|
Участь партнерів в управлінні компанією Деякі особливості втілення моделі управління «Юридична газета»
Управління компанією – процес складний, оскільки щоразу слід приймати рішення і нести за нього відповідальність. Але на цьому процес не закінчується. Управляти означає передбачати наступний крок, мати план на певний, бажано довгостроковий, період і долати перешкоди, які виникають на шляху.
Участь партнерів в управлінні компанією передбачає, перш за все, бачення розвитку компанії. Тобто стратегію. Звичайно, що стратегія (з цієї точки зору, стратегія і бачення стратегічного розвитку є синонімічними) формується не за одну годину і не на один рік. Усе залежить від тієї «ніші», яку займає фірма на ринку. Великі компанії, які так чи інакше охоплюють усі сфери практики, розробляють свою стратегію відповідно до свого
становища, бутикові – відповідно до свого. Продовжуючи нарощувати потенціал, перші виходять на зовнішні ринки та перетворюються у так звані «транснаціональні юридичні корпорації», останні ж поглиблюють спеціалізацію та сподіваються на законодавчу, а отже і політичну стабільність.
Ставлячи питання різним юристам про роль партнера в управлінні фірмою, ми хотіли почути, що ж таке юридична фірма. Виявилося, що розуміння моделі управління фірмою таке ж різне, як і саме розуміння того, чим є юридична компанія.
Звісно, що загалом наше питання стосувалося моделі розподілу повноважень та обов’язків між адміністративним персоналом компанії і юридичним. Уособленням юридичного персоналу є партнери.
Будучи співвласниками бізнесу, вони приймають стратегічні рішення і це зрозуміло. Але навіть в умовах національного ринку стратегічним рішенням для різних компаній є вирішення різних питань.
СТРАТЕГІЧНІ РІШЕННЯ
Діяльність pro bono, яку почали запроваджувати деякі юридичні фірми – рішення стратегічне, оскільки лише опосередковано асоціюється із прибутком (а в ідеалі – взагалі не асоціюється) і спрямована на досягнення соціального ефекту.
Отже, компанія свідомо позбавляється частини доходу для підтримання свого соціального статусу та іміджової складової.
Прийняття особи до партнерського складу – не завжди стратегічне рішення. У керівництва в цьому питанні може і не бути стратегії, але зовні здається, що остання присутня. Надання особі статусу equity partner – завжди стратегічне рішення. Це означає, що особі довіряють, сподіваються і вірять в її сили.
Якщо прийняття до партнерства і формування моделі кар’єрного зростання на фірмі – це стратегія внутрішнього розвитку, то питання співпраці з іншими гравцями на юридичному ринку є не менш принциповим. Як пожартував на форумі «Ринок надання юридичних послуг в Україні» Сергій Козьяков, пояснюючи прихід CMS Cameron McKenna в Україну, «стало дешевше оплачувати офіс у Києві, ніж платити Magisters за субпідряд».
Жарти жартами, але питання співробітництва з іншими є дуже важливим. Це доводять і коментарі Олександра Мініна, з якими читачі можуть ознайомитися нижче, й інформація про припинення існування альянсу The Silecky Firm та міжнародної Squire, Sanders & Dempsey (про це також далі в номері). В результаті маємо відновлення роботи Squire, Sanders & Dempsey, компанії, яка має більше, ніж 15_річний досвід роботи в Україні. На думку Армена Хачатуряна, альянс Squire, Sanders & Dempsey із The Silecky Firm «був заходом вимушеним і тимчасовим, оскільки компанія, яка спочатку мала власний офіс на доволі довгий час функціонувала без нього і наразі відновлює роботу власного офісу. Це все доводить, що ринок змінюється в кращий бік і викликає інтерес у крупних міжнародних фірм».
Наразі головним завданням для партнерів є реалізація бізнес_технологій та якісного менеджменту до процесу функціонування юридичної фірми. Фірма – це, перш за все, органічне функціонування адміністративного і юридичного персоналу. Партнери не мають вирішувати нагальні проблеми і оптимізувати бізнес_процеси. Завдання ради партнерів – стратегія.
Як бачимо, і тут є достатньо багато питань, які потребують вирішення. Цікаво інше: наскільки ефективною є рада партнерів в умовах, коли їхня більш ніж 15? Але це вже тема наступних статей.
|