№12(96)
22 березня 2007 року
|
|
Євросуд матиме нового «українського» суддю Головний редактор «Юридичної газети», к. ю. н., магістр права (США), науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Нова інтрига в українському правництві – в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) буде новий «український суддя». Постало відразу кілька запитань. По-перше, чи не йдеться про відставку судді В. Буткевича. По-друге, хто його заступить? І коли? Й, зрештою, як здійснюватиметься добір претендентів.
28 лютого 2007 р. Президент України підписав Указ «Питання добору кандидатур для призначення на посаду судді Європейського суду з прав людини від України» (№ 157/2007). Глава держави постановив «з метою забезпечення виконання ст. 22 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 106 Конституції України Кабінету Міністрів України забезпечити відповідно до Рекомендацій ПАРЄ № 1429 (1999) і № 1649 (2004) сформувати список кандидатур для призначення на посаду судді ЄСПЛ від України, зокрема, проведення попередніх консультацій з Верховною Радою України, та внести його до 30 березня 2007 р. до Ради Європи».
Кілька формулювань президентського Указу втім, певно, розчарує тих претендентів, що мріють про своє «призначення» в Україні.
По-перше, згідно зі ст. 22 Конвенції (на яку, до речі, є посилання в Указі, «судді обираються (виділено автором) Парламентською Асамблеєю від кожної Високої Договірної Сторони більшістю поданих голосів за списком із трьох кандидатів, запропонованих відповідною Високою Договірною Стороною». Іншими словами, про «призначення на посаду судді ЄСПЛ» не йдеться.
По-друге, не зовсім точним є й формулювання обрання судді «від держави». Натомість є більш коректним говорити про рекомендацію претендентів, яких пропонує Україна як договірна сторони Конвенції 1950 р. Не випадково і, такі прецеденти є, претендентами можуть бути й громадяни іншої держави. А остаточне слово – за ПАРЄ. Тобто суддею ЄСПЛ стають не «від України». Коректніше говорити про «суддю українця».
З 1996 р. й донині таким є професор Володимир Буткевич (1946 р.н.). Нинішній термін є для нього третім: перший був у 1996-1998 рр., другий (з моменту набуття чинності Протоколом № 11) – 1998-2001 рр., третій – 2001-2007 рр.). У цьому випадку йдеться про завершення третього терміну 30 жовтня 2007 р.
Додамо, що про відставку судді Буткевича не йдеться. Згідно зі ст. 24 Конвенції суддя може бути звільнений з посади за рішенням 2/3 складу Суду через невідповідність установленим вимогам, що в даному випадку не має місця.
«Юридично неідеальні» не лише президентські акти. Наприклад, згідно з п. 41 «старого нового» Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою КМУ від 14 листопада 2006 р. № 1577, Мін’юст України «…погоджує кандидатури членів та іншого персоналу від України в міжнародних судових органах…». Кандидатури ж на посаду судді ЄСПЛ, запропоновані від держави, не повинні погоджуватися з Мін’юстом. Це суперечить рекомендаціям ПАРЄ. І персонал Секретаріату ЄСПЛ є не «від України». Його добирають за відкритим конкурсом, про який кандидати, як правило, дізнаються через Інтернет і беруть в ньому участь без погодження з Мін’юстом.
Хто ж стане новим «українським суддею» ЄСПЛ? Найкращим кандидатом міг би бути суддя Буткевич, адже його вже тричі обирали на цю посаду. Не є перешкодою і кількість термінів. Адже чинні положення Конвенції без змін, які вносить Протокол № 14 (ще не набрав чинності), встановлюють: кожний суддя, строк повноважень якого спливає 30 жовтня 2007 р., може брати участь у конкурсному відборі на рівних правах з іншими претендентами. Проте суддя Буткевич вирішив не брати участі у доборі. «Моє рішення не брати участі в конкурсі було прийнято задовго до його оголошення і жодного наміру його змінити я не маю», – відзначив «Юргазеті» Володимир Буткевич.
Коло претендентів наразі не визначено, як і вимоги до них. За положенням ж Конвенції щодо «критеріїв добору суддів» останні «повинні мати високі моральні якості, а також мати кваліфікацію, необхідну для призначення на високу судову посаду, чи бути юристами з визнаним авторитетом». Слід пам’ятати, що ПАРЄ може не підтримати жодну із запропонованих кандидатур (чого б дуже не хотілося.)
Традиційно суддями ЄСПЛ стають судді найвищих інстанцій або науковці, що займаються правами людини. Зважаючи на те що з-поміж українських кандидатів, як очікується, будуть молоді науковці, доцільно зауважити, що наймолодшим суддею на сьогодні є литовка Данута Іосєне, яка вступила в свої суддівські повноваження за 9 днів до свого 34-річчя.
Умови добору претендентів в Україні будуть передбачені спеціальним Положенням. Нині його підготовкою опікується Мін’юст, зокрема Валерія Лутковська, яка, за розподілом функціональних повноважень «координує та контролює» питання «міжнародного співробітництва» та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ. Очікується, що до складу конкурсної комісії увійдуть представники ВСУ, КСУ, ВР, Мін’юсту та правозахисних організацій. Перелік відібраних згідно з Положенням, яке має затвердити КМУ, трьох претендентів має бути внесено до Ради Європи вже до 30 березня ц. р. А вже 1 листопада 2007 р. один із них увійде до так званого «Будинку прав людини» як «Суддя ЄСПЛ, українець».
|
