|
Критика судової системи Свобода слова чи злочин? Президент ELSA Україна
З часу здобуття Україною незалежності вищі посадовці держави регулярно коментують діяльність судової системи. Публічні вислови на адресу суду використовуються в різних ситуаціях і з різними цілями.
Емоційні «виплески» політиків в очікуванні судового засідання, у його перервах, незадоволення і нерідко образа суддів після ухвалення рішення, винесеного не на користь «дружньої» сторони – все це лише крапля у морі різноманіття публічних оцінок діяльності українських судів.
Можновладці звикли не приховувати наявності протистояння між двома гілками влади. У заявах про некомпетентність один одного, різноманітною критикою.
Чи мають вони право це робити, при цьому уособлюючи в очах громадянина одну єдину державу?
Можливо, й так, бо зазвичай підґрунтя такого ставлення – відкрита політична конкуренція.
Однак чи прийнятна така поведінка щодо влади судової, її представників? Тим паче, що вони мають бути вільні від політичних ідеологій й керуватися у своїй діяльності лише законом.
Правова оцінка
Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення.
Неодноразово самі судді, зокрема голова ВСУ, вказували на цю норму закону, виражаючи своє невдоволення публічними коментарями можновладців на адресу суддів.
І міжнародні стандарти на боці «судової гілки». Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями №№ 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН, незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов’язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. Такі ж рекомендації містяться в резолюції Комітету міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 р. щодо незалежності, ефективності й ролі суддів.
Попри це, прецедентів притягнення до відповідальності, зокрема кримінальної, за вислови, які принижують судову систему і, на думку суддів, є втручанням у діяльність судді – безпідставним звинуваченням, яке покликане вплинути на результат розгляду справи, досі не було.
Відповідальність за образу судової системи Сінгапуру
10 лютого 2006 р. Верховний суд Сінгапуру визнав генерального секретаря Демократичної партії Ші Сон Яна банкрутом. Упродовж року він не виконував рішення суду про виплату колишнім прем’єр-міністрам Сінгапуру штрафу в розмірі $306,200 за наклеп на державу. Яка, за словами Ші, незаконно використовувала кошти публічних фондів.
Генеральний прокурор Сінгапуру зазначив: під час процесу банкрутства Сон Ян виражав неповагу до суду, відмовляючись відповідати на запитання судді, а також дискредитував усю судову систему своїм висловлюванням про те, що він має страждати через залежність сінгапурської судової системи від уряду країни за що і його невдовзі і покарали.
Два роки за гратами та $35 за наклеп на єгипетські суди
До двох років ув’язнення та штрафу розміром у $35 доларів за наклеп на судову систему було засудженого головного редактора єгипетської газети „Аль-Вафд”.
Рішення суду ґрунтувалося на нормах закону про друк. Останній, хоча і гарантує свободу преси, але передбачає відповідальність за публікацію матеріалів, які шкодять державним інтересам. Аналогічні вироки ухвалено щодо двох журналістів газети. Суд встановив суму залогу розміром у $900 за звільнення кожного з під варти.
Журналістів опозиційної газети „Аль-Вафд” засудили за статтю про єгипетське правосуддя. Видання опублікувало висловлювання міністра юстиції, який нібито заявив перед депутатами країни, що судова система Єгипту у небезпеці, оскільки 90% суддів не відповідають професійним вимогам. За словами головуючого на процесі судді Мед хета Фавакіх, журналісти мають поважати „кодекс честі” і не допускати вчинків, які суперечать журналістській етиці та викривлюють уявлення про свободу слова.
На думку адвокатів, у газеті опубліковано завідомо неправдиву інформацію, яка завдала шкоди судовій системі Єгипту. Головний редактор „Аль-Вафд” відмовився коментувати вирок, посилаючись на існуючу заборону коментувати рішення суду. Він додав, що журналісти використають право заплатити заставу, і за будь-яких обставин вірять у єгипетське правосуддя.
|
