|
«Перешкоди на шляху України до ЄС є але їх можна подолати»
Гість редакції – Народний депутат, перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції Володимир Вечерко про аспекти євроінтеграції, адаптацію національного законодавства та перспективи членства в ЄС.
Ось вже майже десятиріччя, як Україна поставила собі за мету стати не тільки географічною, а й політичною частиною Європи. Наразі, коли розробляється проект нового базового договору між Україною та ЄС, виникає ряд запитань з приводу того, на що може розраховувати наша держава у стосунках із Об’єднаною Європою в найближчі роки. З цими запитаннями ми звернулися до Володимира Вечерка, першого заступника Голови Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції.
ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ
Близька перспектива на краще
– Пане Вечерко, євроінтеграція – вибір народу чи політикуму?
– Передусім хочу відзначити, що про європейський шлях України говорили задовго до того, як інтеграція в ЄС була задекларована ключовим загальнополітичним пріоритетом в інтеграційній промові Президента Л. Кучми (листопад 1999 р.) і визначена в урядовій програмі стратегічною метою держави (березень 2000 р.).
Що ми маємо сьогодні? Відповідно до останніх соціологічних досліджень, процес європейської інтеграції підтримується на державно-політичному рівні практично в два рази більше, ніж населенням України. І цьому є логічне пояснення. По-перше, дається взнаки традиційна інерція просхідних симпатій наших співгромадян як пострадянська здатність суспільної свідомості. По-друге, люди в повсякденному житті поки що не відчувають віддачі від співробітництва з ЄС. Для більшості населення України соціальні євростандарти – річ нездійсненна. По-третє, європейські ринки стають досяжними для України за умов застосування антидемпінгових заходів. І, на думку експертів, в Україні фактично відсутня цілеспрямована інформаційно-пропагандистська програма підтримки інтеграції нашої держави в європейське співтовариство.
Ніхто не ставить під сумнів необхідність тісної співпраці з Російською Федерацією, Білорусією, Молдовою та Казахстаном, які також є частиною Європи. На це є географічні, культурні, економічні та історичні причини. Але Україна є європейською державою, і реалізація курсу на європейську інтеграцію не має бути справою лише політичної еліти. Досвід наших сусідів переконує, що його треба зробити домінантою життя всього суспільства. І цей курс потрібно імплементувати у внутрішню політику держави, адже це означає рух до стандартів реальної, діючої демократії та цивілізованого, соціально орієнтованого ринкового господарства.
– Що для України означає перспектива членства в ЄС?
– По-перше, це безпека. Навіть без членства в НАТО Україна була би в безпеці від агресії та територіальних претензій. Її приєднання до НАТО було би більш, ніж імовірним. По-друге, система врядування – повна інституціоналізація та існування справді демократичного суспільства й індивідуальної свободи, уряд людей для людей, який ґрунтуватиметься на законодавчій та судовій основі. По-третє, економічна ефективність – економіка України повинна бути конкурентоздатною на міжнародному рівні, пропонуючи та розподіляючи якісні товари та послуги на внутрішньому ринку зі зростаючим процвітанням всього населення. По-четверте, технологічні нововведення – вдосконалене перетворення наукового знання на корисні технології через «ринкове перетягування» традиційно великого запасу теоретичних знань в Україні у нововведення, корисні з комерційної точки зору. По-п’яте, соціальна сфера – доступ до найкращої освітньої перспективи в Західній Європі, адекватної охорони здоров’я, забезпечення пенсіонерів і, за сприятливих умов, соціальне партнерство між урядом, бізнесом і працівниками.
– Які перешкоди ви бачите на шляху до вступу до Європейського Союзу?
– Для приєднання до Європейського Союзу ми повинні пройти той шлях, що й інші країни до нас. Спрощеної процедури не існує. 12 липня 2007 року Європейський парламент підтримав надання Україні перспективи членства в ЄС.
Своїм рішенням Європарламент висловив надію, що переговори, які зараз ведуться між Україною і ЄС, призведуть до укладання угоди про асоціацію, що дасть змогу Україні використовувати її механізми для подальшого поглиблення інтеграції з Євросоюзом, а також підготує до наступних кроків для виконання бажання України в майбутньому приєднатися до ЄС.
І сьогодні Україна повинна здійснювати конкретні кроки для приведення національної економіки та правової бази у відповідність до Копенгагенських критеріїв.
Необхідно здійснити низку внутрішніх реформ – насамперед, спростити податкове законодавство, провести адміністративні реформи, і, як наслідок, покращити інвестиційний клімат в країні. Конче потрібно провести реформу в сфері охорони здоров’я та запровадити обов’язкове медичне страхування – це надасть нашим громадянам впевненість у завтрашньому дні та наблизить нас до європейських стандартів. Окрім цього, в Україні не ведеться ефективна боротьба з корупцією.
– Це, більшою мірою, необхідні вимоги, а перешкоди?
– Перешкоди на шляху України до Європейського Союзу є значними, але їх можна подолати. Це, передусім, нинішній стан українських політичних інститутів: законодавчих, виконавчих і, особливо, судових. Бюрократичні бар’єри та корупція в Україні все ще залишаються на доволі високому рівні. Що стосується економіки України, першочергове завдання для нас – вступ до Світової організації торгівлі. А наразі, з низьким рівнем ВВП та доходу на душу населення, Україна була би потенціальним тягарем для ЄС, особливо в тому, що стосується майбутніх вимог України щодо структурних фондів ЄС.
АДАПТАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ВІДПОВІДНО ДО СТАНДАРТІВ ЄС
Чого чекати правозастосовувачам
– Адаптація національного законодавства до законодавства ЄС – передумова вступу України до ЄС. Які тенденції в цьому питанні зараз актуальні?
– Відповідно до статті 51 Угоди про партнерство й співробітництво між Україною та ЄС, Україна взяла на себе зобов’язання досягти приблизної адекватності українського законодавства у відповідних галузях законодавству ЄС. Загалом адаптація законодавства України – це перший етап тривалого процесу наближення національної системи права, включаючи правову культуру, доктрину та судову й адміністративну практику, до системи права Європейського Союзу відповідно до критеріїв, що визначаються ЄС для держав, які мають намір приєднатися до нього.
Виходячи саме з такого розуміння, процес адаптації має охоплювати як нормотворення, так і нормозастосування, а також бути обов’язковим для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
– До чого готуватися правникам?
– Пріоритетними сферами, в яких здійснюється адаптація законодавства, є сфери, визначені статтею 51 УПС: законодавство про компанії; банківське право; бухгалтерський облік компаній; податки, включаючи непрямі; інтелектуальна власність; охорона праці; фінансові послуги; правила конкуренції; державні закупівлі; охорона здоров’я та життя людей, тварин і рослин; довкілля; захист прав споживачів; технічні правила й стандарти; енергетика, включаючи ядерну; транспорт.
Наразі існує проблема забезпечення безперервності процесу адаптації в період до укладення нової посиленої угоди між Україною та ЄС, яку пропонується вирішити шляхом пролонгації першого етапу реалізації Програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
ПРОЦЕС ВХОДУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СІМ’Ї
Що заважає
– Чи встановлено ЄС перед Україною ряд конкретних завдань, по досягненні яких Україна зможе автоматично приєднатися до Союзу?
– Завершується дія Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, укладеної в 1994 році, працює План дій Україна–ЄС від 2005 року, перебуває в стадії розробки нова посилена угода між Україною та ЄС, яка повинна замінити існуючу. Саме в цих документах викладені конкретні вимоги Європейського Союзу до України, по виконанні яких Україна відповідатиме критеріям членства в Союзі. Я повторюсь, але всі заходи у цій сфері спрямовані на досягнення однієї мети – відповідність України Копенгагенським критеріям.
– Наскільки можливо, на вашу думку, взагалі таке «автоматичне» приєднання, чи це питання політичного рішення західних сусідів?
– Таке поняття як «автоматичне членство» не застосовується до Європейського Союзу. Принципова можливість європейської країни стати членом ЄС закріплена у Римському договорі 1957 року. Але остаточне рішення про членство має зазвичай більше політичне, ніж економічне підґрунтя. Загалом, процес приєднання до Союзу включає 5 етапів:
1. Консультативний етап – подання заяви на вступ та укладання угоди про асоціацію (Європейської угоди, угоди про асоціацію або угоди про стабілізацію);
2. Оціночний етап – оцінка відповідності критеріям членства та офіційне набуття статусу країни-кандидата на вступ;
3. Переговорний етап – проведення двосторонніх конференцій із питань відповідності країни-претендента 31 розділу вимог відповідності та підготовка проекту угоди про вступ;
4. Ратифікаційний етап – узгодження договору з Європейським Парламентом та ухвалення Європейською Радою, ратифікація країнами-членами ЄС та країнами-кандидатами на вступ (за необхідністю на референдумі);
5. Імплементаційний етап – набуття угодою чинності.
– Чи будуть урегульовані митні питання між Україною та ЄС?
– Як передбачає План дій Україна-ЄС, нам необхідно завершити впровадження нормативно-правової бази, необхідної для імплементації Митного кодексу, відповідно до міжнародно-визнаних стандартів, особливо угод СОТ, зокрема, що стосується митної вартості, а також відповідно до митного законодавства ЄС прийняти та поновлювати чинну Гармонізовану систему з метою подальшого прийняття Комбінованої номенклатури, як це передбачено УПС, впровадити митний контроль, заснований на аналізі ризиків, та визначити необхідне організаційне забезпечення, підготувати та ввести в дію законодавство у митній сфері: щодо митного контролю прекурсорів, контрафактної та піратської продукції, товарів подвійного призначення, предметів культури.
– Коли українські громадяни отримають полегшений візовий режим і наскільки реально Україні зараз приєднатися до Шенгенської зони?
– Український та Європейський парламенти ратифікували Угоду між Україною та ЄС про спрощення візового режиму. Відповідно до положень Угоди вона починає діяти у перший день місяця, що слідує після виконання усіх необхідних формальностей. Тобто вона повинна почати діяти з 1 лютого 2008 року.
Що стосується Шенгенської зони, то, знову ж таки, формально країна може стати учасницею Шегенської угоди, не будучи членом Європейського Союзу. Але я вважаю, що наразі це є більш, ніж передчасне запитання. Україна поки що не готова до такого кроку.
– На вашу думку, вступ України до СОТ та ЄС – процеси, пов’язані між собою?
– Поза всілякими сумнівами. Неможливо говорити про жодну зону вільної торгівлі з ЄС, не будучи членом Світової організації торгівлі. Лише ставши членом СОТ, Україна зможе презентувати себе на світовій арені як надійний торговий партнер і привабливий об’єкт для інвестицій та відстоювати власні інтереси.
Але треба чітко усвідомлювати, що СОТ – лише інструмент, результати застосування якого залежатимуть від багатьох факторів, зокрема від проведення ефективного технологічного переозброєння та вдосконалення процесів управління підприємствами самими національними компаніями незалежно від термінів та умов вступу України до СОТ.
Гальмування процесу вступу України до організації неминуче призведе до торговельно-економічної ізоляції держави.
ПРОЕКТ НОВОЇ УГОДИ ПРО СПІВРОБІТНИЦТВО
Реальні зміни чи нові декларації
– Наскільки узгоджені на сьогоднішній день положення нового базового договору між Україною та ЄС? Що нового привнесе останній у взаємовідносини з Союзом? Чи полегшиться становище імпортерів?
– Передусім відзначу, що заплановане створення зони вільної торгівлі спрямоване саме на полегшення становища імпортерів. Що стосується розробки нової посиленої угоди, наступний, шостий раунд переговорів між Україною та ЄС відбудеться наприкінеці січня.
Наразі досягнуто таких результатів: у сфері макроекономічного співробітництва Україна та ЄС домовилися про обмін експертами у галузі макроекономічної політики, інформацією щодо принципів та функціонування Європейського економічного та монетарного союзу та про здійснення заходів щодо адаптації системи прогнозних і програмних документів України до стандартів і принципів ЄС.
Основними цілями співробітництва в сфері ядерної енергетики представники української та європейської сторін визначили підвищення безпеки поставок енергетичних ресурсів та їх доступності для споживачів, а також забезпечення публічної доступності енергоресурсів, включаючи підтримку найбільш вразливих верств населення, захист від маніпуляцій цінами на енергоресурси.
Адже енергетика – це невід’ємна й органічна частина нашого співробітництва, що зумовлена унікальністю транзитного потенціалу України як енергетичного містка між Заходом та Сходом.
У питаннях соціальної політики Україна та ЄС домовились провадити такі реформи ринку праці, за яких він набуватиме гнучкості та надійності, водночас жорстко обмежуючи потік нелегальних трудових мігрантів у країни Європейського Союзу, а також забезпечити посилення рівня соціального захисту населення та гендерної рівності.Обидві сторони узгодили всі положення пріоритетних напрямів, обговорення по них вже закрите.
І я хочу підкреслити, що навіть в умовах політичної нестабільності в Україні фахівці від української та європейської сторін проводять чіткі та конструктивні переговори на міждержавному рівні.
Ми виконуємо всі зобов’язання, які беремо на себе, і під час наступного раунду переговорів планується почати узгодження положень нового договору в сфері громадського здоров’я.
– Новому договору до снаги започаткувати постійний діалог у сфері оподаткування з питань двосторонніх відносин, які становлять спільний інтерес? Як це вплине на податкову реформу в Україні?
– За результатами 5 раундів переговорів по новій посиленій угоді та Спеціального засідання профільної Робочої групи, проекти наповнення розділу про сферу оподаткування перебувають на різних стадіях обговорення, і робити конкретні публічні висновки ще передчасно.
– Чи зачіпає проект нової угоди питання розвитку системи державного внутрішнього фінансового контролю України?
– У проекті нового базового договору питання розвитку системи державного внутрішнього фінансового контролю визначене напрямом співробітництва між Україною та ЄС.
Воно базуватиметься на міжнародних стандартах, а також відповідатиме основоположним принципам надійності, прозорості економіки та ефективності. Зокрема, в цій галузі передбачена гармонізація українського законодавства з міжнародно визнаними стандартами та методологіями, а також удосконалення методів боротьби з шахрайством та корупцією.
– У новому договорі будуть врегульовані питання енергетики загалом та ядерної енергетики зокрема?
– Звичайно. Ці питання також виокремлено як напрям двостороннього співробітництва.
Співпраця базуватиметься на принципах всеосяжного партнерства і спільних інтересів, взаємності, прозорості та передбачуваності відповідно до принципів ринкової економіки та Договору енергетичної хартії, Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва у галузі енергетики між Україною та Європейським Союзом та інших багатосторонніх і відповідних двосторонніх домовленостей.
Взаємне співробітництво включатиме, крім іншого, вдосконалення статистичної системи енергетичного сектора, створення ефективних механізмів, необхідних для забезпечення солідарності у випадках енергетичної кризи, модернізацію та посилення існуючої енергетичної інфраструктури, розвиток конкурентоспроможного, прозорого та недискримінаційного ринку енергоносіїв, розвиток та підтримку відновлюваної енергетики.
Розмовляв Олександр НІКОЛАЙЧИК
«Юридична газета»
|
