналізувати зловживання, зокрема, у Печерському районному суді. Я впевнений, що зможу відрізнити за складом суду та справами, що вони розглядають, хто саме виконує замовлення, а хто нормально працює. Якщо суддя не виконує замовлення голови суду, то це, як правило, спори про вишню, що не так виросла на городі, або між трактористами, що посварилися за стіг сіна.
— А якщо помилитесь?
— Я ж не на трибуні маю намір заявляти про порушення. Мають бути правові підходи та чіткі докази. Просто для себе я зможу це зрозуміти та побачити проблемних судів у складі того чи іншого суду. Ось апеляційні суди є менш корумпованими, позаяк там справи розглядаються у порядку черговості. Київський апеляційний суд не можна в цьому звинуватити. Натомість, Печерський суд – можна.
— Чи потребує реформування, на ваш погляд, механізм дисциплінарної відповідальності суддів, а також відповідальності за неправомірно прийняте рішення? Ваше ставлення до ідеї запровадження інституту так званих судових інспекторів?
— Я не підтримую автора цієї ідеї – екс-міністра юстиції Сергія Головатого. Навіщо породжувати низку інших корумпованих осіб. Тоді буде зрозуміло з ким домовлятися. Це - зайвий орган, і я не бачу ніякої необхідності у його створенні. Така модель, на мою думку, є неприйнятною. Потрібно створити постійні дисциплінарні комісії на рівні областей. Їх члени повинні проходити ротацію через кожні 6 місяців. Вони мають складатися із юристів, адвокатів, котрі мають певні кваліфікаційні характеристики. Це може бути інша модель, проте посади додаткових чиновників створювати не слід.
— Ваше ставлення до можливої перспективи ліквідації системи спеціалізованих господарських судів: аргументи «за» та «проти».
— Я проти такої ідеї. Господарські суди показали себе як високопрофесійна інституція, котра забезпечує потреби господарюючих суб’єктів у захисті своїх прав та у вирішенні їх проблем. Якщо б у нас система загальної юрисдикції хоча б трошки була схожою на систему господарських судів, думаю із правосуддям було б набагато краще
— Кому може бути вигідною така ліквідація?
— Особам, котрі будуть в той чи інший спосіб впливати на призначення. Вигідно це, насамперед, виконавчій владі. Я не маю на увазі уряд. Я — про Президента. Якщо ліквідувати, то потрібно буде створювати нову структуру, аби відновити баланс. А створення чогось нового це – чергові кадрові призначення під впливом Президента. Врешті-решт, судову систему зроблять ще більш залежною від глави держави та його секретаріату. Тому така реформа є вигідною тим, хто збирається впливати на призначення, а потім збирати з цього дивіденди.
— Як ви ставитесь до перспективи об’єднання Господарського та Цивільного процесуальних кодексів у єдиному кодексі?
— Я не підтримую таку ініціативу. Сьогоднішню систему, на моє переконання, слід залишити як базис та працювати над її вдосконаленням. Робити якихось вкрай радикальних кроків не треба. Я не чув жодних аргументів “за” об'єднання кодексів, які б мене переконали. Працювати потрібно над вдосконаленням чинних. Передусім, слід подивитися на позиції, що шкутильгають: систему призначень, систему впливу на розподіл справ, які розглядаються, систему покарання осіб, котрі порушують присягу, або ж виносять завідомо неправосудне рішення та систему оплати праці та матеріально-технічне забезпечення.
— Сьогодні багато говорять про так звану «судову тяганину». Якими, на вашу думку, можуть бути шляхи прискорення розгляду справ у суді?
— Слід створити та розвивати інститут соціальної адвокатури із визначеним бюджетним фінансуванням юристів та адвокатів, котрі допомагатимуть незахищеним верствам. Тоді справи набагато скоріше будуть проходити судові інстанції. Не буде у судді накопичуватися купа позовів, оскільки будь-який суддя витрачає багато часу на спілкування із людьми, які не є професіоналами у юриспруденції. Якщо матеріали готуватимуть професійні юристи та адвокати, то й менше часу знадобиться на розгляд справи.
— Президент неодноразово звертав увагу на систематичне невиконання рішень суду. Яким чином можна розв’язати цю проблему?
— Передусім, йдеться про загальну повагу до судового рішення. Можна вигадувати популістські рішення, однак починати слід з елементарної дисципліни. Наприклад, ми знаємо, що президент Віктор Ющенко неодноразово не виконував судові рішення. Більше того, він піддавав критиці рішення суду, що вже вступили в силу. А рішення із негайним виконанням, зокрема, щодо відновлення на посаді Генерального прокурора та стосовно інших осіб, котрих Президент звільнив у 2005 р., він проігнорував. Пан Ющенко продемонстрував всій країні неповагу до суду та закону. Далі цю неповагу публічно показав Сергій Головатий, називаючи суди “мафією” тощо. В такій ситуації не варто очікувати на виконання судових рішень з боку центральних органів виконавчої влади та прокуратури.
— Як можна позбутися проблеми виникнення судових рішень, що суперечать один одному?
— Слід продовжити втілення програми, що виконує державна судова адміністрація. Це – обнародування судових рішень на сайті, аби будь-хто мав можливість ознайомитись в електронній системі із судовим рішенням. Така модель зменшить можливість винесення рішень, які суперечать один одному.
— Чи вдалося вам знайти спільну мову із новим головою комітету ВР з питань правосуддя Сергієм Ківаловим?
- Я не дивлюся на голову комітету як на представника іншої політичної сили. Для мене політична приналежність не має ніякого значення. Я в парламенті хочу займатись не політикою, а реформуванням правової системи, тому не зважаю на партійну приналежність голови комітету, а також його членів. Ми знаходимо спільну мову і будемо просувати закони на підтримку судової реформи.
Розмову вела
Світлана КРЮКОВА
ПЕРСОНА:
Портнов Андрій Володимирович
народний депутат, заступник голови Комітету ВРУ з питань правосуддя, член фракції БЮТ
Народився у 1973 р. у м. Луганськ.
У 1999 р. - закінчив Східноукраїнський державний університет за спеціальністю "правознавство".
У 1996-1997 рр. - директор юридичної фірми "Укрінформправо", м. Луганськ.
У 1999-2001 рр. - начальник управління корпоративних фінансів Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.
01.2002-05.2003 рр. - директор юридичної фірми ""Портнов та партнери", м. Київ.
У 2003-2004 рр. - перший заступник виконавчого секретаря Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.
Державний службовець 3-го ранґу. Заслужений юрист України.
З квітня 2006 р. - народний депутат 5 скликання від БЮТ, №66 в списку.
|
