№40(124)
04 жовтня 2007 року
|
|
«Відкриття року права» і день юриста – втрачена традиція? Спеціально для «Юридичної газети»
Трохи історії
В Європі існує давня традиція проведення щорічних церемоній, які підкреслюють важливу роль права і правничої професії для суспільства і держави. Традиційно в цей день правиться Служба Божа, яка звеличує ідеї Добра, Справедливості і Права, освячує обов’язок правників захищати права і свободи людини, її честь і гідність, утверджує авторитет і відповідальність правничої професії в суспільному житті. Початок таким Службам Божим було покладено в середині ІХ ст. у Франції, Англії та Італії, і сприймалися вони як поєднання благословенного Божого Слова і земної дії людини на засадах Свободи і Права, Моральності і Милосердя.
Були часи, коли щорічні церемонії відкриття Року Права не проводилися, проте ідеї Добра і Справедливості, неподільного панування Права жили у звучанні Божого Слова та умах людей.
Історичну традицію відкриття Року Права було відновлено в Європі й запроваджено в країнах Північної Америки наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Кожна держава, запроваджуючи урочисту церемонію відкриття Року Права, докладала зусиль до її вдосконалення, брала до уваги свої національні традиції, історичні події, символи тощо. Зокрема, у Франції Служба Божа правиться у славетній каплиці Сент-Шапел, побудованій королем Луї ІХ і призначеній тільки для суддів та адвокатів. В Англії цю традицію було започатковано ще в 1310 р. й відновлено в 90-х роках ХІХ ст. Тут церемонія починається з офіційного проголошення Року Права після повернення суддів з літніх відпусток. Вона включає Службу Божу у Вестмінстерському Абатстві і продовжується офіційним прийняттям від імені лорд-канцлера, який є найвищою посадовою особою в судовій системі Англії. Процесія починається входом до церкви і закінчується офіційною вечерею. У Канаді цю традицію було впроваджено у провінції Квебек у 1926 р. Звідти вона поширилася по всій Канаді.
Чому саме 8 жовтня?
У жовтні 1994 р. Україна долучилася до європейських традицій, запровадивши нову національну традицію – церемонію відзначення «Відкриття Року Права». Ініціатива щорічного відзначення «Відкриття Року Права» була висунута наглядовою радою та дорадчими зборами Української Правничої Фундації (президент – Сергій Головатий), підтримана багатьма представниками юридичної громадськості та закріплена на державному рівні Указом Президента України Леоніда Кучми (від 17 жовтня 1994 р.).
Долучившись до цієї традиції, Україна тим самим визнала високе покликання Права і Суду в суспільстві, водночас, віддавши шану і виявивши глибоку повагу до тих знаменних дат, подій, уславлених історичних осіб і місць, з якими пов’язаний розвиток права і суду в нашій державі. Це, передусім, «Руська Правда» Ярослава Мудрого (1016 р.), що є найповнішою і найважливішою історичною пам’яткою найдавнішого звичаєвого права нашого народу. Це і собор Святої Софії, будівництво якого розчав 1017 р. саме Ярослав Мудрий. Крім того, Собор був княжою резиденцією, тобто постійним місцем перебування глави Київської держави Княжої Доби. А вищою судовою інстанцією в часи Київської Русі був сам Київський Князь. Це і пам’ятник Володимиру Великому.
Днем відзначення «Відкриття Року Права» було обрано 8 жовтня. За припущеннями вчених, саме в жовтні 1016 р. відбулася битва Ярослава із Святополком, після якої Ярослав Мудрий «правду і статут написав», сказавши новгородцям: «По сій грамоті живіте, як написав вам, так і держіте». Число «8» взято умовно, шляхом додавання цифр року, коли була написана «Руська Правда», що і дотепер лишається чи не найкращим твором права Східної Європи. Такий метод встановлення дат є загальноприйнятим у випадках, коли неможливо встановити точну дату.
«Відкриття Року Права» – нова сторінка правового життя в Україні
Необхідність піднесення ролі Права і Правника в суспільному житті молодої незалежної держави, прагнення утвердити в Україні принцип «панування права» та незалежності судочинства, підвищити правосвідомість громадян, відновити українську культурно-правову спадщину і спонукала юридичну громадськість запровадити нову національну традицію.
Вперше церемонія «Відкриття Року Права» пройшла 22 жовтня 1994 р. через збіг обставин: саме тоді закінчив роботу Другий Всеукраїнський з’їзд суддів і розпочався Другий Світовий конгрес українських юристів. Церемонія розпочалася у соборі Святої Софії Службою Божою, яка звеличувала ідеї Правди, Добра, Справедливості. Службу Божу проводили священнослужителі усіх конфесій України – Української Православної Церкви, Української Православної Церкви – Київського Патріархату, Української Автокефальної Православної Церкви, Української Греко-Католицької Церкви, що було надто урочисто й символічно. Проведення церемонії відбувалося з суворим дотриманням ієрархічного порядку: відкривали її Вчителі – декани факультетів права українських університетів, за ними йшли керівники вищих судових інстанцій України, їхні заступники, голови Київського і Севастопольського міських та обласних судів, очільники громадських правничих об’єднань, академіки права, зарубіжні гості. Всі учасники урочистої відправи займали спеціально відведені для них місця відповідно до встановленого ієрархічного порядку. Переважна більшість присутніх були одягнуті в мантії та перуки, що на той час було досить незвично і додавало святу правників ще більшої піднесеності. У першій церемонії «Відкриття Року Права» також брав участь Президент України Леонід Кучма. У наступні два роки Служба Божа проводилась у церкві Благовіщення «Золотих Воріт» за таким самим сценарієм та за присутності представників усіх традиційних конфесій України.
По закінченні Служби Божої церемоніальна процесія, несучи хоругви, прапори, таблички з назвами всіх організацій – учасників заходу, пішою ходою, відвідавши пам’ятник Володимиру Великому, урочисто прямувала до Українського Дому. Там проходило офіційне прийняття, на якому присутніх вітали перші особи держави – прем’єр-міністр, голова Верховної Ради, керівники вищих юридичних та судових установ – міністр юстиції, голова Верховного Суду, а також очільники таких провідних правничих організацій, як Українська нотаріальна палата, Спілка юристів, Спілка адвокатів тощо. Саме в Українському Домі правники мали чудову нагоду поспілкуватись із давніми друзями, зав’язати нові контакти, поговорити про свої здобутки та проблеми.
Урочистим завершенням «Відкриття Року Права» було вручення Президентом України відзнак та нагород кращим представникам правничої професії за значні особисті здобутки у зміцненні законності, вдосконаленні юридичної практики та високий професіоналізм, що відбувалось у Маріїнському палаці.
Один день – два свята...
Як безпосередня учасниця всіх трьох церемоній «Відкриття Року Права» мушу запевнити, що це була справді непересічна подія в повсякденні українських правників. Логічний і продуманий сценарій: Служба Божа – урочисте прийняття – нагородження, або ж, іншими словами, освячення обов’язків правників – визнання та підтвердження їхнього авторитету і відповідальності – справедлива винагорода за здобутки і досягнення, - перетворював цей день на справжнє професійне свято. Без перебільшення, кожен у цій урочистій обстановці переймався розумінням важливості та відповідальності своєї професії, себе особисто перед людьми і суспільством, пишався власною причетністю до славного юридичного минулого українського народу та усвідомлював, що спільний обов’язок усіх українських правників – допомогти державі саме через свою професійну діяльність міцно стати на ноги завдяки здійсненню радикальних економічних реформ.
Коли в 1997 р. йшла підготовка до четвертої церемонії пошанування представників юридичної професії, деякі члени оргкомітету з підготовки та проведення «Відкриття Року Права», зокрема, Міністерство юстиції (в якому саме відбулася зміна міністра, що, власне, і стало визначальною причиною цього звернення), Спілка юристів та Спілка адвокатів звернулися до Президента України з пропозицією про запровадження Дня юриста, який би відзначався щорічно... 8 жовтня. Президент схвалив таку пропозицію новим Указом від 16 вересня 1997 р. Як пояснив тоді голова Спілки юристів України В.Євдокимов: «Ми не відмовилися від трирічної традиції відзначення «Відкриття Року Права», а навпаки, на розвиток цього заходу пропонуємо проводити його на кожному щорічному урочистому зібранні представників юридичної громадськості, присвяченому Дню юриста, але для тієї чи іншої галузі права, якій буде віддано пріоритет певного року. Тобто кожний рік діяльності юристів матиме своє правове спрямування» («Юридичний вісник України», вересень, 1997).
Проте, на жаль, нині маємо лише День юриста – один із низки багатьох професійних свят, на кшталт Дня рибалки, пожежника, будівельника, прикордонника тощо. Безперечно, кожна професія заслуговує на СВІЙ день, усі вони важливі, потрібні та почесні. Однак цьогоріч вже вдесяте 8 жовтня відзначатиметься День юриста. Не святкуватиметься. Адже маємо а-ля радянський захід для 30-40 представників правничої професії з пафосно-традиційним врученням нагород та рукостисканням, а також банальні корпоративні вечірки – в кого бучні, в кого скромніші. А ось справжнього свята правників – виваженого, глибинного, урочистого, яке спонукало б подумати, а не лише перехилити келих, - немає.
Прикро, що «Відкриття Року Права» сьогодні пам’ятають лише ті, хто був його учасником. Вважаю, не слід було нищити новонароджену традицію, що запроваджувала нову філософію права, а саме: право має стати на оборону людини. Право має бути для людини, а не для держави. Право – для свободи людини. Та все ж сподіваюсь дочекатися того часу, коли в Україні, як у Великій Британії, Франції та інших європейських країнах, професійне свято юристів відродить історичний зв’язок між поколіннями правників та приєднає нас до загальноєвропейської історичної, культурної та духовної спадщини. І в справді вільній та демократичній Україні житимуть по-справжньому вільні люди, для яких термін «право» означатиме правду і милосердя.
|
