|
«Світ врятує краса і відповідальність», – гість редакції, д. ю. н., професор, завідувач кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка, член-кореспондент АПрН про здобутки і втрати та про дружину-юристку
Традиція і втрати
Анатолія Степановича Довгерта особливо представляти не потрібно. Він – один з найвідоміших українських правознавців. Має і значний практичний досвід. Зокрема в сферах міжнародного приватного та цивільного права. Цивільний кодекс, проект якого є одним із доробків пана Анатолія, здійсненого спільно з іншими цивілістами нашого часу, закріпив його статус як авторитетного правознавця. Сьогодні пан Анатолій – гість нашої редакції.
— Пане Анатолію! Цьоріч відзначаємо 10 років із дня запровадження Дня юриста? Яке значення цього дня, чи могли б ми жити без нього?
— Безумовно, могли би. Позаяк особливого значення цей день в існуючому форматі для суспільства не має. Бо юристи перестали звертатися до Бога і відчувати відповідальність перед Ним і людьми за свою діяльність.
— Як «Відкриття Року Права» в Україні перетворилося на День юриста?
— Заради істини та справедливості слід нагадати всім колегам, що ідея запровадження в Україні професійного свята як єдиного свята для всіх юристів (на відміну від окремо існуючих так званих „дня адвоката”, „дня судді”, „дня прокурора”, „дня нотаріуса” тощо) належить Сергію Головатому. Йому належить також й ініціатива запровадження в українське суспільство і нашу правничу культуру нової традиції – щорічно відзначати професійне свято українських юристів як „Відкриття Року Права”. Із реалізацією цієї ідеї власне пов’язане й визначення дати святкування саме такого професійного свята юристів.
— Хто тоді підтримав цю ідею?
— Як у практичному втіленні цієї ідеї, так і у визначенні дати проведення цього свята визначну роль зіграла підтримка одного з найавторитетніших українських юристів, згодом першого голови Конституційного Суду України, професора Леоніда Петровича Юзькова, якому наступного року виповнилося б 70 років. Варто також пам’ятати, що таку ініціативу тоді у 1994 р. підтримали практично всі лідери української юридичної спільноти. Але, як з’ясувалося згодом, наша професійна громада виявилася не підготовленою до нової правничої традиції, покликаної сприяти утвердженню в Україні ідеї верховенства права, ідеалів Добра, Справедливості, Моральності та Милосердя.
— Чому 8 жовтня було обрано для відзначення?
— Перша церемонія „Відкриття Року Права” відбулася 22 жовтня 1994 р., а вже наступні дві - 8 жовтня. Визначаючи цю дату, ініціатори запровадження нової традиції (Українська Правнича Фундація) виходили з того, що, як припускають історики, у жовтні 1016 р. відбулася головна битва Ярослава із Святополком за великокнязівську владу, після якої Ярослав написав відому „Руську Правду”. Число 8 є умовним. Таке датування загальноприйняте у випадку, коли неможливо встановити точну дату події. Досить детально про спробу запровадити нову українську традицію написано у фундаментальній праці С. Головатого „ Верховенство права”.
— Що запам’яталося з перших «Відкриттів Року Права»?
— Їх було лише три (1994, 1995, 1996). Безумовно, запам’яталися служби Божі в соборі Святої Софії, в церкві Благовіщення (в Золотих воротах) за участю Президента, Прем’єр-міністра , представників духовенства різних конфесій. Враження у всіх присутніх було величезним. Ці дійства транслювалися по радіо і телебаченню на всю країну
— Як ви особисто відзначаєте День юриста?
— Молюся.
— На вашу думку, що є найбільшим здобутком і втратою української юридичної професії з часів здобуття Незалежності?
— Здобуток – усвідомлення суспільством необхідності та важливості юридичної професії. Втрати – авторитет судів.
— Що б ви порадили тим, хто вирішує, чи ставати юристом? Яке запитання слід собі поставити, приймаючи таке рішення?
— Запитання одне: чи є в тебе ресурс для служіння Правді та Справедливості? Безумовно, на таке складне запитання може відповісти вже зріла людина.
— Що означає «успішний юрист»? Як таким стати?
— Дехто думає, що успішний юрист – це багата чи відома людина. Вважаю, це той, у кого спокійна совість перед Богом, людьми та самим собою.
— Чим вимірюється успіх вченого-юриста?
— Науковими ідеями, що наближають зустріч земної Правди з Правдою Божою.
Світ врятує …
— Пане Анатолію! Ви пишаєтеся тим, що ви юрист і чому саме?
— Пишатися професією – це, на мою думку, щось хворобливе.
— Як і чому ви стали юристом? Не шкодуєте?
— Мій світогляд формувався у часи шестидесятників, коли „лірики” сперечалися з „фізиками”. Я був на боці ліриків і бачив себе в гуманітарній сфері. Спочатку я хотів стати істориком. Закінчив навіть два курси істфаку університету. Але соціалістична історіографія мене не захопила. І я поступив на перший курс відділення міжнародного права Київського університету. В ті часи більше хотілося бути просто міжнародником.
— Хто і що найбільше вплинули на ваше формування як юриста?
— На моє формування як юриста вплинули професори факультету міжнародних відносин, зокрема, проф. І.І. Лукашук , проф. Г.К. і Ю. Г.Матвєєви.
— Яке значення сім’ї для успіху юриста? Якщо ваша дружина юрист, то чи є це«плюсом»? Ваш рецепт балансу між професійним і особистим життя (сім’я – робота)?
— Особливого рецепту для юриста тут не існує. Проте, якщо подружжя юристи, як у моєму випадку, то це – великий „плюс”.
— У вас чимало праць, публікацій. Яку вважаєте головною і чому?
— У мене більше 200 праць, але головна праця, мабуть, попереду.
— Якщо б вам дозволили зараз дещо змінити в ЦК України, які три зміни ви б зробили?
— Перша – повернув би до корпусу кодифікації безпідставно вилучені свого часу дві Книги: Міжнародне приватне право та Сімейне право. Друга зміна полягає в уточненні кола суб’єктів цивільних правовідносин, зокрема, пропоную розглядати державу та територіальні громади юридичними особами публічного права. Третя зміна стосується форм юридичної особи. Правова реальність пропонує нам тільки дві форми – товариство та установу, а не безліч, як записано в ЦК, з метою виправдати існування форм адміністративно-командної економіки (різного роду „підприємства” на праві господарського відання та оперативного управління). Всі ці зміни будуть ефективними за умови скасування Господарського кодексу.
— Яким є ваше життєве кредо?
— «Світ врятує краса й відповідальність».
— Як це кредо може бути застосовано в нинішній ситуації в країні? І що означає краса?
— Краса – це пропорційність, гармонія. Вона духовно і фізично впливає на людину і наближає її до Правди та Людинолюбства. Тому в нинішній ситуації потрібно більше Краси та Відповідальності перед Природою.
— Які три книги ви б порадили почитати кожному юристові?
— Думаю, треба прочитати тисячі книжок!
— Яку книгу ви читаєте зараз, чому саме її?
— Читаю книжки з історії України та Києва. Раніше таких книжок не було.
— Яку професію, поряд (чи попри) з юридичною, ви залюбки б опанували?
— Мистецтвознавця, історика. Крім книг з історії, читаю літературу з живопису, фарфору та народного мистецтва. Маю непогану бібліотеку з цих питань та колекції живопису та фарфорової скульптури. Вважаю, що право, мистецтво, історія – це єдина наука пізнання Правди і Космосу.
Спілкувався Славік БІГУН
|
