№43(127)
25 жовтня 2007 року
|
|
«Безкоштовне молоко» в податковому обліку існує... Юрисконсульт ЮК «Нікітченко і Партнери»
Проводячи планові перевірки, представники Державної податкової служби України, як правило, не можуть піти «ні з чим». Отже, акти перевірок, які складаються в разі виявлення порушень, формуються податківцями майже після кожного такого «рейду». Саме тому, вирішуючи питання щодо оподаткування операцій із забезпечення працівників підприємства молоком відповідно до норм чинного законодавства, податок на додану вартість у більшості випадків донараховується.
Із такою постановкою питання важко погодитися, незважаючи на роз’яснення самих податківців. І ставлення суду, як єдиного органу, що здійснює правосуддя в Україні, таке – позиція податкових органів суперечить законодавству в сфері оподаткування.
Законодавчі підстави
Стаття 166 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) передбачає, що на роботах зі шкідливими умовами праці працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти. Дана норма кореспондується зі ст. 7 ЗУ «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694-XII та закріплена як гарантія конституційного права працівників на охорону їхнього життя та здоров'я в процесі трудової діяльності, на належні, безпечні та здорові умови праці.
Порядок безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам і службовцям, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, затверджений досить давно – ще ухвалою Держкомпраці СРСР від 16.12.87 р. № 731/П-13. Відповідно до п. 1«а» Порядку № 731/П, молоко видається по 0,5 л за зміну в дні фактичної зайнятості працівника на роботах, пов'язаних із виробництвом або застосуванням хімічних речовин.
Як вважає податкова? (Якої думки податкова?)
Позиція податкових органів зрозуміла – наповнити державний бюджет за будь-яку ціну. Тому в роз’ясненнях на зазначену проблематику органи ДПС вбачають, що операції із забезпечення працівників спецхарчуванням, зокрема, молоком, є продажем. Отже, відповідно до п. 4.2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі – Закон про ПДВ), у підприємства виникають податкові зобов’язання.
Так, у консультації, що підготовлена за сприяння директора Департаменту податку на додану вартість ДПА України Ю. Лапшиної та начальника відділу розгляду звернень А. Кононової в «Віснику податкової служби України» № 23(402), виданому в червні 2006 року, наведені такі обґрунтування позиції податкових органів: - Податок на додану вартість нараховується за операціями з поставки товарів (послуг) на митній території України. Термін «поставка товарів/послуг» визначено п. 1.4 ст. 1 Закону про ПДВ: будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна, згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
- Забезпечення певних категорій працівників із важкими та шкідливими умовами праці лікувально-профілактичним харчуванням, зокрема молоком, є фактично операцією з продажу молока за рахунок коштів підприємства (безоплатна поставка), і тому ПДВ при здійсненні цієї операції нараховується в порядку, визначеному п. 4.2 ст. 4 Закону про ПДВ.
Отже, головним доводом податкової є те, що безоплатна передача молока працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, є поставкою товарів. А тому дана операція підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.
Судова практика…
…йде «всупереч» роз’ясненням податкової. Попри незначну практику, суди на місцях при вирішенні спорів між податковими органами та платниками податків вирішують спір відповідно до норм законодавства. Так, Постановою від 24 вересня 2007 р. позов Відкритого акціонерного товариства «Б.» до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі – ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомленнь-рішень господарським судом Запорізької області задоволено повністю.
Підсудність справи. Спір розглядався в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), адміністративні справи щодо оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
А згідно з абз. 1 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАСУ, до початку діяльності окружних і апеляційних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 р., вирішують у першій і апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення Бердянської об’єднаної ДПІ у Запорізької області є актом індивідуальної дії, а позивач і відповідач перебувають у Запорізькій області, то ця справа підсудна господарському суду Запорізької області.
Адміністративне оскарження. Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі, якщо платник податків вважає, що орган контролю неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування, чи виходить за межі його компетенції, встановленої законом, то він (платник податків) має право звернутися до органу контролю зі скаргою про перегляд цього рішення.
Процедура адміністративного оскарження здійснюється тим органом контролю, який надіслав платнику податків податкове повідомлення, відповідно до своєї компетенції.
Позивач також звертався з повторними скаргами до вищих податкових органів – ДПА в Запорізькій області та ДПА України. Проте скарги задоволені не були.
Слід зазначити: весь процес адміністративного оскарження розтягнувся на півроку.
Обставини справи. Підставою для подання адміністративного позову стало прийняття податкових повідомлень-рішень, складеного ОДПІ на підставі акту за результатами планової виїзної перевірки та розгляду первинної та повторних скарг. У результаті, позивачу було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість і застосовано щодо нього штрафні санкції з посиланням на порушення п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ.
На думку позивача (з якою погодився й суд), зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно з огляду на таке:
Порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ
1. Згідно із зазначеною нормою, датою виникнення податкових зобов'язань із поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за її відсутності - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Термін «поставка товарів» розглянуто вище. Проаналізувавши дане визначення, можна зробити висновок, що для кваліфікації безоплатної передачі молока працівникам підприємства як поставки товарів, між сторонами повинні скластися цивільно-правові відносини, незалежно від того, чи товар надається за плату, чи безоплатно.
2. Однак насправді молоко надавалося працівникам підприємства в межах не цивільних правовідносин, тобто не було укладено жодного договору купівлі-продажу, міни, поставки чи дарування, а в межах трудових відносин, що врегульовані Кодексом законів про працю України та іншими нормативно правовими актами в даній сфері правовідносин.
Статті 161, 166 КЗпП України передбачають право власника розробляти за участі професійних спілок і реалізовувати комплексні заходи щодо охорони праці відповідно до Закону України "Про охорону праці". Так, зокрема, ст. 166 КЗпП України передбачає, що на роботах зі шкідливими умовами праці працівникам видаються безкоштовно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.
Отже, зазначення в акті, що позивачем порушено вимоги ст. 7 п. 7.3 п.п. 7.3.1 Закону про ПДВ, а саме, не включення до складу податкових зобов’язань суми ПДВ від реалізації молока робітниками, які працюють за шкідливих умов і отримують молоко, у відповідних звітних періодах є помилковим, оскільки молоко не реалізовувалося працівникам згідно з цивільно-правовим договором, а надавалося відповідно до трудового законодавства безоплатно.
Порушення п. 4.2 ст. 4 Закону про ПДВ
Відповідно до зазначеної норми, в разі поставки товарів без оплати або здійснення операцій з безоплатної передачі товарів, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах із платником податку, базу оподаткування визначають, виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Не погоджуючись із відповідачем у частині застосування даної норми, позивач, з-поміж інших, навів суду такі аргументи:
Відповідно до п.п. 3.19 п. 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Державним комітетом статистики України від 13 січня 2004 р., № 5, вартість виданого згідно з наявними нормами молока та лікувально-профілактичного харчування до фонду оплати праці не належить.
Із огляду на зазначене, безоплатна видача молока працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, не є виплатою у рахунок оплати праці, тому застосування п. 4.2 ст. 4 Закону про ПДВ є неправомірним.
Господарський суд Запорізької області задовольнив позов платника податку в повному обсязі та скасував податкові повідомлення-рішення. Отже, податок на додану вартість на операції з безоплатною видачею молока працівникам на роботах зі шкідливими умовами праці не нараховується.
|
