|
«Ми не конкуренти, бо мета наша спільна», – гість редакції, голова Постійно діючого третейського суду при ЮК "Принцип" Геннадій Пампуха про розвиток третейського судочинства в Україні та відносини між третейськими судами та органами державної влади
Третейське судочинство в Україні поступово набирає авторитету та ваги. Про його розвиток та відносини між третейськими судами та органами державної влади розповідає голова Постійно діючого третейського суду при ЮК "Принцип" Геннадій Пампуха.
Сучасність та майбуття вітчизняних третейських судів
- Третейські суди для України явище відносно нове. Що викликало їх появу і необхідність?
- На сьогодні досить багато політиків, представників судової системи, зокрема Верхового Суду України, у пресі і по телебаченню ведуть дискусію щодо судової реформи. Чимало претензій висловлюється на адресу державних судів усіх рівнів. Одним із найбільших недоліків у роботі судових органів є їхня незахищеність від втягування у політичну боротьбу, впливу з боку окремих політиків та політичних сил. Окрім цього, відома перевантаженість судів та суддів величезною кількістю справ призводить до того, що далеко не завжди сторони, які звернулись до суду, знаходять там належну увагу до своїх проблем з боку працівників судового апарату.
У цьому контексті створення у 2004 р. належної законодавчої бази у вигляді Закону України «Про третейські суди» стало відліком формування альтернативного засобу судочинства, за допомогою якого у суб’єктів правовідносин виникла можливість захищати та відновлювати свої порушені права та інтереси.
- У чому полягає особлива мета та призначення третейських судів?
Третейські суди, по суті, є скоріше арбітражами, ніж судами в класичному розумінні цього поняття. Третейський суд – це третя, незалежна та неупереджена особа в спорі, яка здійснює функції арбітрування. Навіть назва "третейський суд" походить від слова "третій". Наше завдання полягає не стільки в тому, аби щось присудити чи відсудити, а в тому, щоб допомогти сторонам досягти мирової угоди, затвердивши своїм рішенням добру волю сторін.
- Чи користуються попитом послуги третейських судів в Україні?
- Для наочного прикладу наведу деякі цифри, які вже аналізувалися у ЗМІ. За 2006 р. постійно діючі третейські суди України розглянули понад 5 тисяч справ. Станом на листопад 2006 р. в Україні було зареєстровано 150 постійно діючих третейських судів (на сьогодні їх вже 174). З усього масиву рішень третейських судів за 2006 р. лише близько 50 рішень були оскаржені, крім того, 60% таких скарг не містили під собою жодного підґрунтя. Такий незначний відсоток оскарження рішень третейських судів говорить про ефективне виконання ними своїх функцій.
Статистика доводить, що останнім часом роботи у третейських судів побільшало. Це дуже добре, оскільки є свідченням того, що третейське судочинство в Україні поступово здобуває належний авторитет і визнання.
- Чи має переваги третейське судочинство перед судочинством державним?
Відповідаючи на це запитання, слід говорити не про переваги, а про позитивні риси третейського судочинства. Першою позитивною рисою є те, що закон чітко визначає строки розгляду справи третейським судом – два місяці. Апеляційна та касаційна інстанції в нашій системі відсутні, отже, штучно затягнути процес неможливо.
Ще однією позитивною рисою є відкритий порядок оплати третейського збору. Жодних інших платежів сторона не здійснює. Розмір такого збору визначається згідно із Положенням про збори та витрати, затвердженим при реєстрації третейського суду Міністерством юстиції, тобто це аналог державного мита.
- Як голова постійно діючого третейського суду, як ви ставитесь до інституту третейських суддів ad hoc?
- Третейські судді ad hoc не утворюють якогось постійно діючого органу, не проходять жодних реєстраційних процедур, не зберігають архіви розглянутих справ, не несуть жорстких зобов’язань (як третейські суди) тощо. Такі судді залучаються лише для розгляду певної конкретної справи, відтак, виникає питання щодо рівня їхньої кваліфікації.
Україна на законодавчому рівні дозволила існування суддів ad hoc, проте я вважаю, що суспільство, правова система, суб’єкти правовідносин не готові до запровадження цього інституту в тому вигляді, як це передбачено зараз. Насамперед, можливості третейських суддів ad hoc не завжди використовуються для законних цілей. Є приклади, коли такі третейські судді розглядали справи про встановлення права власності без залучення дійсного власника майна, без належних звернень до БТІ тощо. З огляду на це переважною більшістю скарг на рішення третейських судів є саме скарги на рішення третейських суддів ad hoc.
У цьому контексті я вважаю, що нагальною потребою є внесення змін до Закону України "Про третейські суди" з метою впорядкування процедур реєстрації та контролю за діяльністю суддів ad hoc.
Також необхідно усунути суперечності, які допустив законодавець, між підсудністю справ постійно діючих третейських судів та третейських суддів ad hoc. Як відомо, постійно діючі третейські суди (окрім Міжнародного комерційного арбітражного суду) не можуть розглядати справи, стороною в яких є нерезиденти України. Парадокс полягає в тому, що для третейських суддів ad hoc законодавство не передбачає подібних обмежень.
Третейські суди та державні органи: партнери чи конкуренти?
- Чи можуть третейські суди скласти конкуренцію судам державним?
- Ми жодним чином не протиставляємо себе чи взагалі третейське судочинство системі державних судів. Такого і не повинно бути. Ми не конкуренти, оскільки встановлення верховенства права - наша спільна мета.
Ті загальні принципи, на яких ґрунтуються сучасні пропозиції щодо реформування судової системи України, здебільшого втілені в Законі України "Про третейські суди".
Наприклад, зараз висловлюються пропозиції щодо запровадження виборності посади судді в державних судах замість чинного нині порядку призначення суддів. Передбачається, що суддями будуть обиратися обов'язково юристи-професіонали, тобто такі юристи, які заслужили повагу суспільства. Йдеться не тільки про визнання кандидатів на посади суддів фахівцями високо рівня, але й про їхню оцінку з погляду загальнолюдських рис порядності, честі та гідності тощо. Здобути такий авторитет досить непросто.
Третейські ж судді вже зараз піддаються ретельній перевірці практикою, оскільки саме сторони визначають того третейського суддю, який розглядатиме їх справу, а отже, важливу роль відіграє не тільки фаховий рівень того чи іншого третейського судді, але й його неформальний авторитет, людські якості тощо.
- Як складаються відносини між третейськими судами та органами державної влади?
- З боку державних органів останнім часом висловлюється чимало претензій до діяльності третейських судів. Звичайно, з частиною зауважень не можна не погодитись. Недоліки в роботі третейських судів є, і їх треба виправляти. Зокрема, великою проблемою для якості третейського судочинства є відсутність в Україні спецкурсів з підвищення кваліфікації, в яких би цілеспрямовано готувалися третейські судді. У зв’язку з цим досить часто до складу третейських судів потрапляють особи некомпетентні та необізнані.
Останнім часом Верховний Суд України та Міністерство юстиції України демонструють досить різні, часто суперечливі підходи у ставленні до третейських судів. Наприклад, ВСУ різними шляхами рекомендує місцевим судам не видавати виконавчі листи на рішення третейських судів. Натомість Мін'юст у своєму роз’ясненні від 9 січня 2007 р. встановлює для БТІ обов’язок вимагати виконавчі документи від сторін, які розглянули свій спір у третейському суді. Що робити в таких умовах сторонам? Очевидно, що такі дії органів державної влади ставлять під сумнів авторитет третейського судочинства, яке тільки-но почало свій розвиток в Україні. Державні органи подібними діями демонструють неповагу до громадської інституції, якою є третейський суд. При чому цей процес відбувається на тлі гучних декларацій створення і підтримки з боку держави альтернативних недержавних форм вирішення спорів.
Проте мені б не хотілося, аби суцільна критика затьмарила той позитивний вплив на правовідносини, якій уже зараз здійснюють третейські суди.
Критикувати можна будь-кого. Питання в тому, як виправляти існуючі помилки. Без допомоги державних органів третейські суди будуть розвиватися набагато повільніше.
Хотів би звернутися до Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, інших державних органів: третейські суди потребують вашої допомоги! Йдеться, передусім, про допомогу у сфері вдосконалення законодавства про діяльність третейських судів, у сфері налагодження процедур взаємодії третейських судів з органами державної влади тощо.
- Якими ви бачите перші і найбільш нагальні кроки, спрямовані на викорінення недоліків у роботі третейських судів?
Індикатор недоліків у роботі третейських судів дуже простий – кількість справ, які розглядає той чи інший суд. Якщо люди до тебе не йдуть, значить не довіряють. А не довіряють, бо є істотні недоліки в роботі, які треба шукати і виправляти.
Всеукраїнська третейська ліга, яку я очолюю, намагається зробити ті кроки, в яких нам поки що не допомагають державні інституції. Зокрема, ми своїм коштом намагаємося налагодити співпрацю з вищими навчальними закладами щодо підготовки третейських суддів. Зокрема, отримали принципову згоду одного з університетів Київщини щодо відкриття при ньому курсів підвищення кваліфікації для третейських судів.
Ми сподіваємося, що Міністерство юстиції України зверне увагу на нашу ініціативу і сприятиме запровадженню системи обов’язкового підвищення кваліфікації третейськими суддями з відповідною державною сертифікацією. Це буде потужним кроком для підвищення якості діяльності третейських судів в Україні.
Спілкувалася Лідія МАНДИЧ
|
