№10(94)
08 березня 2007 року
|
|
Право на кар’єру У пошуках професійної гармонії Головний редактор «Юридичної газети», к. ю. н., магістр права (США), науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Юриспруденція нині повертає собі жіночий образ. Що асоціюється з Фемідою – богинею справедливості. Проте так було не завжди. Образ «жінка-юрист» є відносно новим. Пояснюється це домінуванням чоловіків у регламентованим правом суспільних справах. Чоловіки начебто застерегли для себе юридичну професію. Натомість жінкам доводилося, хіба що, тішитися тим, що чоловіки, а не вони, служили Феміді.
Принаймні таким є стереотип. Його нещодавно дещо розвінчав один ісламський вчений, оксфордський дослідник, який, переглянувши джерела ісламської історії, встановив, що, починаючи з більш як 1400 років тому, майже 8 тисяч жінок були релігійними наставниками, зокрема, творили й тлумачити ісламське право.
Історія ж західної цивілізації не є «юридично» оптимістичною для жінок. Їм довелося виборювати власні права, зокрема і – на юридичну професію та кар’єру. Про кілька сторінок історії, особливості професійної кар’єри юристок в класичних юрпрофесіях – далі у цьому викладі про пошуки професійної гармонії.
Юриспруденція нині повертає собі жіночий образ. Що асоціюється з Фемідою – богинею справедливості. Проте так було не завжди. Образ «жінка-юрист» є відносно новим. Пояснюється це домінуванням чоловіків у регламентованим правом суспільних справах.
Оберігаючи жінок від професії
Чоловіки начебто застерегли для себе юридичну професію. Так, у США, наприклад, першу жінку (якщо не брати вихідців з Англії) було допущено (вгадайте ким? чоловіками...) до практики права, лише у 1869 р. Нею стала Арабелла Менсфілд зі штату Айова. Роком пізніше Ада Кіплі з Чикаго стала першою жінкою, яка закінчила правничу школу.
Цікаво, що того ж 1869 р. Майра Бредвел, мабуть, раніше за Менсфілд, склала кваліфікаційний іспит (бар-екзем), але до практики її так не допустили. Ця жінка була засновницею однієї з перших юридичних газет, дружиною юриста, на той час судді, а згодом – спікера легіслатури штату Іллінойс. Вона подала позов до штату й справу (Bradwell v. Illinois) розглядав ВС США. «Верховні судді» своєрідно «оберегли» жінку від кар’єри. Суддя ВС Бредлі, обґрунтовуючи рішення, відзначив: «Цивільне право, як і сама природа, завжди визнавала істотну відмінність між відповідними сферами й долями чоловіка й жінки. Чоловік є, чи повинен бути, захисником і оборонцем жінки. Природна й притаманна жіночій статі сором’язливість та хрупкість очевидно робить її непридатною для багатьох занять у соціальному житті…». Ось таке обґрунтування (нині такого суддю мабуть звільнили б за порушення присяги.) Невдовзі позиція й самого штату, зокрема легіслатури, змінилася. Змінилося й законодавство (До речі, чоловік Бредвел на той час уже став спікером легіслатури.) Відтак пані Бредвел у 1890 р. таки допустили до практики. Їй було 59 й попереду в неї було, як ми зараз знаємо, лише 4 роки життя.
Нелегким був шлях першої жінки-адвоката в Росії. Уродженка Полтавщини Катерина Флейшиц, закінчивши Соробону й Петербурзький університет, у 1909 р. подала документи в адвокатуру й стала помічником присяжного повіреного. Однак виступати в суді їй не дозволили. Коли вона спробувала це зробити, прокурор запротестував й залишив судове засідання. Суд визнав участь жінки у процесі можливою, однак міністр юстиції Іван Щигловітов, який звернувся з цього приводу із запитом до Сенату, роз’яснив, що «під особами, які закінчили юридичний факультет одного з університетів, і такими, що мають право бути адвокатами, розумілися в російському законі виключно особи чоловічої статі». Тому Катерину Флейшиц виключили з адвокатури. Згодом вона зайнялася науковою роботою й стала першим доктором юридичних наук у Росії.
Звісно, аби бути творцем добра і справедливості, необов’язково бути правником, але нині ця професія асоціюється, передусім, із кар’єрою в рамках певної її виду.
Кар’єрні стежки
Чим особливі ці кар’єрні стежки для жінок у класичних юрпрофесіях? Кілька скромних міркувань.
Професура та наукова діяльність в юриспруденції, як найбільш престижний кар’єрний шлях жінки в праві в Україні і за її межами, – шлях для обраних. Одиниці захистили докторські дисертації, стали професорами, ще менше – загальновизнаними правознавцями, чия наукова спадщина матиме триваючий вплив. Кар’єра професора вимагає не тільки жертовності. Але й аналітичності, щедрості душі та сили духу в обстоюванні наукових позицій. Вирішення наукових проблем потребує майже постійної зосередженості й безмежної відданості науковій справі. Професура в праві приречує на постійні пошуки, стаючи образом життя, складним, але благородним.
Кар’єра жінки-судді не легша, а фізично – навіть виснажливіша за професорську. Кількість жінок-суддів в Україні таки збільшується, але поволі. У багатьох судах нема жодної жінки-судді. В деяких одиниці. Наприклад, у Верховному Суді України їх нині 16 (з 73 суддів), у Конституційному Суду України – 3 з 18 (у попередньому складі – 2 з 18). Жодна жінка ще не очолювала судової ланки країни. Та й чи думає хтось на неї сходити? Суддівство складне фізичне й психологічне заняття. Це постійна внутрішня і зовнішня робота, не менш наукова в смислі пошуку істини та внутрішнього балансу. Та мудрості. Яка у судовому вимірі втрачає обриси статі. Коли першу суддю ВС США Сандру О’Коннор спитали, чи відрізняються підходи до розгляду справ жінок-суддів і чоловіків-суддів, та влучно відповіла: «Мудра стара і мудрий старий приходять до однакового висновку».
Адвокати-жінки теж не почуваються як на балу. Адвокатське середовище залишається переважно чоловічим. Тому доводиться грати «за чоловічими правилами». Постійно сперечатися з чоловіками (не тільки з їхніми аргументами) й ті, що демонструють в цьому найбільшу майстерність, заслуговують на повагу. Свого часу легендарний американський адвокат Кларенс Дерроу сказав своїм колежанкам: «Ви не зможете блиснути в залі суду, тому що ви занадто добрі». Але, скажемо від себе, доброта має різні прояви й, мабуть, саме співчуття як такий прояв і є однією з тих рис, яку найкраще привносять у право жінки, зокрема адвокатесси.
Чи не єдине середовище, в якому жінки нині почуваються більш-менш комфортно, – це викладацька робота. Тут жінки дедалі більше посідають однакові кількісно і якісно позиції з чоловіками. Гнучкий графік надає можливість приділити більше (чи максимум) уваги сім'ї та, водночас, підготуватися до наступних занять. Викладання видається природним заняттям для жінок, які наче виховують наступне покоління (правників). Невипадково жінки-викладачі називають студентів дітьми.
Чи не найменше жінок-прокурорів і слідчих. Захоплення кримінальним правом і кримінологією для одиниць переростає у професію. Складність, стресовість, ненормованість прокурорсько-слідчої роботи робить її езотеричною, а її представниць – даруйте, мужніми, жінками. Сила духу – якість безстатева. Можливо, ми колись і дочекаємося жінки-Генерального прокурора.
Шанси на зазначене точно виростуть, коли об’єднають посади генпрокурора і міністра юстиції. Посаду міністра справедливості в Україні жінка вже обіймала. Й держслужба, яка найбільше підходить тим, хто зі студентської лави відзначається старанністю і скрупульозністю, все більше приваблює жінок.
Дедалі частіше жінки стають й корпоративними юристами. Приваблені статусом, високими заробітками, цікавою роботою, вони обмінюють за них практично весь свій час. «Вкусивши хліба юрбізнесу», попри свої здібності та оціненість, вони там не затримуються. Або назавжди «змінюють професію», або переходять юрисконсультами на підприємства, де робочий час і обсяги праці більш нормовані. І є більше шансів просто виспатися, аби виглядати краще, ніж результати роботи.
Нотаріат – це, мабуть, єдина юрпрофесія, в якій домінують жінки. Тут чоловіки, сміємо припустити, мають шанс відчути себе так, як відчувають себе жінки в інших «чоловічих» сферах. І чоловіки – не залишаться обділеними жіночою увагою. Зараз нотаріат стає популярною юрпрофесією і жінки тепер вирішуватимуть, чи «допускати» чоловіків. Взаємність спрацює, але яка – побачимо.
Гендерний образ юрпрофесії в Україні невдовзі істотно зміниться. Нині юридичний фах здобувають або більше, або принаймні стільки ж дівчат, як і хлопців. Навчаючись вже нині разом, вони й гармонійніше співіснуватимуть надалі. Відтак, сподіватимемось, що запанує меритократія (влада здібних), кожний продемонструє власні чесноти й ми спільно, підтримуючи один одного, віднайдемо професійну гармонію.
|
