|
Необмежене обмеження ВРУ безстроково обмежила обіг землі Юрист
Спитайте будь-кого, що в усіх країнах світу цінується найдорожче і чого в Україні є найбільше? Дев’ять із десяти скажуть – земля. В Україні склалася парадоксальна ситуація, коли найкращі родючі землі можна купити за копійки завдяки мораторію на їх продаж.
Восени 2004 р. Верховна Рада України внесла зміни до Земельного кодексу України, заборонивши власникам земельних паїв до 1 січня 2007 р. продавати або іншим чином відчужувати належні їм земельні ділянки або паї, крім передачі їх у спадщину та вилучення для суспільних потреб. У даному випадку слід особливо відзначити той факт, що дія мораторію розповсюджувалася лише на землі, так би мовити, промислового сільськогосподарського виробництва.
Не зупиняючись на позитивних і негативних аспектах, розглянемо юридичну складову питання. Вкажемо лише на те, що економічний закон попиту і пропозиції виявився сильнішим за закон юридичний.
Незважаючи на формально існуючі заборони, за допомогою так званих тіньових схем продажу землі, запровадження мораторію призвело до виникнення звичайного ринку землі, тільки не цивілізованого. На цьому ринку сьогодні за безцінь фактично можна купити будь-яку землю.
Український Земельний кодекс від 2001 р. визначає поділ земель України за цільовим призначенням, і саме зміна цільового призначення стала однією з найпоширеніших схем відчуження землі. Окрім цього використовувалися такі схеми як передача землі в довгострокову оренду та отримання кредитів під заставу землі з наступним їх неповерненням.
Законодавці намагалися скасувати всі існуючі схеми продажу землі
Минулий рік застав українських парламентарів, як завжди, зненацька, і, виходячи з факту відсутності цивілізованої форми ринку землі (необхідні закони не були прийняті, про що окремо скажемо нижче), було прийнято рішення мораторій на відчуження земельних ділянок продовжити. З юридичної точки зору історія виявилася вельми цікавою.
Прийнята в першому читанні редакція законопроекту за реєстраційним номером 1037-1 народного депутата Василя Цушка передбачала запровадження не пізніше 1 січня 2008 р. повноцінного ринку землі та забороняла купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення до прийняття низки законів. Положення законопроекту містили в собі певні неоднозначні, з точки зору юридичної техніки, ідеї, але найголовнішим був той факт, що законопроектом передбачалося заборонити купівлю-продаж всіх земель сільськогосподарського призначення. А відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України до таких земель віднесено і землі, передані у власність або надані в користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, з формальної точки зору, через таку редакцію унеможливлювався продаж сільськогосподарських земель шляхом зміни їх цільового призначення і скасовувався вже існуючий напівлегальний ринок землі. Одразу ж після прийняття в першому читанні до проекту було подано поправки, серед яких 8 різних редакцій одного і того самого пункту. Не складно здогадатися, до якого саме і який характер носили запропоновані зміни.
У результаті розгляду на засіданні профільного комітету з питань аграрної політики та земельних ресурсів було прийнято редакцію, яка, серед іншого, забороняла купівлю-продаж або іншим способом відчуження, зміну цільового призначення, передачу для ведення садівництва земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), окрім передачі у спадщину, обміну на іншу ділянку чи вилучення для суспільних потреб.
Таким чином законодавці намагалися скасувати практично всі існуючі схеми продажу землі шляхом переведення сільськогосподарських земель, наданих громадянам як земельні паї, в землі особистого селянського господарства, землі садівництва і городництва.
Законодавчі баталії навколо мораторію
Запропонована комітетом редакція 29 листопада 2006 р. була винесена на пленарне засідання для прийняття в другому читанні та в цілому як закон, однак її розгляд був відкладений. У той же день законопроект знову був розглянутий на засіданні аграрного комітету, в результаті чого з-під дії мораторію було виключено землі садівництва та землі особистого селянського господарства, а також положення про заборону зміни цільового призначення землі.
Проблема полягає в тому, що перша запропонована комітетом редакція суттєво звужувала права громадян, оскільки фактично забороняла повноцінно реалізовувати права власності по відношенню до земель садівництва та особистого селянського господарства, які раніше під дію мораторію не підпадали. Зрештою, в другій редакції ці положення було скасовано, однак залишається таємницею, чи це було зроблено через конституційні міркування, чи через якісь інші.
Законопроект 12 грудня 2006 р. було направлено на повторне читання з доволі цікавою реплікою головуючого на засіданні Олександра Мороза про те, що, виключивши положення про заборону зміни цільового призначення, комітет "змінив логіку документа".
Парламент двічі, 12 та 13 грудня, намагався прийняти цей законопроект у другому читанні, однак всі спроби виявилися марними: більшість депутатів виступали за продовження мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, проте лише соціалісти вимагали заборонити також і зміну цільового призначення, що було невід’ємною частиною "логіки документа" на момент його подання.
У ході жорсткої дискусії, що інколи загрожувала перерости в бійку, з неодноразовим порушенням Регламенту Верховної Ради щодо термінів розгляду поправок народних депутатів та розгляду на пленарних засіданнях, за допомогою вирішальних голосів від фракції БЮТ 19 грудня 2006 р. законопроект було прийнято в другому читанні та в цілому як закон.
Перемога популізму чи здорового глузду?
Прийнята остаточна редакція, серед іншого, забороняла купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства. Тобто зміна цільового призначення та відчуження земельних ділянок, від самого початку виділених для садівництва та особистого селянського господарства, а не виділених паїв, які для цього використовуються, може здійснюватися безперешкодно в установленому законом порядку. Закон було ветовано Президентом України як такий, що, на його думку, порушує конституційні права громадян на розпорядження землею, однак вето було подолано і з 17 січня 2007 р. мораторій продовжував діяти.
Але при цьому до Земельного кодексу було внесено відкладальну умову –набрання чинності законами України про земельний кадастр і про ринок земель. Нестримне та неминуче наближення нового 2008 року поставило перед багатьма фахівцями і просто зацікавленими особами питання: "Коли ж нарешті?" Ось-ось вже 1 січня, начебто й дата настала, однак про прийняття законів нічого не чути, ба, навіть повноважної Верховної Ради немає.
Крапку в спорі між двома умовами поставила Верховна Рада України VІ скликання, яка 28 грудня 2007 р. ухвалила ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким виключила з редакції п. 14 розд. Х Земельного кодексу України слова та цифри "1 січня 2008 року", залишивши лише одну умову для започаткування в Україні повноцінного ринку землі: набрання чинності законами України про державний земельний кадастр і про ринок земель.
Дія мораторію: відтепер строки не обмежено
Станом на годину "Ч", а саме на 23 годину 59 хвилин 31 грудня 2007 р. ситуація з цією відкладальною умовою була такою.
Проект Закону про ринок земель було внесено до Верховної Ради України ще 20 травня 2003 р. за реєстраційним номером 0947. Потім подавалися нові редакції в 2004 та 2006 роках. Оскільки остання, подана 25 травня 2006 р. редакція не була прийнята в першому читанні на момент закінчення повноважень Верховної Ради України V скликання, відповідно до п. 1 ст. 100 Регламенту Верховної Ради України цей законопроект уважається відкликаним з 23 листопада 2007 року.
Проектів Закону про земельний кадастр на розгляд Верховній Раді України було внесено два, обидва одночасно прийняті в першому читанні. На їх основі було розроблено і прийнято один закон, який було повернуто до Верховної Ради Президентом України. За наявною в автора інформацією, було прийнято рішення розробити на його основі нову, більш сучасну редакцію, для чого в рамках профільного комітету було створено відповідну робочу групу. На момент закінчення попередньої каденції парламенту було опрацьовано лише незначну частину документа, загалом менше третини, в основному через наявність кількох суперечливих питань принципового характеру, які потребують детального узгодження між зацікавленими міністерствами та іншими державними установами.
Виходячи з того, якими темпами розглядалися й ухвалювалися два найважливіші для легалізації ринку земель законопроекти, а також беручи до уваги те, що на сьогодні не існує жодної календарної дати, яка б хоч іноді нагадувала українським парламентаріям про необхідність наведення ладу в сфері обігу сільськогосподарських земель, сподіватися на виведення цього сегмента ринку з тіні, принаймні найближчим часом, було б марним. Одне з трьох складових конституційного права власності залишається обмеженим, на жаль, на необмежений термін.
|
