№7(91)
15 лютого 2007 року
|
|
«Мандат – це певне зобов’язання на політичні дії» Доктор юридичних наук, професор, представник Президента України у Конституційному Суді України
«Ми поділяємо позиції, висловлені у конституційному провадженні. Встановлення позафракційного статусу народного депутата, зазначає Президент України, суперечить нормам Конституції п. 6 ч. 2 ч. 6 ст. 81 КУ. У ВР не може бути повноважних депутатів, вільних від фракційної належності, тобто таких що не входять до відповідної депутатської фракції. Таким чином, обґрунтованим є висновок, що Конституцією виключається можливість формування депутатської фракції за волевиявленням самих народних депутатів, бо інакше руйнувався би зміст положень КУ. Адже депутатські фракції формуються волею виборців, які проголосували за список депутатів відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) і цим голосуванням наперед визначено кількісний і особистий склад депутатських фракцій, цілі парламентської діяльності.
Депутатська фракція має право ініціювати припинення депутатських повноважень за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії. В іншому випадку, видається, що мандат – це перепустка, яка дає карт-бланш на дії. Мандат – це все ж таки певне зобов’язання на політичні дії.
Суб’єкт права на конституційне подання звертається із проханням, як розуміти положення частини 6 ст. 81 Конституції України, про те, що «повноваження припиняються достроково за рішенням вищого керівництва відповідної партії на підставі закону». Іноді кажуть, що немає закону. По-перше, я би погодився із прибічниками такої тези, що немає спеціального закону. Але маю глибоке переконання, яке відбито і в позиції Президента України: якщо такий закон і потрібний (тут є сумніви), це вже конфлікт інтересів. Такий закон не може бути прийнятий у ВР, тому що, вибачте, в скасування статусу народного депутата важко повірити, адже посадові особи державної влади не можуть діяти собі на шкоду. Цей закон за визначенням неможливий. Тому, я думаю, треба читати інше - закон у загальному своєму значенні, Основний закон».
«Суб’єкт права на конституційне подання звертається із проханням, як розуміти положення ч. 6 ст. 81 Конституції України про те, що «повноваження припиняються достроково за рішенням вищого керівництва відповідної партії на підставі закону». Іноді кажуть, що немає закону. По-перше, я би погодився із прибічниками такої тези, що немає спеціального закону. Але маю глибоке переконання, яке відбито і в позиції Президента України: якщо такий закон і потрібний (тут є сумніви), це вже конфлікт інтересів. Такий закон не може бути прийнятий ВР, позаяк, вибачте, в скасування статусу народного депутата важко повірити, адже посадові особи державної влади не можуть діяти собі на шкоду. Цей закон за визначенням неможливий. Тому, я думаю, треба читати інше - закон у загальному своєму значенні, тобто Основний Закон».
|
