№26(161)
01 липня 2008 року
|
|
Юристи і держава Що хвилює юристів, якщо мова йде про їхні стосунки з державними органами Спеціально для «ЮГ»
У нашому світі доводиться щодня будувати стосунки, знаходити спільну мову з тими, хто нас не розуміє чи з тими, в кого інші погляди та цілі. Розглядаючи дану тему, можна звернути увагу на взаємостосунки юристів та державних органів.
У Конституції задекларовано, що пріоритет прав і свобод людини у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування має бути найголовнішим принципом побудови державної влади, оскільки органи влади створюються людьми та працюють саме для них. Юристи – це також громадяни, і у своїй професійній діяльності вони в основному представляють інтереси саме громадян, виступаючи від їхнього імені. Якихось принципових відмінностей у відносинах «юрист – державний орган», порівняно з відносинами «громадянин – державний орган», не існує (за винятком ситуацій, коли юрист є адвокатом і у своїй діяльності керується Законом України «Про адвокатуру»).
Здається, все просто, та дану проблему можна порівняти з айсбергом: верхівка, невеличка крижинка, котра не несе небезпеки, та вода приховують чимало таємниць та проблем.
Практично щодня юристи в своїй роботі стикаються з різними проблемами, звертаючись до державних органів у вирішенні певних юридичних питань. Основна маса таких проблем пов'язана з неоднозначністю норм різних законодавчих актів та сваволею посадових осіб органів державної влади. В першому випадку, звертаючись до того чи іншого державного органу, неможливо чітко визначити дії державних службовців і часто навіть самі службовці не знають як діяти. У другому ж випадку оскарження незаконних дій органу державної влади призводить до затягнення часу. Крім того, проблемою є й те, що досить часто довідкова інформація, розміщена на стендах державних органів, не відповідає дійсності і суперечить чинному законодавству (особливо це стосується термінів виконання прямих обов'язків самих держслужбовців), а також часто не містить інформації щодо порядку оскарження дій (бездіяльності) цього органу влади, в тому числі інформації про вищий державний орган.
Зараз майже кожна юридична фірма займається питаннями, пов'язаними з держорганами. При цьому державними органами називають структури, що належать до виконавчої гілки влади. Суди є спеціальними держорганами, призначенням яких, окрім здійснення справедливого судочинства, є обмеження втручання держави в сферу приватного життя.
Цілком природно, що у стосунках юриста і держави мова не йде про «співпрацю рівних для досягнення загального блага», хоч якби ми цього прагнули. З одного боку, юристи відігравали і продовжують відігравати роль одного зі стовпів держави, утверджуючи те, в чому виявляється воля держави, а саме – у праві. З іншого боку – юристи протистоять державі (у випадку порушення встановлених нею правил гри) та стимулюють її до розвитку. Останнє стосується тих випадків, коли юрист здатен вправно застосувати встановлені правила таким чином, який від початку не був передбачений законотворцем. «Держава не може і не повинна допомагати юристам за прикладом підтримки галузей науки чи мистецтва. Діяльність юриста відбувається в середовищі державного впливу, хай яким він є. В одних випадках це середовище може бути більш сприятливим для цивілізованої юридичної практики, в інших, якщо не знаходить свого застосування засади правової держави, зростає роль юристівправозахисників», – коментує Костянтин Пільков, старший юрист юридичної фірми «Лавринович і Партнери».
Юридична фірма за своєю місією не покликана боротися з окремими заборонами, встановленими державою. Ми живемо в цій системі і намагаємося обходити гострі кути. Боротьба з нормами, які суспільство вважає несправедливими справа громадськополітична, і окрема юридична фірма не повинна виступати окремим фронтом. Натомість юристи постійно впливають на процес формування суспільної думки, а дехто з них стає виразником цієї суспільної думки, що не повинно вносити елемент протистояння у відносини юридичної фірми чи юриста з державою.
При здійсненні професійної діяльності із представлення інтересів громадян у відносинах із органами влади, виникає враження, що органи влади зводять нанівець концептуальні засади забезпечення реалізації та гарантування закріплених Конституцією України прав на звернення до органів державної влади, а також отримання необхідної інформації.
Значного поширення набуває практика надання необґрунтованих, неоднозначних або неповних відповідей за зверненнями громадян із порушенням строків, установлених Законом України «Про звернення громадян», так званих «відписок». «Кожен громадянин, а також юрист, що представляє інтереси свого клієнта, повинен пам'ятати, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, – каже Василь Крулько, виконавчий директор правничої фірми «ЮРІС», пояснюючи це тим, що взаємовідносини органів влади з громадянами, в тому числі з юристами, під час здійснення ними професійної діяльності мають будуватися на беззастережному дотриманні суб'єктами владних повноважень Конституції України та концептуальних законів «Про звернення громадян» та «Про інформацію».
Якщо юриста-практика спитати про його стосунки з державою, на перше місце відразу виходить тема корупції та хабарництва. Це ті речі, з якими ми стикаємося чи не щодня на усіх рівнях взаємодії з посадовцями. «У зв'язку з цим ми хотіли б відзначити деякі тенденції. По-перше, можливість вирішити питання «за домовленістю» є надзвичайно зручною особливістю сьогодення, яка дозволяє юристам вирішувати їхні завдання швидше, легше, надійніше», – коментує ситуацію Олексій Бежевець, партнер юридичної фірми «АРКА».
У такій ситуації не зрозуміло, хто може сподіватись на підтримку влади, адже погляди та настрої змінюються щохвилини. Тетяна Передрій, юрист юридичної компанії «Тарасов та Партнери», коментує це так: «Сподіватись може кожний, але отримати таку підтримку можна лише правильними та чіткими діями з розумінням їхньої суті. Навіть якщо держава не надасть підтримку, завжди можна розраховувати на підтримку міжнародних організацій, наприклад Європейського суду з прав людини».
Крім того, щоби правильно працювати з державою, слід зрозуміти внутрішню логіку прийняття відповідних рішень, цілі та мету чиновників. Тоді є можливість використовувати ці механізми для досягнення власних цілей. Тобто державні інституції самі по собі ніякі, вони діють (і досить ефективно) у межах своєї логіки та на досягнення власних цілей, які визначаються відповідними чиновниками. Якщо для досягнення цілей державного органу (чи окремого впливового чиновника) необхідно зробити щось для соціального інституту (особи, організації тощо), це, безумовно, буде здійснено.
Щоб запобігти непорозумінням між юристами та державою варто кардинально змінити правила гри, прийняті соціумом на рівні ментальності кількох поколінь, та швидко зробити це неможливо. Це поступова робота і з цим потрібно змиритись.
|
