№24(159)
17 червня 2008 року
|
|
Шлях до партнерства Способи здобути омріяне «Юридична газета»
Питання юридичної кар'єри для юриста так чи інакше зводиться до єдиного питання – чи зможу я стати партнером. Це є одночасно і один з істотних мотиваційних чинників, і показник статусу. Сьогодні більшість юридичних компаній проголошують, що кожен із юристів, який працює чи працюватиме на них зможе кінець кінцем стати партнером. Чи відповідає це дійсності?
Партнерство, в класичному його розумінні, сформувалося на Заході як одна із найбільш адекватних форм інституціонального вираження бізнесу. Юридичний бізнес має деякі особливості, але не більше того. Під партнерством (partnership) розуміється форма підприємницької діяльності у вигляді об'єднання (асоціації) декількох осіб (партнерів), які спільно здійснюють комерційну діяльність, отримують прибуток та розподіляють його між собою.
Попереднє доводить лише одне – українське юридичне партнерство не є англо_саксонським. Ще з початку 90х років молоді юристи інституціоналізували свій новостворений юридичний бізнес як партнерство із розрахунку на майбутнє. На майбутніх іноземних клієнтів, які, спостерігаючи знайому структуру та систему взаємовідносин, радо ініціювали контрагентські стосунки. Бути зрозумілим означає бути відкритим для пропозицій. Також більшість юристів, які спромоглися створити щось своє, до цього отримали непогану практику в іноземних корпораціях. Запровадження партнерства було спрямоване на формування стабільності у майбутніх стосунках між власниками. Головна проблема у впровадженні партнерства в Україні – законодавство. Якщо у США законодавство щодо діяльності юристів сконцентроване у «Зводі права» (Restatement of the Law Governing Lawyers), то українські юридичні компанії не можуть розраховувати на більше, ніж те, що викладено в Цивільному кодексі та Законі «Про господарські товариства». Внаслідок ухвалених наприкінці минулого року рекомендацій ВГСУ щодо вирішення корпоративних спорів будь_яке згадування про форми партнерства, визнані на Заході, сприйматиметься як середньовічна єресь.
Аналізуючи іноземне законодавство у сфері юридичного партнерства, слід визначити появу з початку 90_х років минулого сторіччя організаційної форми «партнерства з обмеженою відповідальністю» (Limited_liability partnership– LLP).
Це не є прикладом товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки така форма передбачена окремо – «компанія з обмеженою відповідальністю» (limited_liability companу – LLC). Обидві форми дозволяли партнерам відповідати за результати своєї та не своєї діяльності виключно в межах власної частки.
Що означає «відповідати за результати своєї та не своєї діяльності»? На це може вичерпно відповісти цитата, якою розпочав свій виступ на IV Щорічному Форумі ринок надання юридичних послуг в Україні Ігор Головань, керуючий партнер АО «Головань і Партнери». Він процитував The Partnership Act (1890р.) – «Кожен партнер є агентом компанії та інших партнерів для цілей бізнесу, який здійснюється в партнерстві, тобто може вчиняти угоди, які зобов'язують партнерство. Кожен партнер, разом з іншими партнерами, відповідає за зобов'язання компанії». З цієї точки зору стає зрозумілим, що отримати доступ до партнерства означає отримати певний «кредит довіри» інших співвласників. При цьому в майбутньому цей кредит слід віддавати щодня.
ЗАГАЛЬНА ПЕРСПЕКТИВА
Узагальнюючи варіанти набуття партнерства, можна абсолютно впевнено стверджувати, що найбільш стабільним варіантом отримати статус співвласника є створення власної фірми. Питання конкурентоздатності та майбутніх перспектив такої компанії – це вже питання юридичного бізнесу, кваліфікації персоналу та зв'язків. Створення власної компанії є єдиним варіантом, за якого ти визначаєш свою долю сам. Усі інші варіанти так чи інакше створюють передумови залежності від рішення чинних партнерів.
З іншого боку, прийняття до партнерства юриста – істотний мотиваційний важіль, який компанія має використовувати постійно як для заохочення персоналу, так і для стимулювання партнерів до ефективної роботи. І тут цікавим є саме процедурний аспект набуття партнерства. Загалом в Україні побутує традиція, за якою прийняття до партнерства здійснюється на підставі певного напрацьованого стажу, що є формальним свідченням досвіду кандидата та його особистісних характеристик, необхідних для здобуття партнерства. Наявність останніх, на думку партнерів багатьох фірм, є визначальним чинником у питанні прийняття до партнерства.
Досвід, наявність власних клієнтів і можливість заробляти гроші для фірми, здатність прийняти рішення (навіть коли воно передбачає розірвання стосунків із клієнтом) та відповідати за нього – саме такі характеристики є преференційними для будь_якого партнера. І все ж, без стажу вас навряд чи оберуть на партнерство. «Компанії, в яких партнерами виступають молоді люди – це є ознака молодої економіки, яка ще розвивається,» – зазначає з цього приводу Сергій Власенко. Дійсно, для того, аби стати партнером в будь-якій юридичній компанії потрібен життєвий досвід, який дозволить і узгодити правила гри з партнерами та клієнтами, і заслужити серед них авторитет. І ми йдемо до цього. Вже зараз ви майже не знайдете у великих компаніях двадцятирічних партнерів. Це, як правило, люди, які пройшли певний шлях. Що правда, в минулому році деякі компанії розширилися за рахунок залучення нових людей, але це пов'язано із бурхливим ростом компаній. І в цьому випадку партнерами стали особистості, які мають певний життєвий і практичний досвід роботи в цій компанії. Це не людина, яка щойно закінчила університет. Навпаки, ця людина пройшла увесь шлях від молодшого юриста до юриста найвищої категорії».
На початку 2008 року у АК «Коннов і Созановський» відбулося партнерське підсилення. Так, Борис Лобовик, Євгенія Дербал, Олена Попко, Олексій Пустовіт і Юлія Семеній очолили, відповідно, практики з господарського та договірного, податкового, корпоративного, конкурентного та права інтелектуальної власності. Також із посади асоційованого партнера до посади партнера «Лавринович і партнери» був підвищений Станіслав Скрипник.
З відходом Ігоря Шевченка з «Шевченко Дідковський і партнери» три старших юриста фірми – Ігор Свечкар, Ірина Поканай і Світлана Порощук були обрані партнерами. Таким чином, враховуючи партнерів_співвласників – Олексія Дідковського, Олександра Падалку, Вадима Самойленка і Армена Хачатуряна – партнерський склад фірми у 2008 року зріс до семи партнерів. У зв'язку з чим у лютому 2008 року було змінено назву фірми, а незабаром після цього до «Астерс» приєдналися Ірина Назарова та Андрій Вишневський.
ПРОЦЕДУРНІ ПИТАННЯ
І знову ж таки, повертаючись до процедури набуття статусу партнера, слід відзначити, що остаточне рішення в більшості українських компаній виноситься на Загальних зборах партнерів на підставі поданої заяви про вступ до партнерства. Ось як прокоментував своє призначення на посаду пайового партнера Фелікс Раквіц, голова київського офісу «Байтен Буркхардт»: «Одночасно з моїм призначенням три юристи Київського офісу отримали статус партнерів за контрактом (Марина Тегіпко, Юліан Ріс та Олег Загнітко). Рішення про такі призначення ініціюються Київським офісом, вони є результатом не тільки успішних фінансових показників діяльності юриста, а також залежать від швидкості його професійного розвитку, управлінських навичок, адміністративної діяльності, кількості годин, що оплачуються клієнтами, представлення фірми у різних контекстах».
Коментар пана Раквіца підводить нас до питання про набуття партнерства в міжнародній фірмі. Питання в усіх аспектах цікаве, що визначено багаторівневістю та мультинаціональністю партнерського складу.
В CMS Cameron McKenna питання допуску до партнерства є достатньо формалізованим. «Кожен може дивитися на це з різних точок зору, але я вважаю таку схему великим позитивом», – коментує Олександр Мартиненко, старший партнер Київського офісу CMS. Питання про обрання якогось працівника партнером не вирішується спорадично і під впливом скороминучих факторів. Тобто, як кажуть, «на злобу дня» такі питання не вирішуються». Для того, щоби стати партнером в CMS Cameron McKenna, слід відповідати багатьом критеріям. У першу чергу – так званому «бізнескейсу». Це означає, що за майбутнім партнером має стояти певний бізнес. Ти можеш забезпечити функціонування бізнесу в рамках цієї фірми. Тобто кандидат у партнери є знаним фахівцем, до якого йдуть клієнти, котрий здатен залучати нових і утримувати старих клієнтів.
По-друге, кандидат у партнери має представити ще і «персоналкейс». Це означає, що людина за своїми персональними характеристиками здатна виконувати роль партнера. «Нам, як і будь-якій іншій солідній фірмі, не потрібно, щоб партнер сам сідав і 8, 10 чи 16 годин щодня безпосередньо працював над клієнтським завданням, – зауважує Олександр Мартиненко. За такого сценарію втрачається сам сенс існування юридичної фірми як корпоративного об'єднання юристів.
Якщо партнер сам сидить і працює, так, він може доволі швидко виконати завдання для клієнта. В цьому разі виконана робота стає дорожчою для клієнта, але втрачається можливість самовідновлення фірми». Саме в тому і полягає «персонал_кейс»: людина, яка балотується на посаду партнера, має бути здатною продемонструвати свої лідерські якості та вміння розвивати нові таланти і виховувати зі своїх підлеглих майбутніх партнерів.
Окрім всього іншого, у фірми є достатньо жорстка система тестувань для відбору на партнерів. Можна мати дуже гарні і бізнес, і персонал-кейси, але якщо «завалив» тестування на партнера, тебе не виберуть. Звичайно, що ці тестування є різними для equity partners (пайових партнерів) і для local partners (непайових партнерів, партнерів за контрактом). За цими тестами оцінюються можливості особи як бізнесмена: як він оцінює ринок, чи бачить він потенційний бізнес-проект для конкретного клієнта «на майбутнє» (потенційний бізнес_кейс). «Є доволі звичним, що в рамках такого тестування ставляться завдання щодо розробки плану дій стосовно конкретного (хоча і гіпотетично змальованого) проекту. Я вже не кажу про систему інтерв'ювання, розроблену фахівцями з різних галузей і дисциплін: і психологами, і представниками бізнес_менеджменту, і менеджерами з персоналу. Питання можуть стосуватися всього», – зізнається пан Мартиненко.
Вже після проходження тестування як останнього етапу проходить голосування, і всі попередньо отримані результати передаються на розгляд існуючих партнерів. Далі всі equity partners голосують і для того, щоби бути обраним, кандидат має набрати щонайменше 80 % голосів усіх equity partners. Ця достатньо складна процедура є виправданою з погляду функціонування бізнесу, оскільки таким чином об'єктивно оцінюється здатність людини виконувати функції партнера. Але навіть коли ти вже став партнером, це не означає, що ти можеш розслабитися і бути задоволеним до кінця свого життя. В CMS кожен партнер раз на рік
проходить атестації, де обов'язково здійснюється оцінка діяльності партнера за минулий рік. Раз на 3 роки, партнери проходять більш серйозну атестацію, подібну до атестації при обранні до партнерського складу для визначення рівня ефективності партнера. Тобто з'ясовується, чи не втратив партнер за певних життєвих обставин якості, необхідні для посади.
ПЕРЕХІД
Політика усіх юридичних компаній дозволяє залучати до партнерства тих осіб, які не працювали в компанії, зарекомендували себе як особистості, які вже відбулися і як професіонали, і як люди. Питання переходу в юридичному бізнесі стоїть доволі гостро, тим паче коли йдеться про перехід одразу ж на посаду партнера.
Не відходячи далеко від CMS та процедури прийняття до партнерського складу, згадаємо, що рік тому CMS здобула 5 своїх партнерів саме способом їхнього переходу з різних компаній.
Адам Мицик до переходу був партнером київського офісу Chadbourne & Parke. Не секрет, що Chadbourne & Parke, характеризуючи Мицика як одного із найкращих українських юристів, покладали великі сподівання на розвиток київського офісу за його участю. Цікавим є питання мотивації, причин, які змусили Адама Мицика зробити свій вибір. Але про це ми можемо лише домислювати.
Олександр Мартиненко, який тривалий час працював в українському офісі Bakers & McKenzie, перейшов до CMS Cameron McKenna. Олексій Левенець і Христина Маців також приєдналися до CMS, залишивши власний бізнес у «Левенець, Маців і партнери». І нарешті, Данило Білак, який був помічений у третьому секторі та на державній службі.
Трохи раніше Chadbourne втратив свого другого ключового гравця – Володимира Байбарзу і цілком змусив усерйоз замислитися керівництво над стратегією розвитку представництва фірми в Україні. В травні 2007 року Байбарза приєднався до M&A практики Magisters.
Сереж інших гучних переходів – перехід Сергія Ігнатовського з Arzinger & Partners до ЮФ «Саєнко Харенко», де він очолив судову й арбітражну практику. Ілону Зекелі було призначено новим керівним партнером київського офісу юридичної компанії Schoenherr, куди вона потрапила з Baker & McKenzie. Олена Балбекова змінила AGA Partners на ЮФ «Воропаєв і партнери, де посіла посаду керівника міжнародних проектів «Воропаєв і партнери».
У результаті злиття практик Spenser & Kauffmann та «Українського юридичного союзу» статус партнера набув Юрій Петренко, який очолив судову практику компанії.
Неабияке підсилення московського офісу Magisters відбулося наприкінці 2007. Джон Патрік Райан та Андрій Шевченко поповнили склад партнерів фірми, а разом з тим – практику корпоративного права та судових спорів. Призначення Валерія Федичина, колишнього партнера «Саєнко Харенко», партнером Magisters у 2008 році має на меті підсилення банківської і фінансової практики компанії.
ІНШІ ВАРІАНТИ
Звичайно, що ми розглянули лише найбільш типові варіанти набуття партнерського статусу, не приділяючи уваги таким обставинам як смерть чинного партнера чи перезавантаженість компанії. В обох варіантах юриста, за умови набуття ним відповідного досвіду та особистих якостей, просто «просувають» уперед. Ситуація незвичайна, та в умовах браку часу та кадрів головне – не втрачати оберти.
На жаль, не існує конкретного типу поведінки, який би кінець кінцем привів юриста до омріяного партнерства.
У кожного свій шлях, і це стосується не тільки юриста, але й самої фірми. Іноді юристу просто не слід ставати партнером, оскільки будь-яка серйозна відповідальність призводить до трансформації звичних методів роботи та життя.
|
