|
«Розставляти коми в законах простіше, ніж вирішувати структурні проблеми» Микола ОРЛОВ, партнер ЮК «HBW & Orlov»
Нещодавно на ринку юридичних послуг відбувся гучний трансфер: цінний гравець на правовому полі, відомий фахівець з питань податків та нерухомості Микола Орлов покинув команду «Саєнко Харенко» та поповнив ряди «HBW», ставши рівноцінним партнером цієї юридичної компанії. Про деталі цього переходу, а також про інші цікаві правові факти «Юридична газета» дізнавалася з перших вуст.
- Які підстави вашого виходу з лав партнерів ЮК «Саєнко Харенко», адже ця компанія є однією з найвідоміших та найприбутковіших на вітчизняному ринку юридичних послуг?
– Мій головний мотив – це бажання спробувати створити бізнес з новими міжнародними партнерами. З цією міжнародною юридичною фірмою наша практика (нерухомості) працювала протягом тривалого часу, і ми розуміли, що поглиблення співпраці сприятиме професійному росту.
- Назвіть ваших нових партнерів. Які найбільші здобутки вашої нової компанії?
– Нашим партнером є міжнародна юридична фірма «HBW», яка працює на ринку України з 2002 року. HBW – це абревіатура з перших літер засновників. Ця фірма має ізраїльське походження, хоча на сьогоднішній день вона вже працює в багатьох країнах СНД, оскільки обслуговує міжнародні проекти. За час своєї роботи «HBW» супроводжувала декілька відомих проектів, наприклад продаж ТЦ «Глобус» на майдані Незалежності у Києві.
Нашим найголовнішим досягненням є те, що ми повністю зберегли команду фахівців, яку мали раніше. Нам відомо, що з початку кризи багато відомих юридичних фірм почали звільняти своїх фахівців з нерухомості, земельного та аграрного права. Проте у будь-якому консалтингу найбільший капітал – це люди. Саме тому нами було прийнято принципове рішення зберегти команду професіоналів.
- Як сприйняли в ЮК «Саєнко Харенко» ваш вихід з компанії?
– Це стандартна ситуація для будь-якого бізнесу. Я би сказав, що і для нас, і для «Саєнко Харенко» це певний етап розвитку.
- Існує практика, коли виходячи з компанії, її колишній партнер забирає з собою й клієнтів, з якими він безпосередньо працював. Чи мала місце подібна ситуація у вашому випадку?
– Це конфіденційна інформація. Можу лише сказати, що ми продовжуємо працювати з більшістю наших старих клієнтів.
- Ви – один із найкращих вітчизняних фахівців з податкового законодавства. Які головні проблеми в даній сфері ви можете назвати? Запропонуйте свої шляхи вирішення цих проблем.
– Я передусім практик і дивлюся на ці проблеми очима юриста-практика. Проблеми нашого законодавства структурні, і їх, на жаль, ніхто не вирішує. Доки ми не вирішимо ці засадничі проблеми, ми не зможемо радикально змінити ситуації і будемо змушені лише обмежитися дрібними покращеннями.
Умовно кажучи, розставляти коми в законах простіше, ніж вирішувати структурні проблеми. Хай які закони прийматиме держава, якщо державний апарат не працює як слід, такі закони ніколи не будуть виконуватися. Крім того, наша держава замість викорінення окремих конкретних правопорушень намагається обкладати бізнес та населення суцільними заборонами, оскільки заборону легше провадити в життя та простіше контролювати її дотримання. Це абсолютно неприпустимо, бо суспільство, обмежене великою кількістю, почасти безглуздих, заборон починає з ними боротися шляхом правопорушень, яким неможливо запобігти.
У галузі оподаткування існує разючий приклад неспроможності держави вирішити структурні проблеми. Мова йде про систему спрощеного оподаткування суб’єктів малого бізнесу. За великим рахунком така система – це капітуляція держави, яка розуміє, що загальна система оподаткування не працює, не стимулює розвиток бізнесу.
За старої системи оподаткування фізичних осіб основна проблема полягала в тому, що високі ставки податків застосовувалися до низьких доходів. Утім, замість того, щоб підвищити рівень доходів, з якого би стягувався податок за високими ставками, держава просто відмовилася від прогресивної шкали оподаткування. Натомість, для фізичних осіб – підприємців було запроваджено спрощену систему оподаткування, а для інших осіб – єдину ставку податку. Такий метод порушує базові засади оподаткування. Немає соціальної справедливості в тому, що прибиральниця й олігарх платять податок за однаковою ставкою.
- Ви – магістр Лондонського університету. Чи було навчання за кордоном дійсно важливим досвідом, чи це лише порожнє почесне звання, яке мають деякі з наших відомих політиків?
– Однозначно, це не почесне звання. (Посміхається.) У більшості випадків такі дипломи вимагають інвестицій часу та значних зусиль. Навчання на магістерській програмі в Лондоні забирає один рік. За результатами цієї програми складають письмові іспити, а також на вибір готують дипломну роботу.
На мою думку, навчання на таких магістерських програмах слід розглядати як певне розширення кругозору та вдосконалення знання фахової мови, а також чудову можливість вдосконалення знань з міжнародно-правових дисциплін. У практичній площині досвід навчання закордоном корисне для спілкування з іноземними клієнтами, оскільки він дозволяє краще розуміти стиль мислення іноземців і доступно пояснювати їм українську специфіку.
- Чи бачите ви різницю між менталітетом англійського та українського юриста? Чи змінилося ваше сприйняття права після такого зарубіжного навчання?
– Скажемо так, після закордонного навчання мій менталітет дещо змінився, але згодом… він повернувся назад. (Сміється.) По-перше, в них інша правова система – англосаксонська, а в нас – континентальна. Що стосується підходу до роботи з клієнтами, то в нас існує своя специфіка. Все ж таки, в Англії менше прийнято не платити юристам за виконану роботу, ніж в Україні. Поряд із цим, юриспруденція кожної країни має своїх «тарганів». Я не можу сказати, що наші юристи кращі або гірші, етичніші або менш етичні. Люди є люди…
- В умовах кризи більшої актуальності набуло питання реструктуризації бізнесу. Які заходи ви вживаєте для порятунку бізнесу своїх клієнтів?
– Зараз ми дійсно заглибилися в цю сферу, бо відповідна практика є однією з найбільш актуальних. Сьогодні такі послуги користуються значним попитом. Ми працюємо і над податковою оптимізацією бізнесу, і над корпоративною реструктуризацією бізнесу, і над переговорами з кредиторами щодо реструктуризації заборгованості, над продажем бізнесу, що потрапив у фінансові труднощі. Що стосується певних рецептів, то досвід вказує, що в кожному конкретному випадку схема порятунку бізнесу буде різною. У деяких випадках ми говоримо про порятунок навіть уже не бізнесу, а лише окремих активів.
- В умовах фінансової кризи Мін’юст видав «соціально спрямоване» роз’яснення про неможливість позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки та інше майно. Чи маєте ви власну думку відносно цього складного суспільного питання?
– Наша позиція, яку ми завжди доводимо до наших клієнтів – банківських установ, полягає в тому, що позасудове звернення стягнення на майно боржника можливе лише у випадку, якщо на те є добра воля позичальника.
Якщо доброї волі немає, то найпростіший шлях до стягнення – це суд. Тим більше, що українські суди у більшості випадків стають на бік кредитора.
- Чи завжди такі судові рішення є справедливими, адже сьогодні велика кількість кредиторів не зі своєї вини опинилася в досить скрутному фінансовому становищі?
– Питання складне і риторичне. Щиро кажучи, у протистоянні клієнт-банк немає однієї правої або неправої сторони. Нам відомі випадки, коли за відсутності будь-якої можливості повернення кредитів люди все ж їх брали. Інше питання – чому банки видавали такі кредити? Буває, що бізнесмени намагаються прикритися кризою й не платити або неправомірно реструктуризувати свою заборгованість перед банком. Водночас непоодинокі випадки зловживань і з боку банків. Наприклад, ми активно допомагаємо боротися з практикою банків щодо підняття відсоткових ставок в односторонньому порядку. Виправдання цьому підняттю ми не бачимо. Ні юридично, ні логічно. Це вже перекладання на позичальників своїх проблем!
Розмовляв Сергій САЧЕНКО
«Юридична газета»
|
