№43(217)
29 жовтня 2009 року
|
|
Чи друг, чи ворог, чи так… Чим є юридична преса для юрбізнесу? Шеф-редактор «Юридичної газети»
Юридична преса – відносно нове явище в юриспруденції. З одного боку, академічні видання, які публікують професійні статті, існували майже завжди.
З іншого боку, юридичній громадськості не вистачало інтерактивності – адже юристи також люди, і не завжди здатні читати інформацію бібліотечного типу. Час від часу виникає необхідність почути голос колег, зробити висновки про останні новини на ринку, подивитись фотографії з корпоративу, на який вас не запросили та розказати про себе. Колег подивитись, про себе розповісти, почути голос клієнта та, що найцікавіше, намітити наступні кроки стратегії власного розвитку.
Ось саме для того, щоб систематизувати усі рівні відносин «преса-бізнес», наша газета і вирішила опублікувати представлену вашій увазі статтю. Сподіваюсь, вона стане вам у пригоді не лише при прийнятті рішення про оформлення передплати на нашу газету на наступний рік, але й при вирішенні більш важливих для вас та вашого бізнесу питань.
Юристи говорять про неупередженість та повагу юридичної преси до юристів і професії в цілому, що врешті-решт формує повагу до такої преси у читачів-юристів. Як безумовний представник юридичної преси, «Юридична газета» вирішила поділитись своїм поглядом на ці питання.
ІСТОРІЯ
Зрозуміло, що свіжа і цікава інформація цінувалась у всі часи. За даними археологічних розкопок, перші письмові пам’ятки людства датуються XV тисячоліттям (!) до н.е. Пізніше в Ассирії та Вавилоні з’являються глиняні таблички, в Єгипті у ІІІ тис. до н.е. – папірус, а в ІІ ст. до н.е., за свідченнями Плінія Старшого, в Малій Азії винаходять пергамент. Однак те, що можна порівняти із сучасним засобом масової інформації, з’являється у Римі за ініціативою Юлія Цезаря.
І, що найцікавіше, перші римські «засоби масової інформації» носять політико-правову природу. Мова йде про опублікування протоколів засідань сенату, т. зв. acta senatus, в яких регулярно обнародувались політичні рішення. Однак однобічність їх змісту – в них йшла мова лише про питання державного управління – спонукала Цезаря заснувати інший «засіб масової інформації», який носив назву «Щоденна відомість» (Acta diurna publica, populi Romani), в якій, поряд з повідомленнями про воєнні дії, подавалась інформація про публічні свята та інші визначні події дня. Немало місця відводилось під суспільні та літературні питання і навіть «пікантні» анекдоти із життя римського суспільства. Кожен номер газети переписувався у великій кількості примірників та набував широкого поширення по всій імперії. Таким чином, «Щоденну відомість» можна вважати першим періодичним виданням у світі.
Юридичний бізнес, який, як можна стверджувати, виник на Заході у XVIII-XIX столітті, як і будь-яка сфера людської діяльності, також вимагав висвітлення окремих подій у суто професійній сфері. Причому мова йшла не лише про висвітлення подій – але й про професійний діалог, в якому юристи могли спілкуватись на юридичні теми, вести письмові дискусії та ділитись досвідом, а також, безумовно, здійснювати моніторинг винаходів своїх колег. Спочатку для цих цілей цілком підходили академічні видання університетів, оскільки відповідали не лише академічним цілям, але й бажанню юристів самореалізовуватись через друк власних прізвищ на папері. Однак з часом цього стало недостатньо.
ВІД АКАДЕМІЧНОСТІ ДО ПЛІТОК
В Україні перше юридичне видання у форматі газети, «Юридическая практика», з’явилось у 1995 році. До неї – з 1922 року – українським юристам відомий академічний журнал «Право України». У ХХІ столітті кількість українських юридичних журналів загального спрямування значно поповнилась: «Юридичний журнал» (рік заснування 2002), «Український юрист» та «Юридична Україна» (2003), «Український адвокат» (2006) тощо. У форматі газети інформація з 2003 року почала подаватись в «Юридичному віснику України», наприкінці 2007 – в газеті «Правовий тиждень», а з 2009 – у найменш академічній «Судебно-юридической газете».
Наша газета з 2003 року упевнено увійшла на ринок лідерів і неодмінно тримає ці позиції, постійно розвиваючись. Не в останню чергу це відбувається тому, що кожен наш журналіст за освітою є юристом.
ЖУРНАЛІСТ ЧИ ЮРИСТ?
Юрист – це інтелектуал та представник однієї з найбільш консервативних професій. Неможливо бути юристом, не володіючи визначеним багажем знань та не маючи певного рівня інтелектуального розвитку. Інтелігентна людина звикла розвиватись, тож не дивно, що постійно потребує свіжої інформації з цікавих для неї тем. При цьому юриспруденція – складна наука, яку важко охопити при підготовці матеріалу до чергової статті. Тому стає цілком зрозумілим, чому для юристів повинні писати саме юристи. І оскільки у відомому анекдоті кажуть: «де два юриста, там вісім думок», професійне видання повинно публікувати усі ці «вісім думок» для того, щоб юрист-читач самостійно зробив висновки.
Тут якраз і проявляється майстерність юриста-журналіста, який також, безперечно, має власну думку з будь-якого приводу: спонукати читача після прочитання цікавого матеріалу задуматись над ним – і, якщо читач хоче, поділитись цією думкою з редакцією, для публікації та продовження дискусії. Напевно, я не відкрию жодної таємниці, якщо скажу, що така тактика публікації матеріалу цілком себе виправдовує, і з читачами ведеться повноцінний діалог.
ПЕРЕВАГИ БУТИ В КУРСІ
Що ж дає читачам юридична преса? Поспілкувавшись з представниками давньої юридичної професії, ми зробили для себе певні висновки, які у стислому вигляді подаємо на розгляд читачу.
По-перше, юридична преса – це можливість проявити себе та висловити власну позицію з того чи іншого приводу. Таким чином юрист самореалізується і ділиться думкою з колегами. Важливо підкреслити, що за таких умов юрист може робити окремі висновки, подаючи їх на розгляд колег та очікуючи від них зворотної реакції.
Не викликає сумніву і те, що юридична преса – це майданчик для дискусій на професійні теми. Наприклад, кілька років тому весь український юридичний світ сколихнула новина про прийняття Господарського кодексу – писали про це не лише вітчизняні видання, але й зарубіжні. Громадська думка була сформована таким чином, що, наприклад, навіть зараз російські колеги, які приїжджають на Україну, везуть примірник Господарського кодексу, перекладений російською мовою, до себе на Батьківщину як своєрідний сувенір.
Також окремо юристи виділяють юридичну пресу як інструмент для привернення уваги до певної проблеми в законодавчому регулюванні, коли професійне видання, яке читають державні службовці, викликає резонанс та ініціативу в розробці відповідних змін.
Варто зазначити, що відповідальні юристи, які думають не лише про сьогоднішній день, усвідомлюють, що юридична преса є вагомим засобом формування правосвідомості в суспільстві – як у колег (правосвідомість яких вже сформована, і на її корекцію – наприклад, якщо вона радянська – можуть піти роки), так і у підростаючого покоління. З молодими спеціалістами, які цілком свідомо підходять до своєї роботи та відповідально ставляться до ролі, відведеної їм у суспільстві, працювати значно легше.
Але з усіма цими цілями цілковито успішно може впоратись і академічне видання на кшталт згадуваного вище високоповажного журналу «Право України». Тож чому виникає необхідність у газеті?
САМ СЕБЕ НЕ ПОХВАЛИШ…
Газета, перш за все, володіє оперативністю у висвітленні інформації. Якщо журнал виходить здебільшого раз на місяць чи два, то професійні газети у нас, як правило, щотижневі. Відсвяткувати корпоративну вечірку в п’ятницю і побачити свої фотографії на папері у вівторок – ну хто ж може відмовитись від такого задоволення?
Утім, приватні вечірки – не та інформація, яка цікавить всіх без винятку. Багатьох читачів цікавлять новини, і, що важливо, повідомлення про події – анонси майбутніх заходів та короткі підсумки після проведених заходів. Особливо цікаво читачу прочитати про ту конференцію чи семінар, учасником, а ще краще – організатором якої він був.
При висвітленні подій, які відбуваються в юридичному житті і про які юристи знають більшу частину інформації ще до публікації, важливо не переступити грань між простим повідомленням та пліткою, адже тоді до видання надовго пристане ярлик «жовтої преси» – що для одного видання, безумовно, є плюсом, а для іншого – плямою на бездоганній репутації. Преса значною мірою формує громадську думку – тому журналісти часто чують побажання про незаангажованість, неупередженість та критичний підхід до будь-якої інформації.
Поза вищесказаним, преса для сучасних учасників юридичного ринку – це важливий і якісний PR-інструмент, який допомагає у створенні певного реноме для власної компанії. У цьому сенсі, ще раз зверну увагу наших гравців юридичного ринку, допомагає не пряма реклама, а цікаві конференції та семінари, які проводить юридична фірма із запрошенням представників як з боку держави, так і фінансових, банківських та бізнес-установ.
У цьому контексті преса, як і подібні зустрічі – визнаний засіб для розширення професійних контактів. Спеціалізуєтесь на цінних паперах і не знаєте, хто може допомогти подати в суд на пластичного хірурга? Газета до ваших послуг – відповідна стаття колеги пропонується до Вашої уваги. А контакти його завжди можна дізнатись у редакції.
Інший бік поширення інформації, яка подається в газету – це аналітика конкуренційних переваг на ринку. У вашого колеги ноу-хау? Лідера фірми із сусіднього офісу внесли у престижний міжнародний рейтинг? У нещодавно створеного конкурента відкрився безпрецедентний департамент, який надає унікальні послуги? Юридична преса – це ваша підмога у виробленні майбутньої стратегії поведінки на ринку. І, без сумніву, юридична преса – це широке поле для аналізу тенденцій на ринку. Бізнес може бути передбачений, чи не так?
|
