№31(165)
12 серпня 2008 року
|
|
Реанімація юриста Головний редактор «Юридичної газети», к. ю. н., магістр права (США), науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Кажуть, що правник умирає двічі: вперше - як юрист, удруге - як людина. Якщо друга смерть є природною й остаточною (безповоротною), то перша - професійною і може бути багаторазовою й нескінченною. У цьому смислі той, хто називається правником, часто бачить, що таке «життя після смерті».
Умирає той правник, який свідомо порушує право. Він перестає бути юристом. Для права він стає мерцем, неіснуючим. Часом навіть злим потойбічним духом, що переслідує живих. Він може не давати їм спокою: чи то спокушаючи, чи то залякуючи. У своєму царстві мертвих він об'єднує подібних духів, котрі ладні назвати це царство як завгодно, аби вдавати з себе живих.
Людині, скажете ви, властиво помилятися, а отже й правникові також. Цьому можна було би заперечити: навряд чи помилковість має бути властивістю юриста. Мабуть, навпаки: він не має права на помилку.
Утім, полишімо на хвилинку схоластику та правовий ідеалізм і звернімося до реальності. Скажімо, правник виявляє, що він помилився і вважає це (порушення закону) помилкою, готовий виправитися. Так, для права він уже вмер, але як людина - ще живий.
Що тоді? Життя поблажливіше ставиться до такого «правника» й залишає його «живим». Точніше, дає йому шанс і вибір: або залишитися в царині неправа, або ж реанімуватися чи навіть реінкарнуватися знову в правника. Шанс на свою реанімацію як юриста.
Але мій найбільш допитливий читач (а справжні юристи всі допитливі) спитає: що ж таке «право», порушуючи яке я можу вважатися не-правником? Дефініція права стає визначальною для діагностики статусу «життя-смерть» юриста. Що мається на увазі під терміном «право» досліджує правова філософія й теорія. Пояснення головних їхніх головних постулатів, тим паче на плюралістичних засадах, займе в нас не одну колонку. Але ризикнемо оминути це, обравши дещо інший, хоч і контроверсійний, підхід.
Зазначимо натомість, що, за нашими спостереженнями, ті правники, які часто підозрюються у порушеннях чи зловживанні, стають навіть на вигляд іншими. їхні обличчя втрачають колір життя, їхні очі - блиск, їхні слова - дух права. Вони для права стають наче мерцями. Так, це звучить радше як констатація, ніж як діагноз. Але її можна спостерігати, погодьтеся.
І якщо ви бачите чи відчуваєте щось подібне навколо себе, то пересвідчіться, чи ви не в царстві мерців. Якщо так, то краще тікайте звідти якнайшвидше, рятуючи свою душу як юриста. Зверніться за допомогою. Можливо, вам потрібна реанімація. Духом права.
P.S. Якщо прийняти запропоновану в колонці термінологію, постає ще не одне запитання. Наприклад, куди відправляється юрист, коли він вмирає як такий через порушення права. За логікою, в юридичне пекло. Яке, виходить, існує на нашій юридичній землі. Можливо, тоді варто заснувати нову правову релігію. Тільки хто в ній матиме право бути нашими патріархами та пророками?
|
