№16(100)
19 квітня 2007 року
|
|
Конкурс «Джессапа», або коли збуваються мрії Спеціально для «Юргазети»
Якщо у сучасного студента-правника є прагнення не просто вчитись, а вчитись цікаво, викладатись на всі сто і, водночас, робити неоціненний вклад у власне професійне зростання та майбутню кар’єру, то його мрією неодмінно стане участь та перемога у всесвітніх змаганнях ім. Ф. Джессапа – так званих «олімпійських іграх студентів-правників».
Так було і в моєму випадку. І ось моя мрія збулась.
Цього року наша команда Києво-Могилянської академії (склад: Володимир Сологуб, Андрій Кірмач, Кирило Мелешевич, ваша покірна слуга Ольга Бурлюк, а також Василь Кухарчик (тренер)) стала Національним чемпіоном, і представляла країну та вітчизняну правову школу на Кубку Джессапа 2007 р., який відбувся у місті Вашингтон (США) 24-31 травня ц.р.
Конкурс «Джессапа» – це судові дебати з міжнародного публічного права, які за понад 40 років існування виросли із внутрішньо-американських студентських дебатів у найпрестижніші в світі змагання з правничого мислення та ораторського мистецтва (див.: www.ilsa.org/jessup). Сьогодні Джессап щороку збирає більш ніж 500 студентських команд зі 100 країн світу, які зазвичай 8 місяців працюють над вирішенням детально продуманої і ґрунтовно «заплутаної» авторами справи (як правило, міждержавного спору), пишуть «дорослі» меморандуми і складають іноді просто вражаючі промови.
Найкращим на національному рівні дається право поборотись за Кубок Джессапа у Вашингтоні і записати своє ім’я в число знавців міжнародного публічного права.
Дев’яті з понад 90
Нашій команді вдалось це зробити! Перемігши в усіх відбіркових раундах Кубку Джессапа за щоразу одностайними рішеннями суддів (нашими опонентами були команди з Китаю, Домініканської Республіки, Нової Зеландії та Болгарії), ми посіли 9 місце (!) в загальному заліку серед понад 90 команд. Поступилися ми лише командам, для яких англійська – рідна мова! Крім того, ми стали єдиною (!) командою з континентальної Європи, яка увійшла до кращої десятки, а також пройшла до 1/8 змагань. Цим самим ми звучно заявили про Україну, поліпшивши її торішній результат на 60 позицій!
До цієї «перемоги» наша команда йшла два роки. З першої спроби перемогти на національному рівні нам не вдалось. Проте цьогоріч ми поставили за мету підкорити Вашингтон – місто квітучої сакури та магнолій, неосяжних парків та захоплюючих подих меморіалів! Неймовірний обсяг роботи, величезна кількість вечорів і ночей, присвячених тренуванням, численні миті відчаю, натхнення і осяяння – все це було ціною перемоги, інвестицією в майбутнє, уроком дорослого життя для молодих студентів.
І тиждень світових змагань того вартий. Коли потрапляєш у «світ Джессапа», на міжнародні раунди, куди буквально з усього світу приїжджають кращі з кращих, розумієш, що ти – не один. Твоєю ідеєю живуть сотні. Твою мрію поділяють сотні. Більшість суддів, які мають успішні професійні кар’єри, з року в рік, іноді по 10-15 років, на волонтерських засадах приїжджають, аби судити на змаганнях! І, за їх словами, це найкращий досвід і найприємніші враження. Один 40-літній суддя з Пуерто-Рико зізнався, що досі зазначає в резюме свої досягнення у Джессапі. А суддя з Венесуели, яка колись у складі команди виборола Кубок Джессапа, сказала, що лише після років підготовки до Джессапа виробляється справжнє правниче мислення та здатність бачити реальну справу «з усіх боків» (справа у тому, що команда готує і в різних раундах захищає обидві сторони у справі: і позивача, і відповідача).
Глобальна соціалізація
Водночас, Джессап – це не лише робота і навчання, а й можливість глобальної соціалізації! Коли ще тобі доведеться зустрітись з представниками 100 країн протягом одного тижня на території одного готелю?! І якщо вдень всі ми уніфіковано-офіційні, в ділових костюмах, які і в Данії, і в Гані, і в Чилі виглядають однаково, то на так званій «Національній вечірці», де вимога – національне вбрання, відкриваються очі на світ! Приємно бачити відвертий інтерес до наших рідних вишиванок, але ще цікавіше дізнатись, що канадійці бачать як свій національний костюм …банні халати! «У нас в Канаді дуже холодно. Особливо виходити з душу!», - відповів мені один з членів команди! Одним словом, світ неймовірно різноманітний, і такі заходи дійсно зближають людей.
Також неможливо оминути увагою місце проведення змагань – Вашингтон! Справа у тому, що ці дебати зародились саме в США, спершу як регіональні змагання, а Філіп Джессап, іменем якого вони названі, був американським суддею у Міжнародному Суді Справедливості. Місто обране не випадково, до того ж воно має свій власний стиль, а кількість «важливих» організацій та будівель, які в ньому розташовані, вражає. Проте є тут і недолік: отримати візу в США у переважній більшості країн доволі нелегко. Як ми дізнались від одного з організаторів змагань, команді з Катару, яка сумлінно готувалась до змагань 8 місяців, за тиждень до від’їзду було відмовлено у візах… Прикро.
Розповісти про всі враження від змагань, від того, як виступаєш перед «злісними» суддями з усього світу, як із завмерлим серцем чекаєш, коли монетка-жереб впаде – і вирішить твою долю щодо наступного раунду, а може і загального результату змагань, – неможливо. Так само, як неможливо оцінити значення цього досвіду для майбутнього життя, навчання, кар’єри.
… скандувати «Молодці !!!»
Найщасливішим моментом для мене особисто, мабуть, був той, коли організатори оголосили Україну для вручення відзнаки за досягнення, і всі представники пострадянських країн, а їх у Бальній залі було доволі багато (лише від Росії, наприклад, приїхало 5 команд!), почали дружно скандувати «Молодці!!!». Цього не передати. Це як визнання родини, адже кому, як не їм, краще відомо, чого коштує приїхати, перемогти і змусити всіх у черговий раз визнати твою країну!
Попри втому і свого роду виснаження, маю сильне бажання заохотити всіх і кожного долучитися до цього свята права: хто в ролі учасника, хто в ролі судді, а хто – як спонсор, адже без фінансової допомоги благодійників ні підготовка, ні участь, ні поїздка команди не мали б місця.
Мрії збуваються! Треба вірити в перемогу та наполегливо йти до неї!
«Джессап» – Олімпійські ігри студентів-правників 2007 р.
Наприкінці березня ц. р. завершилася фінальна частина Конкурсу з міжнародного публічного права ім. Ф. Джессапа, яка відбувалася у Вашингтоні, Округ Колумбія, США.
Володарем Кубку Джессапа стала команда Університету Сіднея (University of Sydney). Друге місце посіла команда лондонського King's College. Зазначені команди перемогли у півфіналі команди австралійського Університету Квінсленда (University of Queensland) та Національного університету Сінгапуру (National University of Singapore).
Кращим промовцем визнано Лукаса Бестіна (Bastin) з Університету Сіднея.
П’яти нагород за кращі «меморандуми» (письмові подання до суду) було удостоєно команди університетів, назви яких наведемо мовою оригіналу: Washington University, Penn Law School, California Western University (всі – США), National Academy for Legal Studies and Research (Індія), Ateneo de Manila University (Філіппіни).
Університет Лесото удостоєно нагороди «Дух Джессапа».
Організатором конкурсу є Асоціація студентів міжнародного права (International Law Student Association, ILSA). Спонсором фінального міжнародного раунду вже п’ятий рік є ЮФ Shearman & Sterling, а українського турніру – ЮФ «Магістр & Партнери».
Найбільш титулованими університетами конкурсу (переможці оголошуються з 1963 р.) можна вважати чотирикратних чемпіонів: Техаський університет (1964, 1966, 1971, 1974) та Національний університет Сінгапуру (1982, 1985, 1994, 2001). При цьому, оскільки команди Сінгапурського університету (окрім перемог у фіналі) ще 7 разів виходили до фіналу, цей університет упевнено можна вважати найтитулованішим навчальним закладом з-поміж представлених на Конкурсі Джессапа.
Найвище досягнення української команди — 6-е місце в 1999 р. (з 62 команд у фінальній частині) Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, та 9-місце в 2007 р. (з 90 команд) команди Києво-Могилянської академії. З країн колишнього СРСР найбільшого успіху досягла команда Марійського держуніверситету, яка посіла 2-е місце (2003).
Підготовка до наступного раунду (року) Конкурсу Джессапа розпочнеться у вересні 2007 р. з оприлюднення теми спору.
Хто такий Філіп Джессап?
Філіп Керол Джессап (1897-1986) – авторитетний американський юрист-міжнародник. Учень Еліу Рута він увійшов до історії права як визначний учений і викладач (доктор права, професор), юрист-практик, адміністратор, дипломат, суддя, плодовитий автор. Народився в сім’ї правників, закінчив Йєльський (бакалавр права, 1924) та Колумбійський (доктор філософії з права, 1927) університети. Викладав міжнародне право та дипломатію в Колумбійському університеті (1925-1961), паралельно працюючи на відповідальних посадах у дипломатичному корпусі США. Цікаво, що Джессап був суддею Міжнародного Суду ООН у 1960-1970 рр. (обійняв цю посаду в 1961 р.), тобто виконував свої обов’язки в той період, що й В. М. Корецький (1889-1984) — член та віце-президент Суду (1967-1970).
Ф. Джессапа удостоєно багатьох почестей, втім, як відзначив у його некролозі О. Шлахтер, «жодна з почестей не ощасливила його так, як присвоєння Американським товариством міжнародного права його імені змаганням з міжнародного права», тобто «Конкурсу Джессапа».
Як дотепний часто наводиться випадок з Джессапом, який асоціюється в історії дипломатії, як «барна дипломатія» чи «дипломатія в барі». Так, наприкінці 40-х – початку 50-х років ХХ ст. (у період протистояння США й СРСР) Ф. Джессап був одним із провідних дипломатичних представників США в ООН. СРСР у Раді Безпеки тоді представляв А. Вишинський. Випадок, який дістав назву «дипломатія в барі», мав місце, коли Ф. Джессап розпочав розмову в барі ООН з радянським послом, цим заклавши початок процесу, котрий вивів сторони із, здавалося б, безвихідного спору про статус Берліна.
|
