№25(160)
24 червня 2008 року
|
|
Ми отримуємо тільки те, за що платимо Про деякі особливості адвокатського гонорару в Україні «Юридична газета»
Адвокатура – це найбільш «територіальна» спеціальність і наука. Так, програміст або піаніст залишиться таким і в Африці, а ось адвокат поза тією країною, де він практикує і має адвокатську ліцензію, адвокатом не є. Правові системи різних країн відмінні.
Звичайно, якщо юридична проблема зачіпає аспекти права декількох країн, тоді зарубіжна юридична освіта може стати в пригоді. Відповідно й оплата праці буде різна.
Як встановлюється гонорар у кожному конкретному випадку? Відповісти на це питання однозначно не так легко, проте можна вказати на декілька основних складових: - Сфера, до якої належать права: зрозуміло, що гонорар у справі про вбивство буде більший, ніж гонорар у справі про перевищення швидкості, і що за мільйонну операцію адвокат вимагатиме вищу ставку, ніж за справу про продаж автомобіля.
- У кожній сфері є справи різної категорії складності: є розлучення з відома сторін, є прості операції купівлі-продажу, а є комплексні угоди, що включають питання з найрізноманітніших галузей права.
- Ім'я адвоката – зрозуміло, що вище реноме адвоката, то більший на нього попит; що більше у нього справ, то більше буде гонорар, який він зажадає від кожного нового клієнта. (Популярність адвоката обіцяє нам дві речі: він завжди на видноті, і якщо ви не чули про нього нічого поганого, це означає, що він ні в чому такому не помічений.
- Завоювання популярності займає час і забирає сили, тому відомий фахівець швидше за все розглядає себе як бігуна на довгі дистанції, що зменшує ризик того, що він підведе вас або втече з вашими грошима. З іншого боку, за задоволення доводиться платити. У відомого адвоката клієнтів, тому він перебірливий у виборі справ (вимагає – і отримує вищі гонорари).
- Платоспроможність клієнта. Всі вказані критерії є певною мірою об'єктивними, проте існують і суб'єктивні критерії – тобто такі, які збільшують розмір гонорару.
Оплата оренди офісу – вельми істотна витратна стаття будь-якої адвокатської колегії. Якщо адвокат тулиться в маленькому офісі або якщо його офіс розташований в непрезентабельній будівлі чи в третьосортному районі – це свідчить про те, що дозволити собі більше на отримані гонорари він не може.
З іншого боку, офіс, який «кричить» про вкладені в нього гроші, навіює асоціації з метеликами-одноденками. Крім того, за всі надмірності комусь врешті-решт доводиться платити, а клієнт вважає за краще оплачувати роботу адвоката, а не його шикарний офіс.
Розмір гонорару нічого не говорить про професіоналізм адвоката. Буває, що непрофесійний адвокат вимагає завищений гонорар, нібито через те, що не може правильно оцінити необхідний об'єм роботи або ж тому, що клієнтів мало і з кожного хочеться отримати гроші.
Досвід дійсно показує, що хороші речі коштують дорожче, ніж погані, але висока ціна ще не перетворює пластикову біжутерію на справжні коштовності.
Закон не завжди дозволяє адвокатові отримувати гонорар, пропорційний результату. Приміром, у кримінальному процесі не можна прив'язати розмір гонорару до кількості «заощаджених» років позбавлення волі. Але це виняток, а не правило.
Брати весь гонорар вперед тим більше проблематично, якщо не сказати «аморально», бо клієнт не може оцінити шанси на успіх, а адвокат, навпаки, може: якщо ці шанси великі, то немає причини брати велику частину гонорару наперед; якщо вони низькі, то адвокат не повинен марно витрачати гроша клієнта навіть на себе; а якщо адвокат не може ці шанси оцінити хоч би приблизно, то йому взагалі краще не братися за таку справу.
Будь-який клієнт хоче знати, наскільки адвокат упевнений в успіху його справи, і є тільки один спосіб з'ясувати це насправді – перевірити готовність адвоката отримати оплату за результат, а не за роботу. У такому разі гонорар буде вищий, адже адвокат бере на себе ризик, але таким чином клієнт відразу відсікає тих адвокатів, які готові попрацювати без віри в успіх.
Найважливішим елементом взаємин між адвокатом і клієнтом є питання про визначення суми гонорару. В світовій практиці склалося кілька способів визначення розміру гонорару.
1. Погодинна ставка. Слід зазначити, що це найбільш розповсюджений на Заході метод. На жаль, в Україні його часто важко застосовувати на практиці (можливо, за винятком Києва й інших мегаполісів). Це зумовлено рядом економічних, соціальних та історичних причин.
При такому методі юрист детально реєструє кожну годину свого часу, витраченого на справи клієнта, виставляє рахунок, в якому зазначає кількість годин, витрачених на справу, надані послуги та їхню вартість.
Основна перевага цієї системи полягає в тому, що адвокатові важко визначити наперед, якого обсягу роботи (й часу) вимагає вирішення певної справи. Прості справи перетворюються на складні – судді й адвокати іншої сторони своїми діями можуть змусити адвоката витратити на справу набагато більше часу, ніж він планував, а то й навмисне затягувати процес. Цей метод справедливий як для клієнта, так і для адвоката, тому що адвокат отримує винагороду за свою роботу, а клієнт не переплачує за неї.
У зв'язку з поширенням цієї системи в світовій адвокатській практиці деякі питання потребують детального роз'яснення.
а) Встановлення розміру погодинних ставок. Це найбільш суперечливий аспект погодинної системи, оскільки більшості клієнтів сума ставки здається умисно завищеною. Однак на відміну від погодинної оплати пересічного працівника, адвокат має значно більші витрати (оренда офісу, придбання й обслуговування оргтехніки, оплата телефонів, канцелярські й поштові витрати, оплата праці помічників, секретаря).
Тарифи на правові послуги встановлює ринок. Якщо один адвокат дорого бере за свої послуги, клієнт піде до іншого адвоката, але це зовсім не означає, що за менші гроші він отримає якісне обслуговування. Старші, більш досвідчені юристи завжди одержують плату за вищими тарифами, ніж їхні молоді колеги. Адвокати, які працюють над складними проблемами для великих підприємств, встановлюють більш високі тарифи за свої послуги, ніж адвокати, які представляють інтереси окремих осіб у невеликих справах.
Для того, щоби встановити справедливий тариф, необхідно все це пояснити клієнту й домовитися з ним. Якщо це зроблено до початку ведення справи, кількість можливих проблем зводиться до мінімуму.
б) Визначення розміру гонорару. Хоча клієнти можуть гідно оцінити переваги системи погодинної оплати й погодитися з нею, вони, як правило, звертаються до адвоката з проханням визначити наперед розмір усього гонорару. Найгіршим у цій ситуації є те, що адвокат із самого початку запропонує клієнтові дуже низький розмір гонорару. Клієнт завжди вважає, що запропонований гонорар вже є максимальним, і ображається, якщо пізніше виникає потреба в його збільшенні. Тому рекомендуємо відразу встановлювати більш високий розмір гонорару.
Якщо ж збільшення гонорару є необхідним, важливо, щоб адвокат пояснив клієнтові причину того, чому змінилися обставини й збільшився розмір гонорару. Клієнти охоче погоджуються платити більший гонорар, коли адвокат пояснить їм причини цього можливого підвищення на початку справи, ніж коли він ставить їх перед фактом після її закінчення.
в) Облік часу. Облік виконаної роботи визначається за допомогою підрахунку витраченого часу і, як правило, в годинах. Кожен адвокат або юридична фірма мають обрати для себе таку систему реєстрації часу, яка найбільше відповідає їх потребам. У світі використовується кілька систем обліку часу, які передбачають надання інформації про найменування клієнта; найменування юридичної фірми (адвоката); дату виконання роботи; короткий опис виконаної роботи; час, витрачений на справу протягом дня.
г) Рахунок. Готуючи рахунок, адвокатові варто поставити перед собою питання: «Якби я одержав цей рахунок, то що б я хотів у ньому побачити?» Рахунок, який не відповідає очікуванням клієнта, викликає в нього роздратування й може залишитися несплаченим. І навпаки – зрозумілий клієнтові рахунок, який містить всю необхідну інформацію з поясненнями, має великі шанси бути сплаченим.
д) Виставлення рахунків. У всьому світі юристи постійно полемізують про те, коли саме варто направляти рахунки клієнтам. Кожен адвокат має свою тактику. Більшість фахівців радять щомісяця направляти рахунки за виконану роботу. Цей метод дозволяє адвокатові мати постійний прибуток, а клієнта інформують про те, що адвокат займається його справою. Якщо клієнт з якихось причин не сплатив місячний рахунок, адвокатові, перед тим як продовжувати витрачати свій час й зусилля, варто з'ясувати, що трапилося.
Інші юристи вважають, що рахунок необхідно виставляти після закінчення справи, що клієнт більш охоче платить, коли робота виконана. Однак такий підхід змушує адвоката очікувати закінчення справи, щоб побачити, чи буде платити клієнт. А якщо справа програна? Адже роботу адвокат виконав, і зовсім не обов'язково дану справу можна було виграти взагалі...
Проміжний підхід передбачає виставлення рахунків по закінченні різних етапів справи.
Разом з тим, практика показує, що якщо клієнт має гроші, то вони є відразу, і якщо їх немає, то їх не буде ніколи. Незалежно від того, який підхід обере адвокат, слід наперед домовитися й укласти з клієнтом угоду про гонорар, тоді обидві сторони будуть знати, що їм очікувати в майбутньому.
2. Гонорар у вигляді загальної фіксованої суми. Це так званий «твердий» гонорар – система протилежна погодинній тарифній системі. Адвокат і клієнт попередньо домовляються про загальну фіксовану суму гонорару, яку сплачує клієнт. Порядок виплати гонорару визначається за домовленістю сторін і, як правило, «прив'язується» до окремих етапів ведення справи. Багато клієнтів віддають перевагу саме такому підходові, але він може виявитися несправедливим як для адвоката, так і для клієнта. Якщо справа виявиться більш складною, ніж здавалося спочатку, то адвокату можуть не доплатити. З іншого боку, якщо справа вирішиться легко, клієнт вважатиме, що він переплатив. Тому сторони мають враховувати можливість такого ризику. Досвідчений адвокат, маючи достатню інформацію про справу, може досить точно передбачити весь хід справи і ступінь імовірності того чи іншого результату, а значить визначити справедливу суму гонорару.
3. Прейскурант гонорарів на окремі послуги. Це варіант «твердого» гонорару, коли адвокат веде перелік фіксованих гонорарів на різні послуги. Такий підхід можна застосувати, якщо адвокат вирішує питання, які часто виникають, або питання несуперечливого характеру, коли адвокат впевнений, що протилежна сторона не ускладнюватиме його роботу.
Недолік цієї системи полягає в установленні фіксованої ціни. В деяких країнах асоціації адвокатів встановлюють фіксовані мінімальні гонорари за окремими видами справ. Це робиться з метою захисту від «штрейкбрехерів» – своїх же колег-юристів, які встановлюють такі низькі гонорари, що інші не можуть отримати стабільний прибуток. Слід зазначити, що фіксування мінімального гонорару – не зовсім законна справа, тому що є формою контролю над особистою незалежністю адвоката й обмеженням дії законів ринкової економіки. Якщо ринок правових послуг дозволяє обходитися без стороннього втручання, гонорари мають бути достатніми, щоб належним чином компенсувати зусилля адвокатів.
4. Умовний гонорар. У даному випадку гонорар виплачується тільки тоді, коли справа закінчується успішно для клієнта. Ця система використовується в тих випадках, коли позивач виступає з великим грошовим позовом і не має грошей для сплати послуг адвоката. Адвокат погоджується вести таку справу, якщо він отримає, як правило, 25-40 % від будь-якої суми «відсуджених» грошей. Ціна досить висока, але якщо клієнт справу програє або реально нічого не отримає, адвокат не одержить гонорару зовсім.
Цю систему часто критикують: з одного боку, вона дозволяє стороні, яка не має достатніх коштів, відстоювати свої права, а з іншогозбільшує кількість судових процесів. Здається, що умовний гонорар – це азартна гра, оскільки багато часу може бути витрачено на справу без одержання гонорару, але й можна отримати значний гонорар за відносно невелику роботу.
Варто зробити невелике зауваження, яке має важливе практичне значення. Спеціальні дослідження, проведені в США, показали, що адвокат має найбільші шанси отримати свої гроші без конфліктів з клієнтами тоді, коли остаточний розрахунок провадиться відразу після закінчення справи.
|
