|
«Мені подобається назва вашої газети, вона викликає довіру», - гість редакції – народний депутат ВРУ ІІ, IV скликань, професор Віктор МУСІЯКА про Конституційну Асамблею, нову редакцію Основного Закону та шляхи виходу з політико-правової кризи-2007
Завершується 2007 рік. Час підбивати підсумки і робити прогнози. Отож, ми звернулися до відомого юриста, авторитетного політичного та громадського діяча, народного депутата ВРУ ІІ та ІV скликань, члена Громадянського конституційного комітету, професора Віктора МУСІЯКИ.
КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА
- Як ви оцінюєте наслідки конституційної реформи 2004 року?
- Виходячи з того, що зараз відбувається і відбувалося протягом останніх років, можу сказати, що наслідки для держави та правової системи просто катастрофічні. Проте ці наслідки викликані не змістом конституційної реформи 2004 року, а діями суб’єктів влади, які на власний розсуд тлумачили і тлумачать норми, до яких було внесено зміни. Це, по суті, призвело до того, що говорити сьогодні про нормальну дію конституційних положень, не тільки тих, до яких були внесені зміни, але й усіх інших, просто немає ніяких підстав. Сьогодні в цій сфері повна вакханалія.
За відсутності дієвого Конституційного Суду України Конституція України перетворилася на заручника політичної волі керівників держави.
- Чи на часі нове реформування Конституції України? Якщо так, то які слід внести зміни?
- Ви знаєте, якби ми жили в цивілізованому суспільстві з цивілізованою системою державного управління, мова могла б іти не про нове реформування Конституції, а про завершення її реформування. Залежно від оцінки тих змін, які були зроблені у 2004 році, можна було би завершити реформу в сфері місцевого самоврядування. Після цього можна було би змінити все законодавче поле, привівши його у відповідність до нових положень Конституції.
Однак ті події, що відбулися в цьому році, призвели до виникнення такого правового статусу суб’єктів державної влади, який можна оцінювати як "підозріло легітимний". Зрозуміло, що це ненормальний статус. Отже, сьогодні надзвичайно важко створити конструктивну ситуацію, яка б убезпечила чи забезпечила у майбутньому виконання всіх вимог Конституції. Парламент у нинішньому складі навряд чи зможе завершити конституційну реформу. Ви самі бачите, що сьогодні відбувається навколо обрання керівництва Верховної Ради і Кабінету Міністрів України.
Можна спрогнозувати, що політики зможуть домовитися і прийняти певні компромісні рішення, які їх влаштують. Проте інтереси держави, інтереси суспільства в цих перемовинах ні для кого не будуть мати жодного значення.
Виходячи із засадничих положень першого розділу Конституції, виходячи з того, що основою і джерелом влади є воля народу, легітимізувати, забезпечити на майбутнє нормальне функціонування системи державної влади і місцевого самоврядування можна лише шляхом прийняття нової редакції Конституції України. Затвердження нової редакції Конституції повинно відбутися виключно за умови залучення українського народу.
Я член Громадянського конституційного комітету, діяльність якого спрямована на проведення всіх заходів, необхідних для скликання Конституційної Асамблеї. Я маю на увазі обрання, подібне до обрання Верховної Ради, спеціального органу для розробки нової редакції Конституції. У цього органу має бути окрім цього завдання ще одне – винесення розробленого проекту нової редакції Конституції на всеукраїнський референдум.
Після затвердження нової редакції Конституції народом можна буде сказати політикам: "Народ дав вам основу для розвитку майбутньої держави і функціонування влади саме в цих параметрах!"
- Чому було створено Громадянський конституційний комітет? Це була приватна ініціативна чи ініціатива держави?
- У тому то й справа, що ми, ініціатори створення Комітету, не хочемо, аби процес підготовки нової редакції Конституції був ініційований якимись державними органами. В Декларації про створення Громадянського конституційного комітету вказано, що створення і прийняття нової редакції Основного Закону настільки відповідальне завдання, що довіряти його тільки політикам ні в якому разі не можна.
Коли мова йде про те, що Президент України чи спікер парламенту закликає до зборів Національної конституційної асамблеї чи ради, це не є поганою ініціативою. Я не можу погодитися з тим, що членами цього органу стануть лише представники різних органів державної влади. Такий підхід хибний. Також неможливо погодитися з тим, щоби на всенародний референдум виносився проект змін до Конституції чи її нова редакція, чи нова Конституція, розроблена в надрах Конституційної Ради чи Асамблеї при Президенті України. Зрозуміло, що в підготовленому цим органом документі будуть лише ті положення, які вигідні й сподобалися Президенту України. Те саме стосується і проектів Основного Закону, розроблених політичними силами.
Це не означає, що політики чи державні службовці не можуть брати участь у процесі підготовки конституційної реформи. Це їхнє право - пропонувати Конституційній Асамблеї свої проекти. Однак незалежна Конституційна Асамблея буде вивчати всі подані пропозиції з точки зору їх корисності для загальносуспільних інтересів.
- Що таке Конституційна Асамблея? Її склад, порядок формування?
- Конституційна Асамблея повинна формуватися через висунення кандидатів та їх всенародне обрання подібно до того, як обирають народних депутатів до Верховної Ради. Цей механізм треба буде передбачити окремо. Наш Громадянський конституційний комітет сьогодні займається його розробкою.
Проте важливим є інше. Необхідно буде обрати не просто представників народу, а професіоналів, тобто людей, які розуміються на конституційно-правовій матерії. Ними повинні бути, в першу чергу, юристи, а також інші фахівці, котрі мають досвід у цій сфері і яким довіряє населення. Отже, обиратися члени Асамблеї повинні за мажоритарними округами. Кількісний склад цього органу істотного значення не має. Конституційна Асамблея може складатися з 250-ти членів, зі 125-ти тощо.
Надзвичайно важливою, на мою думку, є ідея, що люди, які претендуватимуть на участь у роботі Асамблеї, повинні взяти на себе зобов’язання, можливо, у вигляді якоїсь присяги, не претендувати після прийняття Конституції на державні посади протягом 10-ти років. Це потрібно для того, аби всім було зрозуміло, що ці люди взяли участь у роботі Асамблеї не задля приходу до влади та можливості користуватися плодами своєї праці. Тоді буде зрозуміло, що члени Асамблеї працюватимуть на справу, а не на свої інтереси.
Звичайно, згадане зобов’язання членів Конституційної Асамблеї не може мати правовий характер, адже згідно з Конституцією ніхто не може бути позбавлений права обиратися й бути обраним. Однак це має бути морально-етичне зобов'язання, взяте на себе публічно.
- Цей орган не передбачено чинною Конституцією, отже, чи може він схвалити Конституцію нову?
- Ви правильно ставите питання з юридичної точки зору. Коли мені навесні цього року вперше запропонували цю ідею, я відреагував так само: Конституційна Асамблея – не конституційний орган. Але ті події, які відбулися за останні місяці, відомі три укази Президента, парламентські вибори тощо, дали мені підстави зробити остаточний висновок, що легітимізувати всі процеси, котрі відбулися цього року в Україні, можна тільки одним шляхом. Цей шлях – Конституційна Асамблея.
Проте я не прихильник неконституційних, а тим паче антиконституційних дій. Я вважаю, що легітимізувати Конституційну Асамблею можна декількома шляхами. Шлях перший: ті, хто прийшов нині до Верховної Ради можуть зробити добру справу. Якщо вони хочуть залишитися в політиці після майбутніх конституційних змін, вони мусять внести протягом двох сесій, як це передбачено Конституцією, зміни в Перехідні положення Основного Закону. В цих змінах слід передбачити скликання Конституційної Асамблеї з метою розробки нової редакції Конституції та винесення її на всенародний референдум. Всі деталі, що стосуються порядку формування, порядку діяльності Асамблеї тощо, мають бути передбачені в окремому законі, який теж повинна прийняти Верховна Рада цього скликання.
Якщо народні депутати не підуть на вищезгадані кроки, то є інший конституційний шлях, однак він дуже важкий. Я маю на увазі проведення референдуму на підставі зібраних трьох мільйонів підписів громадян України. Таких референдумів потрібно буде два. Один – щодо скликання Конституційної Асамблеї, а другий – для затвердження нової редакції Конституції.
Я дуже чітко уявляю, що політики, які демонструють зневажливе ставлення до Конституції України сьогодні, можуть проігнорувати будь-які спроби зміни Конституції і в майбутньому. Проте якщо згадані ідеї набудуть достатньо широкого суспільного схвалення, ігнорувати їх стане неможливо. Зрозуміло, що сучасні політики, якщо вже не думають про інтереси України, то думають хоча би про своє політичне майбутнє. Отже, вони змушені будуть піти назустріч суспільній думці.
- Запропонований вами шлях є досить тривалим і складним. Коли ж Україна матиме нову редакцію Конституції?
- Якщо все буде відбуватися в конструктивному руслі, то проміжок часу від скликання Асамблеї до створення нової редакції Конституції займе не більше півтора року. Ми ж ведемо мову не про створення нової Конституції, а лише про її нову редакцію. У чинній Конституції є розділи, наприклад, про права і свободи людини та громадянина, які не потрібно піддавати великим змінам. Натомість розділи щодо системи судочинства, Конституційного Суду України треба змінити докорінно. Окремо слід замислитись на статусом Вищої ради юстиції.
- Ви погоджуєтеся з пропозицією голови Ради суддів України щодо того, що ВРЮ має очолити Президент?
- Це неприпустима ідея! Я дуже добре знаю пана Пилипчука і глибоко шаную цю людину. Ми разом вчилися ще в Харківському юридичному інституті, тільки були в різних групах. Проте я не знаю, як могла з'явитися в нього така ідея на фоні того, що відбувається сьогодні в державі. Можливо, таке йому хтось порадив.
Вища рада юстиції повинна бути дуже впливовим органом, адже вона здійснює надзвичайно важливі функції. Однак, коли ми бачимо, що вся судова система підминається під орган, який має забезпечувати діяльність Президента, коли сам Президент України ігнорує рішення судів, в тому числі рішення Верховного Суду України, як можна Президента ставити на чолі ВРЮ? У такому випадку в нас взагалі не залишиться нічого від незалежності судової системи.
Згадана ідея Петра Пилипчука може бути сприйнята лише за умови позбавлення Президента величезної кількості повноважень, якими він наділений сьогодні, і залишення за ним суто представницьких функцій.
ПІДСУМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
- Як вплинула на правову систему політико-правова криза весни-літа 2007 року?
- На мою думку, слід говорити не про кризу весни-літа, а про кризу весни-літа-осені-зими 2007 року. Ця криза справді є і політичною, і конституційною, і загалом правовою. Я вважаю, що більш катастрофічного року за період незалежності України, ніж рік 2007, не було. Це катастрофа! За цей рік абсолютно розвалена конституційно-правова основа держави.
Прикро спостерігати, як на цю руйнацію реагує, а точніше не реагує юридична громадськість. Чи чули ми якість заяви, висловлення занепокоєння, звернення щодо тих чи інших подій від різноманітних професійних громадських об'єднань юристів? Навпаки, різні спілки та асоціації адвокатів, нотаріусів зайнялися обслуговуванням влади. Досить велика кількість юристів сьогодні надає такі правові поради політикам, які повністю суперечать чинним законам і Конституції. Натомість вони отримують державні посади, значні прибутки тощо. Це ганьбить саму юридичну професію. Мені соромно за моїх колег, які сьогодні фактично обслуговують суб’єктів влади, що займаються неконституційними, неправовими діями.
Іржа так званої "елітарності", якою насолоджується нині верхівка згаданих професійних юридичних спілок і асоціацій, є свідченням глибокої кризи та розпаду правової системи.
- Назвіть найбільш значущу для юридичного світу подію 2007 року?
- Я вважаю, що такою подією став початок остаточного розвалу конституційно-правової системи, тобто Указ Президента України від 2 квітня 2007 року. Все інше – це лише його наслідки і наступні кроки з поглиблення кризи.
- Чим, на вашу думку, буде жити юридичний світ у 2008 році?
- Мені б хотілося, щоб юридичний світ жив метою зробити все необхідне для повернення державної влади в конституційно-правову площину. На мою думку, професійних сил юристів для цього достатньо. Треба тільки подати голос і консолідувати зусилля.
- Який наслідок для юридичного світу матимуть політичні події останніх тижнів?
- Якщо маються на увазі події у парламенті навколо призначення Юлії Тимошенко на посаду Прем’єр-міністра, то вони є лише яскравою ілюстрацією того, що може відбуватися в державі за умови тотального нехтування Конституцією та законами України. Всім зрозуміло, що Регламент Верховної Ради України повинен бути прийнятим у вигляді закону. В першу чергу на це вказує Конституція України. Натомість його прийняли як додаток до постанови ВРУ. Хіба на нього в такому вигляді можна посилатися при вирішенні спірних питань?
Я вважаю, що прочитати за ніч Регламент ВРУ, як про це заявив наш юний Голова парламенту, замало, навіть за умови хорошої пам'яті. Нестача досвіду в Арсенія Яценюка проявилася в тому, що він або розгубився, побачивши несподіваний результат голосування (225 голосів замість 227-ми), або неправильно розтлумачив свою роль у такій ситуації. Звичайно, перед таким важливим голосуванням як голосування за призначення на посаду Прем’єр-міністра слід було б перевірити електронну систему "Рада" і провести контрольне голосування. Проте, якщо вже так сталося, можна було би вчинити так. Після заяви Олександра Омельченка про неспрацювання його картки Голова парламенту мав його запитати, як саме він проголосував, а потім запропонувати написати заяву з проханням додати його голос до тих, хто проголосував "за". Така практика парламентом накопичена, і це б не було порушенням Регламенту. Після цього залишилося б тільки привітати Юлію Тимошенко з обранням на посаду.
На мою думку, народні депутати поспішили даремно. Спочатку слід було повністю обрати керівництво парламенту, потім керівників комітетів. Після цього в спокійній атмосфері можна було би обирати Прем’єр-міністра.
ЮРИСТ У ПОЛІТИЦІ
- Чому ви не стали народним депутатом ВРУ V і VI скликань?
- Я не став народним депутатом ВРУ V скликання, оскільки вирішив йти на вибори не у блоці, а лише зі своєю партією. Я і сьогодні вважаю, що обиратись повинна партія, а не блок, бо відповідальність перед народом несе саме партія, а не блок партій.
Фактично я не вважаю, що у 2006 році відбулися вибори. Тоді вперше була продемонстрована стала система політичних домовленостей між учасниками виборчого процесу. Реальні голоси виборців як були у мішках, так там і залишилися. Ті цифри, які були виписані в протоколах, на мою думку, були лише потрібними для когось цифрами. Ми так і не змогли добитися через суд перерахунку бюлетенів.
Сьогодні я міг би бути народним депутатом VI скликання. Проте на тлі того, що відбулося в країні, я не побачив для себе можливості бути в одній команді з командою Президента.
- Чи є критично необхідною юридична освіта для здійснення законотворчої діяльності?
- Велика кількість моїх колег, з якими я працював як народний депутат, за роки законотворчої роботи перетворилася на справжніх юристів. Звичайно, юридична освіта дуже допомагає в цьому виді діяльності, однак не є критично необхідною. Юрист завжди може грамотно оформити закон з точки зору юридичної техніки, однак саме фахівець з відповідної галузі може наповнити цей закон необхідним адекватним змістом.
- Ви робили дуже успішну кар’єру як науковець і викладач. Чому ви перейшли на початку 90-х років із науково-викладацької діяльності в політичну?
- На початку 90-х років утворилася група науковців, яка почала готувати проект Цивільного кодексу України. Ми його готували понад 10 років на чолі з професором Олександром Пушкіним. Після його смерті групу очолив Анатолій Довгерт. До неї входили відомі цивілісти: Опанас Підопригора, Ярославна Шевченко, Діна Боброва, Зореслава Ромовська та інші. Коли проект ЦКУ був підготовлений, виникла ідея, що хтось повинен потрапити в парламент, аби відстоювати цей проект. З таких міркувань я і став кандидатом в народні депутати, а потім і депутатом. Я представляв проект Цивільного Кодексу в першому читанні. Це було надзвичайно важко, адже комуністи чинили опір щоразу при згадці про приватну власність.
Найбільш знаменною подією мого життя стала участь у розробці та прийнятті Конституції України.
- Ваші побажання Юридичній газеті і нашим читачам?
- Мені подобається, як називається ваша газета – дуже просто і без претензії. Така назва викликає довіру до змісту публікацій, очікуєш на серйозні статті на актуальні теми для нашої юридичної професії. Я побажав би вам високо тримати професійний рівень, порушувати актуальні правові проблеми, зокрема проблеми конституційно-правової сфери, нотаріату, адвокатури, місцевого самоврядування. Порушуйте актуальні проблеми, пропонуйте та пропагуйте шляхи їх вирішення.
Розмову вела Лідія МАНДИЧ
|
