№44(128)
08 листопада 2007 року
|
|
Парадокси «юридичної геніальності» Головний редактор «Юридичної газети», к. ю. н., магістр права (США), науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Ви бачили нещодавно опублікований перелік 100 геніїв світу? Його складено на основі опитування 4 тис. британців, кожен з яких вказав 10 живих геніїв, оцінивши їх за 10-бальною шкалою за 5-ма критеріями: зрушувач парадигм, публічне визнання, сила інтелекту, досягнення та культурна значущість. Ми всі втішилися, що до нього потрапив Іван Марчук, я ж захоплено почав шукати з-поміж них геніїв-юристів.
Професійних юристів віднайти не вдалося, але є ті, хто має стосунок до юрсвіту.
Ви знаєте його ім’я, але, можливо, не знаєте, що він юрист і починав свою юркар’єру в ЮФ. Роліхлахла Мандела, більше відомий як Нельсон Мандела, належав до королівської династії роду Тембу (його прадід був королем народу Тембу). Здобувши базову освіту, він із другом Джастісом переїхав до Йоганнесбурга. Тут Мандела влаштувався охоронцем на шахті (до цього він займався боксом і бігом). Але його звільнили, коли з’ясувалося, що він утікач (причина втечі – протест проти домовленого для нього шлюбу). Відтак друг-юрист влаштував Манделу клерком в ЮФ.
Працюючи на ЮФ, Мандела дистанційно став бакалавром в Університеті Південної Африки. І почав вивчати право в Університеті Вітватерсранду. Пізніше, в тюрмі, Мандела – після арешту і засудження як активіста руху проти апартеїду загалом на 27 років із яких із 1962 р. відсидів 18 – здобув юридичну освіту, навчаючись за спеціальною заочною програмою Лондонського університету.
Підготовка юриста стала в пригоді Манделі не лише під час судових процесів проти нього, але й опісля – в значущій громадсько-політичній діяльності. Цікаво, що в 1981 р. його номінували на канцлера альма-матер у Лондоні, але він поступився принцесі Анні – члену британської королівської родини.
Ім’я ще одного названого генія відоме всім. Він міг стати професійним юристом і, мабуть, його чекала б доля (і тягар) партнера ЮФ. Але він не пішов юрстежкою. Йдеться про Білла Гейтса – нині одного з найбагатших людей світу.
У 1973 р. він вступив на підготовче відділення Школи права Гарварду. Біографи кажуть, що Гейтс не знав, ким стати й тому пішов на юрфак. У 1975 р., поринувши у власний комп’ютерний світ, Гейтс не тільки «вилетів» із університету, але й умовив піти звідти свого друга з бізнес-школи. За іронією долі, в 2007 р. Гарвард присудив Гейтсу ступінь почесного доктора. Виступаючи в цьому зв’язку перед випускниками (разом, до речі, з Біллом Клінтоном), д-р Гейтс з-поміж іншого відзначив: «Я погано впливаю на людей. Ось чому мене запросили звернутися до вас на випускному. Якби я зробив це на зустрічі першокурсників, з вас менше сьогодні стали б випускниками».
Ось такі зразки геніальності є в цьому переліку 100 геніїв. Чи то з-поміж юристів нема геніїв, а чи то людині, аби її визнали генієм треба не бути юристом? А ви, як гадаєте?
Мені здається, що генії з-поміж нас є (як-тут не згадати кодифікаторів чи відомих адвокатів), проте, мабуть, все залежить від того, хто це визначає і за якими критеріями.
|
