№44(128)
08 листопада 2007 року
|
|
Наскільки «обмеженою» повинна бути відповідальність товариства з обмеженою відповідальністю? Юрист «Магістр & Партнери», адвокат, магістр права (Джорджтаунівський університет)
За Цивільним кодексом України, учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризики збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, тільки у межах вартості своїх вкладів.
Відповідно, товариства даного типу існують частково для того, щоб захистити своїх учасників від особистої відповідальності, зокрема, за борги товариства. До винаходу товариства з обмеженою відповідальністю в 17 столітті будь-який партнер чи учасник загального партнерства міг бути особисто відповідальним за всі фінансові зобов’язання товариства. В результаті, капітал, необхідний для фінансування великих проектів, було надзвичайно важко залучити, оскільки збільшувалася особиста відповідальність інвесторів. Інвестори були досить поміркованими в рішеннях щодо інвестування, бо ризик, пов’язаний із провадженням такої діяльності, поширювався на їх власні активи. Поняття товариства з обмеженою відповідальністю, таким чином, можна розглядати як фактор сприяння залученню інвестицій у бізнес-середовище, оскільки він дає певні гарантії інвесторам щодо обмеження відповідальності лише їх внесенням у товариство і забороняє особисту відповідальність по зобов’язаннях товариства.
Але, що робити у випадку, якщо товариство з обмеженою відповідальністю створене спеціально і виключно для обмеження такої відповідальності, а не з благими намірами? В англосаксонській системі права існує концепція підняття або пробивання корпоративної завіси (piercing the corporate veil). Ця концепція дозволяє не зважати на обмежену відповідальність товариства та «досягати» активів його учасників. Пробивання корпоративної завіси стосується лише приватних компаній, таких як компанія з обмеженою відповідальністю або, як правило, компанії з малою кількістю учасників. Дана концепція не застосовується до публічних компаній, і їх акціонери відповідають за збитки лише у межах своїх інвестицій. Пробивання корпоративної завіси здійснюються зазвичай у судових спорах, де товариство не має достатніх фінансових ресурсів для покриття своїх зобов’язань, і позивач запевняє, що товариство було створено виключно з метою обману.
Іншими словами, товариство не має відокремленої особистості, а є тільки виконавцем „альтер еґо” своїх учасників, і в основному використовується для їх власних інтересів. У американському законодавстві та практиці концепція пробивання корпоративної завіси відрізняється в залежності від штату та певної практики. Однак з часом окреслився ряд факторів, які можуть впливати на судові рішення щодо прийняття такого рішення.
Фактори
До факторів, які можуть впливати на судові рішення належать такі: - Недостатня капіталізація/недостатність капіталу товариства. Достатність капіталу може залежати від специфічної промисловості, місця розташування та окремих обставин, в яких працює компанія. Наприклад, компанія, що займається виробництвом піротехніки, повинна мати вищу капіталізацію, ніж компанія, котра продає квіти, адже ризик завдання шкоди даною компанією є вищим.
- Нездатність компанії зберігати формальності щодо своєї поведінки та документації може розглядатися як фактор відсутності індивідуальності компанії в плані корпоративної юридичної особи.
- Невиконання товариством формальностей щодо процедур призначення директорів, збільшення статутного фонду, щорічних зборів, щорічних звітів, підтримка своєї власності, бухгалтерського обліку. За відсутності таких деталей можна вважати, що товариство не має власної індивідуальності.
- Злиття активів товариства й учасника. За відсутності чітких розмежувань активів чи фінансів товариства й учасника можна вважати, що учасник і товариство радше є однією особою, ніж двома відокремленими.
- Використання учасником активів чи фондів компанії як його власником.
- Невиплата дивідендів компанією.
- Виведення фондів товариства його основним учасником.
- Номінальні не функціонуючі корпоративні директори та правління.
- Відсутність чіткості в корпоративних документах і діловодстві.
- Нездатність вести справи товариства по ринкових цінах, на принципах «витягнутої руки».
- Додатковими факторами так само є використання спільного корпоративного лого, використання персоналу за сумісництвом у декількох підприємствах, діяльність спільного офісу та інші подібні фактори.
В основному, суд може пробити корпоративну завісу для покарання обману чи шахрайства. У випадках, коли товариство засновується виключно для того, щоб впровадити цей обман чи шахрайство та захистити обмеженою відповідальністю себе і своїх учасників від відповідальності перед третіми особами. Наприклад, якщо товариство було засновано, щоб захистити своїх учасників від відповідальності в шахрайстві з нерухомістю, є досить велика вірогідність, що в даному випадку суд прийме рішення про невизнання обмеженої відповідальності. При застосуванні теорії шахрайства одним із основних факторів є мета заснування товариства. Якщо суд визнає, що товариство було засновано тільки з метою уникнення відповідальності за контрактом чи своєю основною діяльністю, суд, швидше за все, не буде зважати на обмежену відповідальність товариства.
Типовий приклад
Типовим прикладом пробиття корпоративної завіси є справа «Волковський проти Карлтона». Справа стосується перевезень таксі в місті Нью-Йорку. Пана Волковського переїхало одне з таксі, що належало відповідачу Карлтону, і пан Волковський дістав значні пошкодження. Карлтон був учасником десяти товариств, кожне з яких мало два таксі, зареєстровані на його ім’я. Усі таксі було застраховано проти такого випадку на максимальну суму – 10 000 (десять тисяч) доларів. Позивач зазнав шкоди на суму більшу, ніж страхова сума кожного окремого таксі і в своєму позові назвав відповідачами всі десять товариств, заснованих одним учасником – паном Карлтоном. Позивач звернувся до суду щодо особистої відповідальності учасника за вину, якої він хотів уникнути за допомогою численних корпоративних структур. Відповідач звернувся до суду з проханням не приймати даний позов до уваги, оскільки відсутній зміст спору. Суд ухвалив рішення на користь відповідача, однак апеляція все-таки визнала право такого позову за позивачем. Згідно з рішенням апеляції «право дозволяє заснування бізнесу для обмеження відповідальності. Однак, таке обмеження повинно мати свої рамки. Іншими словами, суд не повинен зважати на обмежену відповідальність товариства пробити корпоративну завісу, коли необхідно попередити шахрайство або досягнути справедливості».
В Україні
Український законодавець поки що не розглядає можливість «обмеження» відповідальності товариства з обмеженою відповідальністю та досягнення активів його учасників. На даний момент така необхідність вирішується на законодавчому рівні, забороняючи деяким підприємствам, що займаються певними видами діяльності, засновуватись у формі товариств із обмеженою відповідальністю. Прикладом такого регулятивного підходу може бути неможливість страхових компаній бути заснованими у вигляді товариств із обмеженою відповідальністю, або необхідність банків діяти лише в формі акціонерних товариств. Однак, чи може законодавець передбачити всі необхідні випадки такого обмеження, чи все-таки це краще робити суду в кожній окремій справі? Можливо, на сьогоднішній день українська правова культура не дійшла до необхідності надавати судам можливість пробиття корпоративної завіси, проте вона так само недостатньо сьогодні регулює окремі види діяльності, такі як девелоперська чи будівельна, прикладом якої є крах „Еліта-Центру” в формі діяльності товариств із обмеженою відповідальністю.
Досвід англосаксонського підходу до даної проблеми значну компетенцію передає судам, які мають право вирішувати, обмежувати дану відповідальність учасників товариства з обмеженою відповідальністю чи ні, враховуючи фактори, які були описані вище. Можливо, з часом українське бізнес-середовище і так само правова культура візьмуть приклад із даної концепції та застосовуватимуть її в своїй діяльності.
Коментар експерта
- «Юргазета»: наскільки «обмеженою» повинна бути відповідальність ТОВ? Чи не варто запровадити в українське корпоративне законодавства положення на зразок концепції piercing the corporate veil («пробивання корпоративної завіси») з корпоративного права США?
Олена Кібенко (д. ю. н., професор кафедри господарського права НЮАУ ім. Я. Мудрого, провідний консультант ЮФ «Інюрполіс», м. Харків):
- У законодавстві багатьох країн можна знайти норми, які дозволяють умовно позбавити товариство його юридичного статусу та притягнути до відповідальності осіб, що стоять за товариством – його учасників або директорів. Втім, слід зазначити, що переважно це стосується випадків недобросовісної поведінки перших чи других. До речі, така концепція на практиці частіше застосовується до директорів, аніж до акціонерів.
За кордоном не всі правники позитивно оцінюють цю концепцію, оскільки "з водою можна виплеснути й дитину" – якщо "пробивання корпоративної завіси" перетвориться із виключних випадків в постійну практику – втратиться сенс самої компанії з обмеженою відповідальністю. Ризиками такої практики є й те, що в законі випадки притягнення до відповідальності, як правило, сформульовані дуже стисло чи у загальному вигляді й основний тягар кваліфікації покладається на суд. Тому концепція добре працює лише у тих країнах, де судова система працює максимально ефективно і судді є схильними до встановлення, а не тільки застосування права (тобто, у країнах англо-американської правової системи).
|
