№14(98)
05 квітня 2007 року
|
|
«Справа не в електронному цифровому підписі» Юрист P&M Partners
Рішення, запропоноване Мін’юстом, на мою думку, є вдалим та своєчасним. За умови продуманої реалізації проекту воно, вочевидь, виправдає всі витрати на нього грошей українських платників податків. Важливо, аби тендер, на якому буде обрано компанію-розробника програмного забезпечення для цього проекту, був проведений прозоро та публічно. Хоча із великою ймовірністю можна стверджувати, що такою компанією стане ЗАТ „Софтлайн”. Цей вітчизняний системний інтегратор вже має досвід успішного створення Єдиного урядового порталу та інформаційної системи «Взаємодія із Верховною Радою України».
Шкода, що Мін'юст одразу не розробляє електронну торговельно-інформаційну систему, яка б дозволяла здійснювати реалізацію конфіскованого майна через Інтернет і обмежується лише створенням Інтернет-вітрини. Адже електронний цифровий підпис насправді вже запроваджений в Україні – ще у травні 2003 р. було прийнято відповідний закон. Восени 2004 р. Кабінет Міністрів прийняв постанову № 1452, якою затвердив порядок застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності (до речі, документ було прийнято саме за часів першого перебування Олександра Лавриновича на посаді міністра юстиції).
На сьогодні науково-виробнича фірма „Українські національні інформаційні системи” вже створила та акредитувала перший в Україні комерційний центр сертифікації ключів, а Державна податкова адміністрація запроваджує добровільний проект із подання електронної податкової та фінансової звітності зацікавленими українськими підприємствами. Тобто досвіду достатньо і у державних органів, і у приватному секторі. Тому не слід затягувати процес повноцінної реалізації цієї ідеї, посилаючись на брак досвіду або адекватної нормативно-правової бази.
|
