№13(148)
08 квітня 2008 року
|
|
Лабіринтами кар’єри і реформ Проблеми організації державної влади Головний редактор «Юридичної газети», к. ю. н., магістр права (США), науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Для Міністра юстиції Миколи Оніщука цей день був особливим, оскільки він виступав у ролі юриста-науковця (хоч і застеріг, що говорить не від імені Міністерства, яке очолює). Але навряд чи ця роль для чинного міністра була новою, адже в 1982-1997 роках він працював в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, де, до речі, підготував і захистив кандидатську дисертацію.
Саме Інститут Корецького, за сприяння ЮФ „Салком”, 2 квітня 2008 року організував у Києві семінар „Проблеми організації державної влади в Україні в контексті політико-правової реформи”. У роботі семінару взяли участь народні депутати і керівні працівники ВРУ, Кабміну, Секретаріату Президента України, ЦВК, інших державних органів, Академії правових наук України, а також науковці і викладачі вищих навчальних закладів.
Як відзначив директор Інституту Корецького академік Юрій Шемшученко, численні практичні правові проблеми зумовлені їх недостатнім попереднім правознавчим вивченням. На його думку, підтриману іншими учасниками семінару, слід виробляти науково обґрунтовані рекомендації державним органам і установам щодо реформи інститутів публічної влади в Україні.
Учасники семінару констатувати відсутність єдиних теоретико-методологічних засад реформування державної влади в Україні. А це негативно впливає на розвиток політико-юридичного процесу, стримує необхідні суспільству реформи, розвиває негативну практику перетворень у публічно-правовій сфері хибним методом спроб і помилок.
На яких же теоретико-методологічні засадах, на думку учасників семінару, слід реформувати державну владу в Україні?
Визначаючи їх, слід передбачати: 1) визначення конкретної необхідності змін в організації та функціонуванні публічної влади; 2) послідовну демократизацію конституційного ладу, в тому числі державного ладу України, підпорядкування реформи публічної влади принципу відповідальності держави перед людиною; 3) оптимальне співвідношення політики й права, реалізацію принципу верховенства права, дотримання конституційної законності та уникнення політичних і юридичних конфліктів при здійсненні реформ державної влади; 4) побудову системи публічної влади в Україні на началах єдності влади й раціонального розподілу владних повноважень, ефективної взаємодії інститутів держави та місцевого самоврядування; 5) здійснення суб'єктом реформи науково обґрунтованого управління процесами перетворень державних інститутів.
Микола Оніщук, з-поміж іншого, виступав за суттєве розширення повноважень глави держави. Саме це, вважає він, сприятиме вдосконаленню механізму державної влади в Україні. Випереджаючи можливу критику, пов’язану з тим, що розширення повноважень можуть сприяти сконцентруванню владних повноважень в одних руках, Оніщук відзначив, що „процедурні повноваження [як-от призначення на посади] не передбачають здійснення президентом виконавчої влади”. Систему, за якої провідна чи істотна роль у системі організації влади відводиться президенту доповідач назвав „президенціоналізмом”. На його думку, цей термін є логічним: за аналогією з парламентаризмом (коли ключова роль відводиться парламенту).
Присутні змогли обмінятися думками з численних актуальних питань практики. З-поміж них – судово-правова реформа в Україні. За словами академіка Шемшученка, чинна судова система нагадує лабіринт, з якого складно вибратися. Присутній на семінарі голова ВАСУ Олександр Пасенюк, утім, був більш оптимістично налаштований. Проте всі погодилися: проблеми залишаються і вирішувати їх слід спільно і теоретикам, і практикам, а ще краще, коли ці якості поєднуються в одному правнику.
Під час семінару присутні також привітали із ювілеєм присутнього на заході відомого правознавця Валентина Карловича Мамутова, якому виповнилося 80 років.
|
