№43(217)
29 жовтня 2009 року
|
|
«Я вийшов з бізнесу і закрив за собою двері у минуле» Гість номера – Олег РЯБОКОНЬ, кандидат у Президенти України
• Пане Олегу, на початку вересня стало відомо про Ваш вихід з компанії Magisters з прагненням присвятити себе суспільно-політичній діяльності. У якій сфері зараз полягає Ваша діяльність?
– На сьогоднішній день я займаюсь тим, що організовую власний громадсько-політичний рух, головним завданням якого є зміна цінностей у нашому суспільстві і зміна тієї системи влади, яка сьогодні існує. Ми всі визнаємо, що вона недієздатна і розуміємо, що так далі жити не можна. Я і моя команда вважаємо, що у нас є відповідь на ці питання, і саме під цими ідеями ми зараз організовуємо однодумців і спільників для того, щоб втілити запропоновані нами зміни у життя.
• Якими інструментами Ви будете користуватись для досягнення поставлених цілей?
– Існує декілька інструментів, які передбачені Конституцією України. Перший з них – це вибори Президента України. Ми розглядаємо посаду Президента як реальну можливість для того, щоб втілити наші ідеї в життя. Інші інструменти – це об’єднання громадян для захисту спільних інтересів. Зараз цей рух вже має місце в Україні, але він, на нашу думку, ще не осмислений. Такі об’єднання, з одного боку, не до кінця використовують ті права, які в них вже є на законодавчому рівні, а з іншого – система влади в особі органів державної влади не зважає на думку громадськості. Навіть коли скликаються якісь громадські слухання, це робиться для галочки.
• Тобто Ви пропонуєте щось принципово нове?
– Так, ми бачимо, що насправді громадські об’єднання можуть відігравати дуже важливу роль у формуванні громадянського суспільства, вони можуть отримати додатковий захист і реальне впровадження, якщо більш наполегливо будуть доводити і захищати свої права. Я би не сказав, що я хочу себе протиставити будь-кому у передвиборчих перегонах, я просто роблю те, що вважаю за потрібне. Для мене не важливо, хто про це сказав першим – я чи хтось інший. Важливо те, що ми безпосередньо знаємо що робимо, і які реальні пропозиції у нас є, а не обіцянки, під якими взагалі немає ніякої конкретики. Ми говоримо про конкретні речі. Я, як юрист-практик, як керівник, довгі роки розумію, що на обіцянках далеко проїхати не можна. Тому ті механізми, про які ми зараз говоримо – власне те, за допомогою чого можна реально змінити існуючий стан речей і взяти відповідальність на себе.
Ми дуже багато говоримо про те, що від когось очікуємо змін, покращень – а в даному випадку я говорю про те, що українське суспільство не зможе змінитись, доки громадяни не вирішать, що прийшов час взяти відповідальність на себе. Громадські об’єднання – це якраз один з найбільш дієвих механізмів, а посада глави держави, яка може забезпечити захист цього руху, є каталізатором формування суспільства на вже абсолютно нових засадах.
• Чи можна сказати, що посада Президента – це наступний етап Вашої кар’єри?
– Маю надію на це.
• Чи планували Ви свою кар’єру з самого початку?
– Свою кар’єру я планував наступним чином: спочатку поставив перед собою ціль створити найкращу юридичну компанію на пострадянському просторі, яка зможе конкурувати з найвідомішими юридичними фірмами світу – і це завдання я виконав. Можу, дивлячись назад, сказати, що те, що планувалось 12 років тому, сьогодні фактично виконано. Стосовно моєї особистої кар’єри – я прийняв для себе важке рішення, яке, скажу відверто, готувалось не один рік, про те, що я йду на громадсько-політичну роботу. Іншими словами – я йду служити людям. Я відмовляюсь від бізнесу, я відмовляюсь від тих привілеїв та можливостей, які надавав мені бізнес, оскільки я розумію, що майбутнього у нашій державі для мене, для моєї родини – як дітей, так і батьків – немає. Тому що ми летимо у прірву і я, як фахівець, який працює на міжнародному рівні, можу з упевненістю сказати, що це дійсно так. Тому у мене був вибір: або залишати країну і шукати майбутнього як самодостатній людині деінде, або взяти на себе відповідальність і сказати, що я готовий до того, щоб втілити у життя ті зміни, які необхідні сьогодні нашому суспільству і взяти на себе ту роль керівника і провідника у цих змінах. Тому кар’єра як така для мене – це служіння людям. А на яких посадах воно буде – покаже життя.
MAGISTERS
• Повернімося до Magisters. У квітні формується Стратегічна рада партнерів, у вересні ви виходите зі складу компанії, а у жовтні призначається новий керуючий партнер київського офісу. Чи пов’язані ці події?
– Ці події абсолютно пов’язані. Якщо я був керуючим партнером усієї компанії та відповідав за всю компанію, те, що відбувалось у 2009 році, фактично ланки одного ланцюжка стосовно стратегії розвитку компанії і стосовно подальшого руху як компанії в цілому, так і мене особисто. Тому що передача повноважень Раді партнерів у квітні – це відповідь на ті обставини, які вже склались на сьогоднішній день, коли Magisters вийшла на міжнародний рівень і фактично стала міжнародною компанією. Подальший рух компанії Magisters, на мій погляд – погляд людини, яка відповідала за стратегію компанії, можливий лише за широкої підтримки безпосередньо партнерів компанії. Тому й була сформована рада з широким колом повноважень – для того, щоб кожний з партнерів компанії усвідомив для себе, по-перше, той рівень, на якому знаходиться компанія, а по-друге, ту відповідальність, яку взяла на себе компанія, ставши міжнародною. Для себе я передбачав, що це буде перехідним етапом, який закінчиться формуванням міжнародного холдингу, на чолі якого повинен стати голова чи керуючий партнер компанії – можна по-різному називати цю посаду. Ідея була в тому, що голова компанії відповідає на загальне стратегічне планування компанії, у той час як окремі офіси компанії управляються на стратегічному рівні Керуючими партнерами. За всю адміністративну частину повинен відповідати директор, або Chief operating officer, як ми називаємо його за міжнародною класифікацією посад, і, безпосередньо, адміністративні директори на місцях. Ось таким був план із завершення переходу компанії Magisters у потужну міжнародну компанію через створення холдингу. Як зараз фірма буде приймати рішення про трансформацію і чи до кінця буде реалізовано заплановане – залишається безпосередньо на розгляд Ради. Вона виконає свою роль, коли буде повністю сформовано міжнародний холдинг і призначено Керуючого партнера – тоді Рада зможе передати йому свої повноваження.
Що стосується мене особисто, то вже на початку року я розумів, що працюю у компанії до кінця року і буду переходити на роботу в громадсько-політичний рух. Тому готував ці кроки особисто для себе.
• Безумовно, досвід роботи у юридичному бізнесі допомагає в суспільно-політичній діяльності. Як він допомагає особисто Вам?
– Професія юриста і той досвід, який я отримав, працюючи над різноманітними справами клієнтів, я вважаю, насправді – одна з тих професій, які формують широкомасштабне бачення і розуміння суті державотворення. Закони повинні писати юристи, і ніхто краще за юристів не розбирається у тому законодавчому полі, яке існує у будь-якій державі. І якщо подивитись на світовий досвід, то фактично всі останні американські президенти були юристами; дуже багато представників парламенту в Англії за фахом юристи, навіть у Росії два останні президенти мають юридичну освіту. Для цього є об’єктивні підстави: саме наша професія надає бачення досвіду, вміння приймати рішення на рівні держави, і це дуже важливо для будь-якого громадсько-політичного руху.
• До речі, може скластись враження, що Magisters – це кузня кадрів для нашої держави: згадати хоча б Євгена Корнійчука, Сергія Власенка, і Олексій Рєзніков себе пробував у політиці, тепер і Ви розпочинаєте суспільно-політичну діяльність. Чи не прослідковується у цьому тенденція?
– Magisters – це не виняток із загальних правил. Якщо подивитись на досвід розвинутих держав – США, Англії, Німеччини – то всі провідні юридичні фірми рано чи пізно «готують» своїх представників у владу. І не тому, що фірма ставить перед собою завдання, що її представники повинні бути у владі, а тому, що юристи мають до цього природний хист – для того, щоб самореалізуватись у тому числі і в громадсько-політичному сенсі. Деякі юристи обирають інший шлях: наприклад, викладають в університетах правові науки, інші ж стають громадськими діячами. В Україні є також багато прикладів – це і в ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», і «Проксен», і інші компанії, де ці процеси відбулись набагато раніше, ніж в Magisters. Тому говорити, що Magisters є якимось винятком з цих правил, не можна, а те, що партнери шукають свою реалізацію у політиці – мені здається, це дуже добре, оскільки у політику приходять люди з величезним досвідом і з розумінням того, як потрібно писати закони і як потрібно їх виконувати. Інша річ – як вони скористуються цим правом: це вже особиста справа кожного, тому що люди можуть по-різному для себе бачити, для чого вони це роблять: чи це особисті амбіції, чи рішення на рівні, скажімо, більш духовному, що вони вже готові служити людям.
Я особисто вважаю, що якщо ти одягаєш костюм державного службовця, то це накладає на тебе певні зобов’язання, як у військових: вони дають присягу про служіння своїй вітчизні і про захист інтересів своїх громадян. Будь-які інші інтереси після того, як ти застібнув свій піджак, повинні залишитись за дверима. У цьому сенсі я хотів би побачити приклад у нашій державі: яскравих особистостей з нашого, юридичного цеху, які б повністю відмовились від якихось зайвих міркувань і повністю присвятили себе служінню людям. Поки що не бачу. Це мій ідеал, якому я буду намагатись відповідати.
• Чи плануєте Ви співпрацювати з Magisters в майбутньому?
– Я планую співпрацювати зі всіма компаніями, і Magisters стає однією з цих компаній. Приймаючи рішення займатися громадсько-політичним життям, я для себе закрив двері у минуле. Для мене Magisters залишилась приємним спогадом.
КРАЇНА
• Як ви вважаєте, який керівник потрібен країні сьогодні? Наприклад, таксист мені сказав, що країні потрібен хтось такий, як Сталін…
– Для людей, які втрачають будь-яку надію на те, що в країні стане краще, це найлегший шлях – сказати, що нам потрібен диктатор, який прийде і наведе лад. Ми дуже швидко забуваємо, що диктатура – це розстріли, це обмеження у громадянських правах, це фактично підписати собі вирок, що ти відмовляєшся від ініціативи і будеш виконувати лише те, що тобі кажуть. Я вважаю, що це хибні настрої у суспільстві, і на сьогоднішній день нам потрібен не просто лідер – а людина, яка покаже нам приклад і змотивує нас взяти на себе відповідальність за те, що відбувається сьогодні в країні.
Сьогодні ми очікуємо, що прийде лідер, керівник, який буде любити людей і одночасно все зробить за нас. І всі обіцянки, заявлені кандидатами на посаду Президента, якраз стосуються саме цього: обіцяти людям речі, які реально ніхто виконувати не буде і не може, тому що, по-перше, немає таких повноважень у Президента, а по-друге, доти, доки наші громадяни не зрозуміють, що починати змінюватись потрібно з власного будинку і з себе особисто, то ніякий лідер нам не змінить життя. І я вважаю, що нашій країні зараз, безпосередньо у цей історичний момент потрібен такий лідер, який своїм прикладом і своїми ідеями дасть можливість людям зрозуміти, що насправді всі наші біди витікають, по-перше, з нашої пасивності і неготовності брати на себе відповідальність за те, що відбувається в країні, а по-друге, що без зміни існуючої паразитичної системи влади, хай би хто її очолював, нічого не відбудеться. А систему влади ми можемо змінити лише самоорганізацією на рівні громадян, громадських товариств, і таким чином візьмемо на себе відповідальність із захисту власних прав і сформуємо вже зовсім іншу модель розвитку нашої держави.
• Що би Ви хотіли змінити у чинному виборчому законодавстві, адже воно досі недосконале?
– Якщо говорити одним реченням, вся наша система законодавства передбачає права, але одночасно взагалі не передбачає механізму реалізації цих прав. Хай який акт законодавства ми розглянемо – ми побачимо, що є декларація прав, а коли доходить до їх реалізації, то для цього немає ніяких інструментів. Немає сьогодні універсальної відповіді: якщо ми внесемо ці зміни у законодавство, вони обов’язково все змінять. Ні, законодавство – це сьогодні частина паразитичної системи влади, яка для себе створює закони. Тому, доки ми не візьмемо на себе відповідальність, доки ми не визнаємо, які повноваження ми як громадяни готові делегувати владі, то ніякі часткові зміни законодавства не змінять загальної ситуації в країні.
ЮРИДИЧНИЙ БІЗНЕС
• Як Ви оцінюєте рівень розвитку юридичних послуг сьогодні в Україні?
– Я дуже радий, що за останні десять років Україна пройшла дуже великий шлях у сфері розвитку ринку юридичних послуг і в чомусь навіть обігнала багато країн Європи, не говорячи про країни – республіки колишнього СРСР. Рівень самоорганізації нашого юридичного цеху дуже високий, і фактично ми відповідаємо європейському рівню – я маю на увазі провідні країни, де юридичні співтовариства вже давно організовані. Ми сьогодні самоорганізувались, ми як юридична спільнота маємо певні права, але насправді у нас немає механізмів реалізації цих прав. Наприклад, коли ми стикаємось із системою судів чи правоохоронних органів, то з’ясовується, що ми маємо справу з повальною корупцією, не з правом, а зі зв’язками і можливістю впливати на вирішення питань. Навіть, коли виходять рішення, які абсолютно протизаконні і викликають і подив, і навіть обурення юридичної спільноти, наша думка системою влади взагалі не береться до уваги. А система влади і далі собі існує і надалі приймає протизаконні рішення, і, на жаль, на цьому етапі ми не можемо на це жодним чином вплинути. Юристи-фахівці, які знають, що потрібні зміни, знають навіть, які зміни потрібні, фактично введені в оману чинною системою влади і тому сидять усі і чекають, що щось саме відбудеться і щось зміниться. Мені здається, що таке пасивне ставлення до того, що відбувається у державі, насправді наносить дуже велику шкоду цій державі. Закликаю всіх мислячих юристів: вже прийшов час прокинутись і на рівні Союзу юристів, Асоціації правників України почати голосно говорити про реальний стан речей і про ті проблеми, які реально існують на рівні системи влади, а не на рівні обвинувачень когось особисто. Без визнання на сьогодні всієї системи влади як паразитичної і порочної, ми далі рухатись не зможемо.
КРИЗИ НЕМАЄ
• Як Ви вважаєте, як криза позначилась на ринку юридичних послуг?
– Криза остудила певні нереальні очікування юристів і трошки їх приземлила. Юристи стали більш заощадливими, а юридичні компанії почали якісніше і більш відповідально планувати свою діяльність. Насправді криза допомагає виявити слабкі місця: кожна з компаній в Україні мала можливість побачити всі свої слабкі місця. Питання у тому, чи звернули вони увагу на ці слабкі місця, чи прийняли відповідні рішення, щоб відкоригувати ситуацію – це залежить від керівництва кожної конкретної компанії. Можу сказати лише, що криза була своєчасною для юридичних компаній України, тому що ми дуже швидко розвивались і забували, що може бути інакше. А насправді ми – консервативна професія, ми повинні завжди пам’ятати про те, що можуть настати інші часи, і повинні більш стримано підходити до своїх планів та обіцянок. З цієї точки зору я бачу лише позитив.
Варто також підкреслити, що ніхто зі стратегічно сильних компаній не закрився і не розпався – всі тримають свої позиції. Закриваються і розпадаються ті компанії, які взяли на себе дуже багато обіцянок і заявили дуже амбітні плани, які просто не могли бути реалізованими при зміні обставин. І коли зміна обставин відбулася, з’ясувалось, що в них немає взагалі ніякого ресурсу, щоб підтримувати свої обіцянки на тому рівні, на якому вони були заявлені у докризовий час. З іншого боку, стабільні компанії, які дозволяли собі витрачати ресурс не зовсім доцільно – на екстравагантні новорічні свята чи на замовлення чартерних перельотів для своїх працівників – зрозуміли, що це розкіш, і вона не потрібна. Я маю надію, що у майбутньому, коли часи зміняться і криза повністю мине, компанії будуть більш відповідально підходити до планування своєї діяльності і витрат, які вони несуть у зв’язку з цією діяльністю.
Зараз, на мій погляд, змінюється оцінка міжнародними компаніями розстановки сил на юридичному ринку. Тому що за останнє десятиріччя загальний розвиток міжнародних юридичних фірм був націлений на те, щоб мати своє представництво фактично у кожному місті світу. Криза змусила їх замислитись, чи це дійсно правильна стратегія. І фактично ми бачимо це по Україні: на початку 2008 року дуже багато міжнародних юридичних фірм заявили про те, що вони відкривають свої офіси у нас. Моя позиція, публічно оголошена ще тоді, полягала у тому, що необхідно оцінити, по-перше, можливість конкурувати на місцевих ринках, а по-друге, доцільність витрачання коштів на те, щоб завоювати певну нішу у той час, коли в системі передачі роботи від місцевих фірм міжнародним і навпаки заробляють усі учасники цього процесу. Щойно ти відкриваєш свій офіс, ти повністю втрачаєш ці можливості: місцеві фірми роботи вже не будуть тобі давати, при цьому вони фактично займають провідні позиції на ринку у будь-якій країні. Крім того, коли міжнародна компанія заходить на місцевий ринок, вона збирає команду з різних джерел, яку ще потрібно об’єднати єдиною корпоративною культурою і зробити своєю командою. Щоб люди відчули, що вони прийшли не тимчасово, щоб десь пересидіти, а вони дійсно вболівають за майбутнє свого офісу. На це йдуть роки – це не відбувається за один день. Тож стає очевидним, що набагато вигідніше сфокусуватись на своїх сильних сторонах як міжнародної компанії і налагодити спільну кооперацію з місцевими фірмами, ніж самостійно освоювати новий ринок.
• Що з плином кризи змінилось у тих сферах практики, на яких спеціалізуєтесь Ви?
– По-перше, бізнес злякався. Це дуже гостро відчувалось у період з жовтня 2008 до травня 2009 року. Бізнес злякався не тому, що він не мав грошей, а тієї ситуації, коли він не може прорахувати подальшого розвитку. Що зробив бізнес? Закрив двері. Кожен мав свою фортецю, і коли виникла ситуація, що бізнес перестав розуміти, який з’явився ворог – а всі казали, що ворог є, і він вже недалеко, однак ніхто його не бачив – вони зачинили свої ворота, і для юристів настали дуже важкі часи. Тому що нової роботи не надавалося, а по-друге, бізнес прийняв рішення не платити тим, кому він може не платити. І юристи з точки зору черги знаходились у перших рядах серед тих, кому не хочеться платити. Таким чином був штучно створений дефіцит фінансових ресурсів юридичних компаній. Це відбувалось аж до травня, коли бізнес почав відкривати свої ворота – адже ворог щось довго не йде, мабуть його не існує? Чи він вже пройшов? З травня для такої компанії, як Magisters, я бачу, що ситуація кардинально змінилась, і з точки зору фінансових показників Magisters ненабагато відстає від рівня 2008 року. Тобто ситуація не така страшна, як її малюють. Це вже всі відчувають у середовищі юридичних компаній. Ті настрої, які панували у березні-квітні, коли всі Керуючі партнери ходили просто чорні, тому що не знали, що робити, адже у них були зобов’язання перед людьми та контрагентами, і вони не могли перебудувати існуючу систему витрат – залишились у минулому. Сьогодні можна сказати, що криза минула, і всі більш-менш розуміють, куди далі рухатись. Плани відкореговано, ми стали більш консервативними з точку зору видатків та подальших інвестицій, і, мабуть, ми не скоро повернемось на ті позиції, які були у нас у 2008 році. Тоді розгортались цілі програми з навчання персоналу, з інвестування у дуже довгострокові проекти – зараз усе це згорнуто і, думаю, не скоро відновиться.
• Зараз говорять про другу хвилю кризи. Ви на неї не чекаєте?
– Я на неї дійсно не чекаю, оскільки я вже вийшов з бізнесу і закрив за собою двері. Напевно, я тому і вийшов з бізнесу, оскільки зрозумів, що для нашої держави стан кризи не закінчиться ні сьогодні, ні завтра, якщо не будуть прийняті рішення, спрямовані на відновлення та перебудову нашого суспільства. В іншому випадку ми собі навіть уявити не можемо, якого рівня прийде криза. Я як керівник завжди повинен був мислити стратегічно і дивитись на десятки років уперед. Коли я відпрацьовував якісь пропозиції чи ідеї, я не відпрацьовував їх на наступні три місяці – фактично я планував їх на десять років уперед. Я дивився, де ми будемо через десять років – звичайно, у досить розмитих кольорах, але я розумів, куди ми йдемо. А в рамках десяти років планував на п’ять років уперед і на рік. Можу сказати, що з моїм стратегічним баченням, у незалежності нашої держави залишилось не більше десяти років.
• Що буде далі?
– Революція, що буде внутрішнім вибухом. Сказати, звідки він прийде, сьогодні важко. Але ситуація розвивається так, що створюються конкретні передумови для того, щоб це відбулось. Це схоже на нарив у хворого: якщо його не лікувати вчасно, він спричинить дуже серйозні наслідки. Так і в державі: ми говоримо, що ми не задоволені країною і владою в країні, але не можемо сказати, чим конкретно ми не задоволені, увага у нас розпорошується і сама система таким чином маніпулює нами, щоб ми думали, що причина у конкретних особистостях. Хоча насправді вони не мають ніякого впливу на те, щоб змінити систему, оскільки вони є частиною системи, яка маніпулює у тому числі й ними. Це врешті-решт призводить до створення тих умов, про які я говорив. Мої прогнози на сьогоднішній день дуже негативні, якщо ми тільки не візьмемо на себе відповідальність, і кожен з нас буде її нести. Напевно, саме тому я і прийняв це рішення – замість того, щоб розвивати суто міжнародну компанію, побачив, що відбувається у державі, і мені просто перестало бути цікаво будувати фірму у такий час. Голос совісті сказав: твій час закінчився, прийшов час своєї думки, свій досвід направити саме на служіння людям, на свою державу. Тому що, якщо ця держава все тобі дала, і ти бачиш, що в ній відбувається і нічого не робиш – це зрада своїй вітчизні. Тому я і роблю те, що зараз.
Розмовляла Ксенія ЗАБРОДСЬКА
«Юридична газета»
|
