№16(76)
31 серпня 2006 року
|
|
Людина президента чи людина права? Comeback Міністра юстиції Романа Зварича 2006 Головний редактор «Юридичної газети», к. ю. н., магістр права (США), науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Не минуло й 312 днів, як Роман Зварич повернувся до Мін’юсту. Подію без ентузіазму сприйняло українське правництво. Як і, мабуть, сам Зварич, котрий визнав, що некомфортно почувається в уряді В. Януковича. У революційному грудні 2004 р. Роман Михайлович, напевно, й гадки не мав, що коли-небудь отримуватиме вітальні квіти від Віктора Януковича. Ця посада для пана Зварича є не тільки винагородою Президента за копітку й виснажливу працю за «Нашу Україну» під час і після парламентських виборів. Це, водночас, і нове випробування: спеціальне завдання від Президента та другий шанс бути більш схвально сприйнятим українським правництвом.
Винагорода завданням
Президент удруге призначив не юриста на посаду головного правника країни, утвердивши існуючий скептицизм вітчизняних правознавців.
Водночас, це призначення, вочевидь, є політично правильним кроком, адже завдання міністра в цьому коаліційному уряді полягатиме у створенні й утвердженні системи «стримувань і противаг» у стосунках між Президентом і прем’єр-міністром та підконтрольним останньому Кабінетом Міністрів. Передусім, на рівні «нормативно-проектної» роботи, адже Мін’юст контролює процес схвалення урядових законопроектів (на часі «проходження» важливих законів про КМ, держслужбу), а Президент, за порадою Мін’юсту та своїх юристів, має право призупиняти дію актів КМ, які суперечать Конституції.
Більш «правничо гнучкому» за Головатого Зваричу ці ролі під силу.
Отож, наразі пан Роман більше думає про політику, ніж про право. Залишаючись «людиною Президента» в уряді колишнього супротивника, він, водночас, виконуватиме ще одне важке спецзавдання: балансуватиме між ролями політика й self-made юриста. Останню роль йому буде виконувати нескладно: компетентний апарат Мін’юсту продемонстрував, що здатен ефективно працювати під керівництвом будь-якого міністра.
Пріоритети міністра
Виконавча служба, реформа правоохоронних органів і, зокрема, прокуратури, уніфікація цивільного та господарського кодексів, посилення процесуального захисту прав і свобод людини – такими є заявлені пріоритети пана міністра. Спробуємо їх проаналізувати.
Акцент на державній виконавчій службі – слушний і прагматичний вибір. По-перше, лише факт виконання, а не винесення, судового рішення засвідчує ефективність судової влади. По-друге, суди теж приносять гроші в держбюджет. Відтак, міністр Зварич намагатиметься максимально поліпшити позитивні результати підпорядкованого Мін’юсту Департаменту державної виконавчої служби, показані ним під час першої каденції 2005 р.
Реформа прокуратури є контроверсійним пріоритетом, зокрема, в інтерпретації пана Зварича. Передання функцій слідства з прокуратури до ще не створеного бюро розслідувань відповідає європейським стандартам, але не Конституції. Внесення відповідних змін навряд чи можливе. Малоймовірною є реформа прокуратури ще й тому, що занадто вкорінений у нас інститут прокуратури, аби реформувати його впродовж невизначеної за тривалістю каденції одного міністра. Втім «диво» може трапитися, якщо міністр юстиції й генеральний прокурор стануть однодумцями та переконають парламент, а Президент закон підпише. Наразі нереально, що пан Зварич стане першим «генеральним аторнеєм» (у США це міністр юстиції та генпрокурор) України.
Уніфікація цивільного і господарського кодексів теж неперспективний проект. Кожний український студент-правник знає про конкуренцію цивілістичної (Київ-Львів) і господарської (Донецьк) шкіл права. Через «донецьку домінанту» у парламенті цей спір не вдасться вирішити на користь цивілістів. До слова, господарські суди вже заявили про свою незгоду.
Процедурне забезпечення захисту прав і свобод людини – важлива сфера діяльності держоргану, проте успіх у цій сфері важко вимірювати. По-перше, претензії на порушення прав людини будуть завжди. По-друге, існуючу негативну репутацію України як провідного в Європі порушника прав людини (друге місце після Туреччини за кількістю заяв) виправити непросто: малоймовірним є дружнє врегулювання більше 500 справ (відібраних із понад 5 тисяч «українських» заяв) проти України в Євросуді. Проте слід віддати належне послідовності міністрів юстиції у сфері забезпечуваності прав людини.
Юридична освіта та професія – забутий пріоритет
Як наголошувалося, українське правництво скептично поставилося до повернення Романа Зварича на посаду міністра справедливості. Й знову юридична освіта, видається, – його «слабке місце». Він спростував розмови про те, що здобуває вищу юросвіту в Україні. Не є він юристом і в США, де, аби таким стати, як правило, слід здобути вищу юросвіту і скласти кваліфікаційний іспит («бар-екзем»). А відсутність диплома юриста означає, що він не юрист, навіть якщо таким почувається. Не випадково й система юридичної освіти, яку в Україні вважають «розсадником корупції», пана міністра не турбує.
Людина Президента чи права?
Comeback пана Зварича, здавалося б, має ще один позитив: послідовність у прибічництві «rule of law». Однак, на відміну від Сергія Головатого, Роман Зварич, мабуть, не розмежовує поняття «право» і «закон» (обидва англійською позначаються терміном «law»). Відтак, пан Головатий, допрацьовуючи свій трактат «Верховенство права», має привід зробити ще один висновок з українських реалій здійснення доктрини. Не склавши повноважень нардепа, до чого його зобов’язують норми Конституції про несумісність, пан Зварич знехтував і законом, і правом. Відтак не реалізовано й американської концепції верховенства права: панування права (закону), а не людини; ніхто не стоїть понад правом. (Формально, це означає, принаймні, що з 25 серпня ц.р. депутатські повноваження Зварича вважаються достроково припиненими, щоправда, рішення про це має прийняти суд.)
Зважаючи на «політичні» пріоритети Романа Зварича, такий результат не є сюрпризом. Проте, вирішуючи, чи залишатися «людиною Президента» з депутатськими повноваженнями, пан Зварич так і не помітив, що разом з отриманням портфелю Міністра юстиції він знов не склав іспит на юриста. Цього разу – іспит вже не освітній.
Перші висновки засвідчують, що comeback міністра Зварича навряд чи залишить вагомий позитивний слід у Міністерстві чи українській юриспруденції. Втім він зберігає шанси спростувати найпесимістичніші прогнози експертів. Адже попереду нові виклики й випробування, й, відтак нові шанси позитивно відзначитися.
Читайте також інтерв'ю із Романом Зваричем:
«Я лишаюся людиною президента…»
|
