№16(100)
19 квітня 2007 року
|
|
Чотири принципи однієї юридичної професії Головний редактор «Юридичної газети», к. ю. н., магістр права (США), науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Ніде інде суспільство не наділило такою владою і впливом представників юридичної професії, й ніде інде, мабуть, вони цим не користуються для цілей індивідуального, суспільного і державного поступу так, як у Сполучених Штатах Америки. Юридична професія в США — це, по суті, окремий соціальний феномен.
У США, попри традиційну нелюбов до представників юрпрофесії, утверджується уявлення про правника як завзятого представника й захисника інтересів клієнта (будь то держави, громади, підприємства, приватної особи), суспільного реформатора, а також відповідальної перед громадськістю особи.
Один із можливих підходів до розуміння американської юрпрофесії — вона розглядається як система, що ґрунтується на певній філософії. Її основу закладають певні керівні принципи, серед яких, на думку автора, слід виокремити такі: (1) соціально-прагматичний активізм, (2) саморегулювання, (3) відкритість і рівність можливостей та (4) відповідальність.
Соціально-прагматичний активізм
У США правництво як соціальна група відіграє роль активної рушійної та трансформаційної сили в реалізації індивідуальних і групових інтересів. Правова діяльність у США характеризується прагматизмом та активізмом. Сформований образ правника успадковується через систему юросвіти, завданням якої є навчити випускника «думати, як правник». Забезпечення функціонування ґрунтованої на системі загального права дворівневої правової системи США потребує кваліфікованих фахівців, які б володіли правовими знаннями, практичними вміннями та навичками його застосування. Соціальна активність правника сягає свого піку, коли правник постає не просто учасником правореалізації, виконавцем волі інтересів, втілених у законодавстві та практиці, а й безпосереднім правотворцем чи каталізатором правотворчості, наприклад, беручи участь у правотворенні, зокрема, через судові прецеденти. Визначальне значення судової влади з її повноваженням «судового перегляду» кульмінує в її суперечливій здатності виступати реформатором суспільних відносин. Один із стимулюючих чинників соціально-прагматичного активізму правників — запроваджена в системі юрпрофесії сувора система відбору на основі стандартів допуску до юрпрактики.
Саморегулювання
Регулювання сфери юросвіти та практики права в США здійснюється самими правниками. «Верховні суди більшості штатів закріпили у конституційному праві положення про те, що їх повноваження у сфері регулювання діяльності правників — невід’ємна частина судової функції. Таким чином, це положення судової влади, передбачене конституцією штату, наділяє суди відповідними регулятивними повноваженнями». Їхня реалізація, зокрема і передусім, виявляється у врегулюванні питань ліцензування юрпрактики та дисциплінарної відповідальності правників. Регулювання сфери юросвіти, насамперед, її змісту та форми, здійснюється спільно із судовою владою, уповноваженими громадськими організаціями правників (зокрема, Американська асоціація юристів) та навчальними закладами, які відносно автономно здійснюють підготовку правників. Відтак, правництво та, зокрема, громадські організації правників здійснюють функцію саморегулювання діяльності правників, водночас, «забезпечуючи захист правників від політичного контролю з боку штату».
Відкритість та рівність можливостей
Американська юрпрофесія — відносно відкрита система. Про це свідчить доступність (достатньо коштовної) юросвіти та відкритість у допуску іноземців. Таке положення обґрунтовується, серед іншого, потребами реалізації економічних і політичних інтересів. Інтереси активного американського підприємництва за кордоном дедалі частіше представляють кваліфіковані, вишколені в США як американські, так й іноземні юридичні кадри. Звідси й прагнення регуляторів системи надати претендентам рівні можливості для отримання освіти та допуску до юрпрактики в США. Реалізація цієї можливості не віддається на відкуп зниження «прохідних» стандартів. Безумовно, однак і те, що відкритість системи діє на користь обом сторонам: для іноземного правника можливість займатися юрпрактикою в США — додатковий чинник успішного розвитку кар’єри та можливість надання юрпослуг клієнтам у США, тоді як для США — підстава для легітимізації прагнення на взаємність: створення подібних чи рівних можливостей для американських правників за кордоном.
Відповідальність
Правники у США користуються привілеєм «монополії» на надання правових послуг, адже лише вони вправі їх надавати. Водночас, саме це і породжує ту відповідальність, яку вони повинні нести і несуть перед громадськістю та системою судочинства. До того ж знання у праві — це сила, навички його застосування — це почасти владний (у широкому і вузькому розумінні) інструмент. А оскільки владою властиво зловживати, остільки — заради захисту громадськості та системи судочинства — існує потреба у запровадженні механізмів протидії таким зловживанням. Прагнення мінімізувати чи, за можливістю, виключити можливі зловживання у сфері юрпрактики зумовили формування системи суворої професійної відповідальності правників у США. Проте принцип відповідальності передбачає не лише притягнення до відповідальності за проступки та їх наслідки, але й запобігання їм. Це, насамперед, обов’язки правника — професіоналізм і компетентність, дотримання законності й професійної етики, діяльність pro bono publico, відповідність особистих якостей тощо. Усвідомлення і виконання цих обов’язків — частина американської традиції юросвіти, професійної культури юриста, яка індивідуально набувається роками, автоматично не дається зі статусом правника. Не випадково і перед кандидатами, котрі бажають здобути право займатися юрпрактикою, ставляться вимоги не лише щодо (мінімальної) компетентності, але й також стосовно особи, тобто загалом особистісної придатності до юрпрактики.
Подібно до представників інших професій правники мають стандарти та несуть професійну дисциплінарну відповідальність. До правників можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення. Такими санкціями є, наприклад, дисбармент (анулювання ліцензії на право заняття юрпрактикою) чи призупинення дії такої ліцензії. Санкції накладаються за порушення відповідного кодексу професійної відповідальності або вчинення серйозних злочинів. Накладення таких санкцій часто здійснюється, незважаючи на соціальний статус і престиж правника (притягнення до дисциплінарної відповідальності Б. Клінтона — яскравий приклад). Таким чином, створена система передбачає кваліфікаційні вимоги стосовно допуску до юрпрофесії на різних рівнях, відповідальність правників за дисциплінарні проступки, контроль за компетентністю й дотримання моральних і правових норм, пов’язаних з юридичною діяльністю, не лише в сфері практики права, а й поза нею.
Зазначені аспекти американської юрпрофесії та її принципи, поряд з іншими, визначають її особливості, характеризують її як своєрідний феномен, риси якого відображають і його представники — американські правники.
|
