|
Використання інституту забезпечення позову Приклад із практики Спеціально для «Юридичної газети»
Інститут забезпечення позову за свою правовою суттю є гарантією забезпечення інтересів позивача. З самого початку він задумувався законодавцем виключно як легітимний засіб, за допомогою якого особа, котра має підстави вважати, що її права порушено, і яка, відповідно, подала позов до суду, мала можливість забезпечити виконання рішення суду на свою користь.
Стаття 66 Господарського процесуального кодексу містить такі підстави забезпечення позову: господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєю ініціативою має право
вжити заходів до забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь_якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У минулих номерах ми вже відзначали, що у більшості випадків використання інституту забезпечення позову дає позитивні результати. Але є певний відсоток справ, коли даний інститут порушує права осіб, чий інтересу в майні, забезпеченому позовом, безсумнівний.
От і маємо, що коли порушується співрозмірність вжитим заходам правовій ситуації що склалася, страждають акціонери. При цьому страждають не тільки через неможливість відчужити свої акції, але більшою мірою, проходячи крізь шлях оскаржень, який аж ніяк неможна охарактеризувати швидким.
ПРИКЛАД З ПРАКТИКИ
У провадженні господарського суду м. Києва знаходиться справа за позовом ЗАТ «Укрпромсервіс» до ЗАТ «Київська фасувально_картонажна фабрика», ТОВ «Міжгалузевий реєстраційний центр» про визнання права власності на цінні папери. В позовній заяві позивач просить суд визнати за ним право власності на 89 простих іменних акцій ЗАТ «Київська фасувально-картонажна фабрика». Незважаючи на термін позовної давності, який сплинув майже 10 років тому, суд задовольнив клопотання позивача про забезпечення позову без виклику осіб в судове засідання.
Звернення до суду за захистом начебто порушеного у 1996 році права позивача, мало б викликати у судді сумніви щодо обґрунтованості підстав. Незважаючи на це, ухвалою від 14.08.2007 року суддею було задоволено клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на цілісний майновий комплекс, що належить відповідачеві та на 100 % акцій, емітованих відповідачем шляхом їх блокування.
Зазначеними діями суд не тільки вийшовши за межі позовних вимог, але й вирішив питання щодо прав акціонерів, не залучених до участі у справі, чим позбавив їх права на захист своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2007 року відповідну ухвалу Господарського суду скасовано, а заяву ЗАТ «Укрпромсервіс» про забезпечення позову задоволено частково, а саме: накладено арешт на 89 штук простих іменних акцій, емітованих ЗАТ «Київська фасувально_картонажна фабрика». Постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2007 року постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано, а ухвалу Господарського суду залишено без змін.
НОВІ ПОЗОВИ
На питанні забезпечення позову ситуація навколо ЗАТ «Київська фасувально_картонажна фабрика» не зупинилася, що зайвий раз підтверджує надзвичайний інтерес до ситуації, яка склалася. 22.04.2008 року було проведено загальні збори ЗАТ «Київська фасувально-картонажна фабрика», де обговорювалися питання відкликання та обрання Генерального директора, затвердження звіту та балансу Товариства за 2007р., затвердження порядку розподілу прибутку Товариства за 2007 р. та нормативів розподілу прибутку Товариства на 2008 р., збільшення розміру статутного капіталу Товариства шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків, закритого (приватного) розміщення акцій.
Звичайно, що ЗАТ «Укрпромсервіс» вирішив опротестувати рішення Загальних зборів та подало позов про визнання недійсним актів ненормативного характеру. 25 квітня 2008 року Господарським судом м. Києва була винесена ухвала про забезпечення позову, якою Реєстратору заборонено передавати функції з ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, емітованих Відповідачем, будь_яким іншим реєстроутримувачам; вносити будь_які зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів, емітованих Відповідачем; надавати реєстр власників іменних цінних паперів, емітованих Відповідачем, емітенту (Відповідачу). Крім того, ухвалою було заборонено ДКЦПФР здійснювати реєстрацію випуску акцій Відповідача.
Цікаво, що ухвала про забезпечення позову була отримана Відповідачем тільки12 травня 2008 року. Одна справа і дві ухвали про забезпечення позову, які, по меншій мірі винесені з порушення норм чинного законодавства. Так, як вбачається з ухвали від 25 квітня 2008 року, матеріали справи не містять жодних доказів, що оскаржувані загальні збори Відповідача взагалі відбулися, адже, матеріали справи не містять протоколу реєстрації акціонерів. Крім того, матеріали справи взагалі не містять жодних доказів про наявність предмету спору, а саме наявність оскаржуваних рішень Загальних зборів відповідача, так як Позивачем не був наданий протокол проведення оскаржуваних зборів.
Виходячи з логіки ст. 66 ГПК України, суд вживає заходи забезпечення позову, якщо суд припускає можливість винесення рішення про задоволення позовних вимог. З наведеного вбачається, що Господарський суд м. Києва ухвалою від 25 квітня 2008 року припустив можливість задовольнити позов, навіть без наявності доказів про існування предмету позову.
Як зазначила представник Відповідача, партнер ЮФ «Астерс» Ірина Назарова «З моєї точки зору, сукупність дій позивача (власника трьох акцій фабрики) та, відповідні дії суду щодо задоволення безпідставних клопотань позивача про накладання арештів та заборону дій, свідчить виключно про продовження рейдерської атаки щодо захоплення контролю над цілісним майновим комплексом ЗАТ «Київська фасувально_картонажна фабрика» та власністю акціонерів товариства. Відповідно, як адвокати ЗАТ «Київська фасувально_картонажна фабрика» ми докладатимемо всіх правових зусиль з метою захисту нашого довірителя від рейдерської атаки».
Відповідно до ст. 66 ГПК України, забезпечення позову допускається в будь_якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство. Як резонно зазначили з цього приводу представники ЗАТ «Київська фасувально_картонажна фабрика», «ухвала винесена за відсутністю будь_яких доказів, які б свідчили про те, що виконання можливого рішення суду може бути утруднене або неможливе.
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ДКЦПФР та/або Реєстратор здійснюють будь-які дії, які можуть бути розцінені, як ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду».
Ці і багато інших аргументів на підтвердження неправомірності винесення ухвали від 25 квітня 2008 року представники ЗАТ «Київська фасувально_картонажна фабрика» виклали в апеляційній скарзі, слухання за якою призначено на 28 травня 2008 року.
Що ж, маємо надію, що Апеляційний суд м. Києва дослухається до аргументів і покладе край протиправному використанню інституту забезпечення позову.
|
